Постанова

Іменем України

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 2-2348/11

провадження № 61-3775св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Державна іпотечна установа,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за зустрічним позовом - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

третя особа - Державна іпотечна установа,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року у складі судді Казака С. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2009 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», зараз акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення із зняттям з реєстраційного обліку.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 28 грудня 2007 року № DNK0G40000004370

ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 189 375,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення 28 грудня 2032 року.

В забезпечення виконання за кредитним договором між банком та відповідачем

28 грудня 2007 року було укладено договір іпотеки № DNK0G0000004370, за яким останнім в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору станом

на 09 лютого 2012 року виникла заборгованість в сумі 230 920,46 грн, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 186 273,26 грн, заборгованості по процентам в сумі 35 531,51 грн, пені в сумі 9 151,69 грн.

Посилаючись на положення ЦК України, ЖК України, Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про свободу пересування та вільним вибір місця проживання в Україні», АТ КБ «ПриватБанк», з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

від 28 грудня 2007 року № DNK0G40000004370 в розмірі 230 920,46 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселити відповідача з квартири із зняттям його з реєстраційного обліку за вказаною вище адресою.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними договору про іпотечний кредит та іпотечного договору.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що 28 грудня

2007 року між ним та банком було укладено два пов`язані між собою договори про споживчий кредит: договір про іпотечний кредит № DNK0G40000004370, відповідно до якого йому було надано кредит в сумі 189 375,00 грн на придбання у власність об`єкта нерухомості, забезпеченого іпотекою на підставі відповідного договору

№ DNK0G0000004370 від 28 грудня 2007 року; а також кредитний договір

№ DNK0G50000004370, відповідно до якого йому було надано кредит в сумі

37 875,00 грн на початковий внесок для купівлі нерухомості строком до 28 грудня 2032 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних.

При укладені кредитного договору ОСОБА_1 не був повідомлений про кредитні умови, не був ознайомлений з графіком платежів, як це передбачено частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та постановою НБУ № 168. Таким чином, банком було свідомо приховано реальних розрахунок по кредитним договорам з метою отримання додаткового прибутку, визначено щомісячний платіж, який не відповідає ставці, визначеній в договорі. Також, включеними до кредитного договору умовами п.п. 5.2.4, 5.2.10, 5.3.9 порушено приписи статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». При укладання іпотечного договору йому фактично було нав`язано послугу страхування та страхову компанію.

ОСОБА_1 , вважаючи умови договору про іпотечний кредит несправедливим в цілому, такими, що суперечать принципу добросовісності, просив визнати недійсними договір про іпотечний кредит від 28 грудня 2007 року

№ DNK0G40000004370 та іпотечний договір від 28 грудня 2007 року

№ DNK0G40000004370.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 жовтня

2018 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив із того, що позов банку заявлений без достатніх правових підстав, оскільки банк втратив права кредитора та іпотекодержателя.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що вказані вимоги безпосередньо стосуються прав та інтересів Державної іпотечної установи, як нового кредитора та іпотекодержателя за вказаними договорами, але вимоги до останньої позивачем за зустрічним позовом не заявлялись та клопотань про залучення відповідачем (співвідповідачем) не заявлялись. Враховуючи відсутність у суду процесуальної можливості за власної ініціативи вирішувати питання в порядку статті 33 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) та залучати до участі у справі співвідповідачів, а також замінювати первісного відповідача на належного, Державна іпотечна установа за ініціативою суду була залучена до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 жовтня

2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд своє рішення мотивував тим, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 безпосередньо стосуються прав та інтересів Державної іпотечної установи, як нового кредитора та іпотекодержателя за вказаними договорами, але вимоги до останньої позивачем за зустрічним позовом не заявлялись, клопотань про залучення відповідачем (співвідповідачем) не заявлялось. Судом першої інстанції роз?яснювалось ОСОБА_1 про можливість залучення Державної іпотечної установи в якості належного відповідача та наслідки пред?явлення позову до неналежного відповідача. Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду, позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі належних відповідачів.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

19 лютого 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська

від 08 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів попередніх інстанцій щодо обов?язкового залучення Державної іпотечної установи в якості співвідповідача не відповідає обставинам справи, оскільки в порушення договірних зобов?язань, жодних доказів, які б підтверджували перехід до нового кредитора прав у зобов?язанні ОСОБА_1 надано не було, що згідно з статтею 517 ЦК України надає йому право не виконувати свого обов?язку по сплаті боргу новому кредитору. У порушення правил частини першої статті 55 ЦПК України, суд не здійснив заміну сторони.

Доводи інших учасників справи

28 березня 2019 рокуАТ КБ «ПриватБанк» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.

09 квітня 2019 рокуДержавна іпотечна установа через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року поновлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кіровського районного суду міста Дніпропетровська.

У березні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська

від 08 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого

2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними договору про іпотечний кредит та іпотечного договору.

В частині вирішення питання щодо позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення із зняттям з реєстраційного обліку, рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, 28 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та

ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит

№ DNK0G40000004370, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 189 375,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення 28 грудня 2032 року для придбання у власність квартири за договором купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року.

28 грудня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір

№ DNK0G50000004370, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 37 875,00 грн на початковий внесок для купівлі нерухомості строком до

28 грудня 2032 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних.

В забезпечення виконання за договором про іпотечний кредит від 28 грудня

2007 року №DNK0G40000004370, між сторонами 28 грудня 2007 року було укладено договір іпотеки № DNK0G40000004370, предметом якого виступала квартира АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року.

21 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»» та Державною іпотечною установою було укладено договір відступлення права вимоги № 484/08, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парубець С. В. за реєстровим № 1503.

Відповідно до умов пункту 1.1 вказаного договору та додатку № 1 до нього, Державній іпотечній установі було відступлено право вимоги в тому числі за договором про іпотечний кредит від 28 грудня 2007 року № DNK0G40000004370 та іпотечним договором від 28 грудня 2007 року № DNK0G40000004370.

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі договору від 21 березня 2008 року до Державного реєстру було внесено відомості про обтяження предмету іпотеки та іпотекодержателем зазначено Державну іпотечну установу.

Таким чином, у відповідності до статті 512 ЦК України Державна іпотечна установа набула права кредитора та іпотекодержателя за зазначеними вище договорами.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до

АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними договору про іпотечний кредит та іпотечного договору, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, оскільки позивачем неправильно визначено суб`єктний склад учасників справи, що унеможливило розгляд справи по суті, так як вказані вимоги безпосередньо стосуються прав та інтересів Державної іпотечної установи, як нового кредитора та іпотекодержателя за вказаними договорами, але вимоги до останньої позивачем за зустрічним позовом не заявлялись та клопотань про залучення відповідачем (співвідповідачем) не заявлялись. Враховуючи відсутність у суду процесуальної можливості за власної ініціативи вирішувати питання в порядку статті 33 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), що також кореспондується із статтею 51 ЦПК України

(у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) та залучати до участі у справі співвідповідачів, а також замінювати первісного відповідача на належного, Державна іпотечна установа за ініціативою суду була залучена до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог. В свою чергу, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості здійснювати заміну неналежного відповідача належним відповідачем.

Аргументи заявника про те, що упорушення правил частини першої статті 55 ЦПК України, суд не здійснив заміну сторони є безпідставними, оскільки за правилами статті 11 ЦПК України (в редакції чинній, на час звернення до суду із зустрічними повними вимогами) позивач визначає сторін у справі, а суд не вправі, без відповідного клопотання здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.

Оскільки у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з процесуальних підстав, і суд касаційної інстанції з такими висновками судів погоджується, аргументи касаційної скарги щодо порушення прав ОСОБА_1 під час укладення спірних правочинів Верховним Судом не перевіряються, так як не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 жовтня

2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними договору про іпотечний кредит та іпотечного договору - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 жовтня

2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсними договору про іпотечний кредит та іпотечного договору залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська