Постанова

Іменем України

19 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 643/12369/19

провадження № 61-21685св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк", державний реєстратор Комунального підприємства "РегістрСервіс" Первомайської міської ради Харківської області Малишев Віталій Валерійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2019 року у складі судді ДовготькоТ. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І.

П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" (далі - АТ "ПУМБ"), державного реєстратора Комунального підприємства "РегістрСервіс" Первомайської міської ради Харківської області Малишева Віталія Валерійовича (далі - державний реєстратор) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та скасування запису про право власності.

Водночас подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Заяву про забезпечення позову мотивував тим, що йому стало відомо, що 05 липня 2019 року державний реєстратор вніс запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого власником його квартири АДРЕСА_1 на підставі кредитного договору, договору іпотеки та додаткових угод до них став АТ "ПУМБ".

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також дії реєстратора вважає незаконними та неправомірними.

Про факт перереєстрації права власності за банком йому стало відомо від стороннього чоловіка на ім'я ОСОБА_2, у зв'язку з чим вважає, що банк має намір відчужити квартиру на користь третіх осіб.

Зазначав, що отримання ним листів від банку з пропозицією викупу житла та вимогою добровільно звільнити квартиру у випадку відмови від такої пропозиції свідчить про намір банку реалізувати це майно, оскільки право власності зараз зареєстровано саме за АТ "ПУМБ".

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2019 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності АТ "ПУМБ". В іншій частині заяви відмовлено.

Задовольнивши заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору є спірна квартира та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено. Відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, тому необхідним видом забезпечення позову буде заборона відчужувати майно його власником.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року АТ "ПУМБ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року, просило оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу для розгляду заяви про забезпечення позову з урахуванням вимог щодо зустрічного забезпечення до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Вимоги щодо заборони на вчинення дій з відчуження квартири позивач не заявляв, а тому суд першої інстанції при постановлені ухвали вийшов за межі поданого клопотання про накладення арешту на квартиру.

ОСОБА_1 не надав суду доказів, які б свідчили про наявність ризику відчуження банком квартири.

Задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки унормовано Законом України "Про іпотеку" і є законною юридичною дією, не свідчить про незаконне відчуження банком нерухомого майна.

Суди не врахували обставини завдання збитків (упущеної вигоди) у зв'язку неможливістю продажу вказаної квартири, тому порушили пункт 6 частини 1 статті 151 ЦПК України, оскільки в заяві про забезпечення позову немає пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law16~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law17~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law18~ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law19~.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Верховний Суд виходить з того, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суди встановили, що між сторонами існує спір щодо квартири АДРЕСА_1.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Оцінивши доводи касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суди дійшли обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження квартири.

Верховний Суд зазначає, що заборона на відчуження квартири, щодо якої між сторонами виник спір, не є позбавленням права власності АТ "ПУМБ".

Відповідно до частин 1 , 2 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Вжиття заходів зустрічного забезпечення за ініціативою суду за відсутності заяви, є правом суду, а не обов'язком, тому безпідставними є доводи касаційної скарги в цій частині.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2019 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, у задоволенні клопотання АТ "ПУМБ" про зустрічне забезпечення позову відмовлено.

Доводи касаційної скарги про відсутність доказів на підтвердження дійсного наміру відповідача відчужити квартиру не заслуговують на увагу, оскільки забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

Доводи касаційної скарги, що суди порушили пункт 6 частини 1 статті 151 ЦПК України, оскільки в заяві про забезпечення позову немає пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення, не є підставою для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду.

Порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання про права заявника у справі, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко