Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

справа № 176/1190/23

провадження № 61-17241св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олена Андріївна, Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (боржник),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року в складі судді Волчек Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року в складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі пункту 1-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», скасувати відповідну постанову про зупинення виконавчих дій та зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «СхідГЗК») на його користь грошових коштів у сумі 120 000,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що в державного виконавця Фещук О. М. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ДП «СхідГЗК»» на його користь грошових коштів у сумі 120 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

У травні 2024 року він дізнався, що державний виконавець зупинила вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні на підставі пункту 1-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Вважав такі дії незаконними, оскільки грошові кошти, які стягуються на його користь з ДП «СхідГЗК», є шкодою, заподіяною ушкодженням здоров`я, а також відносяться до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.

Тому, враховуючи передбачені пунктом 1-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» винятки, виконавче провадження № НОМЕР_1 зупиненню не підлягало.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державний виконавець діяла відповідно до закону.

Відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених у пункті 1-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року й ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди здійснили неправильне тлумачення пункту 1-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». Не врахували, що в цьому випадку відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, є видом виплати (компенсації), що належить йому у зв`язку з трудовими відносинами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

21 січня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Міністерство юстиції України надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Жовтоводського районного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року стягнуто з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням 120 000,00 грн.

На виконання рішення суду 01 серпня 2023 року видано виконавчий лист № 176/1190/23.

14 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання цього виконавчого листа.

Виконавче провадження № НОМЕР_1 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 71263686, про що свідчить лист відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О. А. зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 176/1190/23 на підставі пункту 1-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушеного їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частині першій статті 448 ЦПК України зазначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Водночас закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 911/100/18, справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, належать до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Фещук О. В. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Відповідно до матеріалів справи, вказане виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 71263686.

Доказів про те, що на час винесення оскаржуваної постанови про зупинення вчинення виконавчих дій виконавче провадження № НОМЕР_1 було виведене зі зведеного виконавчого провадження, матеріали справи не містять і суди такої обставини не встановили.

Разом з тим, згідно з наявним у справі листом відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу зведеного виконавчого провадження № 71263686 входить 855 виконавчих проваджень про стягнення коштів з ДП «СхідГЗК».

До складу зведеного виконавчого провадження № 71263686 входять, у тому числі, виконавчі провадження з виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області.

З огляду на викладене, оскільки ця справа стосується оскарження дій та рішення державного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Такий висновок зроблений з урахуванням висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року в справі з подібними правовідносинами № 176/1715/23.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули та помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадженням провадження у справі або залишенням без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченими статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року скасувати.

Провадження у справі № 176/1190/23 за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови заявник має право звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов