Постанова

Іменем України

23 листопада2020 року

м. Київ

справа № 315/714/19

провадження № 61-2162св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Яна Олександрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Яна Олександрівна, про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_4, після смерті якої залишилася спадщина.

Сторони у справі є спадкоємцями першої черги за законом.

Постановою приватного нотаріуса від 16 квітня 2019 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після матері за пропуском шестимісячного строку прийняття спадщини. Посилаючись на те, що в період з 08 квітня 2019 року по 15 квітня 2019 року він хворів, а тому не зміг звернутися своєчасно до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, просив суд на підставі статті 1272 ЦК України встановити йому додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері сторін.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2019 року у складі судді Яроша С. О. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у позивача було достатньо часу для подання заяви про прийняття спадщини, а його хвороба в останні дні спливу шестимісячного строку не є поважною причиною і підставою для встановлення додаткового строку.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Задовольняючи позовні вимоги апеляційний суд виходив з того, що аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що спадкодавець на випадок своєї смерті не залишила заповіту, а отже сторони у справі як спадкоємці першої черги мають рівні права на спадщину після смерті своєї матері. Нотаріус, отримавши відомості про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, не повідомила своєчасно всіх спадкоємців у відповідності до вимог статті 63 Закону України "Про нотаріат".

ОСОБА_1, хоч і не подав заяву про прийняття спадщини, проте фактично самостійно ніс витрати з утримання спадкового майна, строк пропуску встановленого законом строку для прийняття позивачем спадщини є незначним і становить всього три дні, хвороба спадкоємця в дні закінчення вказаного строку підтверджується належними і допустимими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, дійшов до помилкового висновку про скасування рішення місцевого суду.

Заявник вказувала, що позивачу було достеменно відомо про смерть матері, він був на похороні, а шестимісячний строк пропустив з тієї причини, що він мав намір подати заяву про прийняття спадщини однак до нотаріуса була черга, тому позивач відклав візит до своєї відпустки, проте заяву не подав так як захворів.

Вказує, що законом поважною причиною для пропуску строку для прийняття спадщини визнається тривала хвороба спадкоємця на стаціонарному лікування, а не як у ОСОБА_1 - п'ять днів на амбулаторному лікуванні.

Доводом касаційної скарги є також те, що суд апеляційної інстанції неправильно вказав на порушення нотаріусом порядку повідомлення спадкоємців про смерть спадкодавця, адже позивач був обізнаний про смерть матері.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Гуляйпільського районного суду Запрізької області.

16 березня 2020 року цивільна справа № 315/714/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Гуляйпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 421.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є її діти: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є сторонами у цій справі.

До складу спадкового майна увійшла квартира АДРЕСА_1, де спадкодавець проживала і була зареєстрована до дня своєї смерті.

20 грудня 2018 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горової Я. О. з заявою про прийняття спадщини за законом після своєї матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Того ж дня приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я. О. заведена спадкова справа № 242/2018.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини звернулися до приватного нотаріуса 16 квітня 2019 року, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горової Я. О. від 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за пропуском строку прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався, у тому числі на свою хворобу, яка сталася за декілька днів до закінчення шестимісячного строку - 08 квітня 2019 року і тривала до 15 квітня 2019 року. На підтвердження факту своєї хвороби позивач надав суду відповідні письмові докази - консультативний висновок спеціаліста, виданий компетентною медичною установою, затверджений печаткою і підписом посадової особи.

Приватний нотаріус Горова Я. О., отримавши ще у грудні 2018 року від ОСОБА_3 повідомлення про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 не повідомила про це інших спадкоємців першої черги, хоча відомості про всіх спадкоємців і їх місце проживання були зазначено в заяві про прийняття спадщини ОСОБА_3.

Відповідні повідомлення були надіслані приватним нотаріусом іншим спадкоємцям лише через п'ять місяців після отримання інформації про відкриття спадщини - у травні 2019 року.

Після відкриття спадщини позивач ОСОБА_1 фактично утримував спадкове майно, сплачував комунальні послуги, про що надав суду першої інстанції копії платіжних документів за період з грудня 2018 по травень 2019 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Частинами 1 , 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого Частинами 1 , 3 статті 1268 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 , 2 статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частини 1 статті 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Отже, прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви або ці обставини суд визнав поважними.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на свою хворобу, яка сталася за декілька днів до закінчення шестимісячного строку - 08 квітня 2019 року і тривала до 15 квітня 2019 року.

Судами встановлено, що на підтвердження факту своєї хвороби позивач надав суду відповідні письмові докази - консультативний висновок спеціаліста, виданий компетентною медичною установою, затверджений печаткою і підписом посадової особи.

Апеляційний суд вказував, що вказаному письмовому доказу суд першої інстанції належної оцінки не надав, не звернув уваги на те, що гостре раптове захворювання позивача, яке сталося за декілька днів до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, унеможливило його своєчасне звернення до приватного нотаріуса. Фактично спадкоємець звернувся із заявою про прийняття спадщини наступного дня після одужання, пропустивши всього три дні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Апеляційний суд, встановив, що причиною пропуску спадкоємцем строку для прийняття спадщини було його гостре раптове захворювання. Із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся наступного дня після одужання, пропустивши всього три дні.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, адже вказана обставина пов'язана з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця, що потягло за собою незначний пропуск строку для прийняття спадщини.

Верховний Суд вважає, що такі висновки апеляційного суду обґрунтовані, оскільки вони базуються на правильному застосуванні норм статей 1270, 1272 ЦК України, а тому не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного суду.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, доводи касаційної скарги правильність висновків апеляційного суду не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська