Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.11.2020 року у справі №638/6869/19

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 638/6869/19

провадження № 61-13538св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2020 року у складі судді Цвірюка Д. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н.

П., Кругової С. С., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, позов залишено без розгляду відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, позивач неодноразово не з'являвся у судові засідання, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, заяву про розгляд справи у його відсутність не подав.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У вересні 2020 року ОСОБА_1 поштовим зв'язком направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, у якій просив скасувати оскаржувані рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про можливість залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач повідомляв суд першої інстанції про причини неявки у судові засідання. Залишення позову без розгляду за вказаних обставин є перешкодою позивачу у доступі до правосуддя.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених статтею 11 ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Суд може залишити позовну заяву без розгляду з наведеної правової підстави лише у разі одночасного існування таких умов: 1) належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи; 2) його неявка в два судові засідання поспіль; 3) неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Залишаючи позовбез розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач бувналежним чином повідомлений про розгляд справи, не з'явився у судові засідання, заявупро розгляд справи у його відсутність не подав.

Із матеріалів справи відомо, що в судові засідання, призначені на 27 серпня 2019 року, 17 жовтня 2019 року, 27 листопада 2019 року, 23 січня 2020 року та 04 березня 2020 року, позивач не з'явився.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання судове засідання 27 серпня 2019 року було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у щорічній відпустці. Судові засідання від 17 жовтня 2019 року та 27 листопада 2019 року не відбулися у зв'язку з неявкою усіх учасників справи. 23 січня 2020 року судове засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті. 04 березня 2020 року суд першої інстанції залишив позов без розгляду, оскільки позивач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, повторно не з'явився у судове засідання без поважної причини, заяву про розгляд справи у його відсутність не подав.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції вказав про неявку позивача у судові засідання на 27 листопада 2019 року та 23 січня 2020 року та виходив з того, що систематичне відкладення справи є недоцільним та порушує принцип розумності строків розгляду справи судом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи оскаржуване судове рішення першої інстанції у цій справі мав з'ясувати такі обставини: чи були проведені два судові засідання поспіль відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чи повідомлявся позивач про час та місце розгляду справи у ці засіданні, чи надходила заява позивача про розгляд справи за його відсутності, чи з'явився позивач у два судових засідання поспіль. Саме не з'явлення позивача у два останні засідання, які призначені та відбулися відповідно до вимог цивільного процесуального закону, є підставою для залишення позову без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, залишивши оскаржуване судове рішення без змін, вказав на повторну неявку позивача у судові засіданні - 23 січня 2020 року та 04 березня 2020 року та неповідомлення ним причини неявки у ці судові засіданні.

З висновками судів не можна погодитися з таких підстав.

Згідно з довідкою від 23 січня 2020 року за підписом секретаря судового засідання у зв'язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті щодо розгляду іншої справи розгляд справи, яка призначена на 23 січня 2020 року, відкладено на 04 березня 2020 року.

Відповідно до частин 1 , 4 статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Порядок судового розгляду регламентується цивільним процесуальним законом.

Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 1 статті 223 ЦПК України.

Відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті щодо розгляду іншої справи свідчить, що 23 січня 2020 року судове засідання відповідно до вимог цивільного процесуального закону фактично не відбулося.

Отже, відсутні підстави стверджувати про неявку позивача у два судові засідання поспіль та застосування пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (справа "Белеш та інші проти Чеської Республіки" від 07 лютого 2006 року, § 49).

Верховний Суд зауважує, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру). Дотримання цивільного процесуального закону є гарантією прав особи у цивільному судочинстві та виконання судом його завдання.

Враховуючи висновки суду щодо порушення принципу розумності строків розгляду справи, Верховний Суд зазначає, що у конкретній ситуації необхідно надати перевагу не принципу розумності строків розгляду справи, а дотримання судами прав людини, а саме праву на справедливий судяк складового елементу принципу верховенства права, що свідчить про справедливу процедуру відповідно до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.

Лише факт порушення розумності строку розгляду справи без дотримання вимог цивільного процесуального закону (пункт 3 частини 1 статті 257 ЦПК України) не може бути підставою для залишення позову без розгляду.

З огляду на викладене судові рішення не відповідають вимогам цивільного процесуального закону (частини 1 -3 стаття 263 ЦПК України), тому підлягають скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З урахуванням установлених обставин у цій справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик

В. В. Яремко