Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.04.2025 року у справі №157/404/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 157/404/24

провадження № 61-13489св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Плечука Олега Петровича на постанову Волинського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року в складі колегії суддів Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.

в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт її проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав і обов`язків із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлення такого факту необхідне їй для реалізації можливості користуватися соціально-економічними пільгами та гарантіями, передбаченими для членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14 травня 2024 року рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України, та його дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті ОСОБА_2 проживали однією сім`ю, вели спільне господарство та мали взаємні права й обов`язки.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виснував, що факт спільного проживання заявника із її батьком ОСОБА_2 однією сім`єю, ведення спільного господарства та існування в них спільних прав і обов`язків мав місце впродовж значного періоду часу, зокрема на час загибелі останнього. Задоволення заяви ОСОБА_4 має для неї юридичне значення, оскільки встановлення факту її спільного проживання разом з батьком ОСОБА_2 дасть можливість заявниці користуватися соціально-економічними пільгами та гарантіями, передбачених чинним законодавством України для членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців. Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд зазначив, що в матеріалах справи знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала без реєстрації однією сім`єю з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

29 серпня 2024 року постановою Волинського апеляційного суду апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_5 задоволено частково.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 травня

2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.

Апеляційний суд керувався тим, що заявниця ОСОБА_4 не довела факту, що загиблий ОСОБА_2 та його дочка ОСОБА_1 фактично проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та мали взаємні обов`язки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Плечук О. П. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 травня 2024 року залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 3 Сімейного кодексу (далі - СК) України стосовно можливості встановлення факту спільного проживання повнолітньої дочки з батьком однією сім`єю, а також можливості віднесення особи, яка не є дитиною в розумінні статті 6 СК України, до сім`ї батьків.

ОСОБА_1 проживала разом з батьком, вела з ним спільне господарство, вони мали спільний бюджет і витрати, тобто були членами сім`ї. Виконання ОСОБА_2 військового обов`язку не свідчить про розрив сімейних відносин. Крім того, ОСОБА_2 не брав участі у військових діях та перебував за місцем свого проживання. Заміжжя ОСОБА_1 не перешкоджало їй вести спільне господарство з батьком.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дочкою ОСОБА_2 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, перебуваючи безпосередньо в зоні бойових дій у районі населеного пункту Врубівки Сєвєродонецького району Луганської області.

На час звернення до суду із заявою ОСОБА_4 є повнолітньою. Між нею та ОСОБА_6 24 грудня 2020 року було укладено шлюб, зареєстрований Камінь-Каширським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). У суді апеляційної інстанції заявниця зазначила, що має малолітню дитину.

Місце проживання ОСОБА_4 з 17 березня 2016 року та станом на 02 серпня 2022 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_6 сповіщення сім`ї від 30 травня 2022 року № 10 про загибель ОСОБА_2 було направлено ОСОБА_4 на адресу: АДРЕСА_2 .

Адреса реєстрації місця проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 .

Згідно з витягом з іменного списку безповоротних втрат особового складу військової частини НОМЕР_1 за 2022 рік (запис № 356) місцем проживання дочки загиблого ОСОБА_2 - ОСОБА_7 (як у витязі) вказано адресу: АДРЕСА_3 (наказ про виключення зі списків особового складу частини від 04 червня 2022 року № 149).

З довідки старости Раковоліського старостинського округу № 14 від 01 червня 2022 року встановлено, що ОСОБА_4 проживала разом з батьком ОСОБА_2 та вела з ним спільне господарство, 01 червня 2022 року здійснила поховання батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з довідкою старости Раковоліського старостинського округу № 14, сформованої 21 листопада 2022 року на підставі погосподарської книги, ОСОБА_4 на день смерті її батька ОСОБА_2 проживала (не зареєстрована) з останнім за адресою: АДРЕСА_3 .

З виписок щодо надходження на банківську картку, яка належить ОСОБА_4 , вбачається, що на відкритий на ім`я заявниці рахунок ОСОБА_2 регулярно переказував грошові кошти.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною першою статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 1 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Тобто подія смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.

Указана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції на дату смерті військовослужбовця). За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у редакції на дату смерті військовослужбовця) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у 16-1 Закону № 2011-XII. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Необхідно врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус впливає на можливість реалізації заявницею прав у сфері соціального забезпечення.

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт її проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав і обов`язків із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначала, що встановлення такого факту необхідне їй для реалізації нею можливості користуватися соціально-економічними пільгами та гарантіями, передбаченими для членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу, заявниця вказувала, що не перебувала на утриманні загиблого батька, однак, маючи з ним кровне споріднення та ведучи спільне господарство (побут), проживала з ним, мала з ним взаємні права та обов`язки, у зв`язку із чим вважає себе членом його сім`ї.

Згідно із статтею 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини першої статі 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Законом України від 29 липня 2022 року № 2489-ІХ (набрав чинності 25 серпня 2022 року) викладено текст статті 16-1 Закону № 2011-XII у новій редакції, якою, зокрема, визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Законом України від 09 грудня 2023 року № 3515-ІХ статтю 16-1 Закону № 2011-XII (набрав чинності 29 березня 2024 року) викладено в новій редакції, відповідно до частини четвертої якої до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Однак на момент смерті батька заявниці 29 травня 2022 року діяла попередня редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII, яка передбачала право, зокрема членів сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, тому факти належності заявників до членів сімей загиблих військовослужбовців підлягають дослідженню. У такому випадку члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця є окремою категорією осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року в справі № 201/14776/23, що спростовує доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 3 СК України стосовно можливості встановлення факту спільного проживання повнолітньої дочки з батьком однією сім`єю, а також можливості віднесення особи, яка не є дитиною в розумінні статті 6 СК України, до сім`ї батьків.

Отже, на дату виникнення спірних правовідносин для досягнення такої мети, як отримання повнолітньою дочкою загиблого військовослужбовця одноразової виплати відповідно до положень Постанови № 168, статті 16-1 Закону № 2011-XII, підлягав установленню факт того, чи є повнолітня дочка членом сім`ї померлого військовослужбовця.

Відповідно до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

За змістом статті 318 ЦПК України в заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Згідно із статтею 319 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції встановив, що в довідках старости Раковоліського старостинського округу № 14 Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Волинської області від 01 червня 2022 року № 840 та від 21 листопада 2022 року № 1769 зазначено, що ОСОБА_4 01 червня 2022 року поховала свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також у довідках зазначено, що на день смерті ОСОБА_2 заявниця ОСОБА_4 проживала разом зі своїм батьком на АДРЕСА_3 , але зареєстрована не була. З виписок банківської картки, яка належить ОСОБА_4 , вбачається, що на відкритий на ім`я заявниці рахунок ОСОБА_2 регулярно перераховував кошти.

Суд першої інстанції зазначив, що факт спільного проживання ОСОБА_4 з її батьком ОСОБА_2 до його смерті однією сім`єю підтверджується також показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які вказали, що проживають по сусідству від заявниці в с. Підріччі Камінь-Каширського району. Батьки заявниці розлучилися й її мама разом із дітьми переїхала в сусіднє с. Краснилівку. Проте заявниця через короткий проміжок часу повернулася до батька в с. Підріччя, оскільки не змогла знайти порозуміння з вітчимом. З того часу й до загибелі ОСОБА_2 вони проживали разом. Коли загинув ОСОБА_2 заявниця здійснювала його поховання.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11. у судовому засіданні не заперечив проти задоволення заяви про встановлення факту проживання заявниці разом із батьком у с. Підріччя Камінь-Каширського району Волинської області.

Суд першої інстанції визначився з характером правовідносин між сторонами та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та обґрунтовано виснував, що факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 однією сім`єю, ведення спільного господарства та існування в них спільних прав і обов`язків мав місце протягом значного періоду часу, зокрема на час загибелі батька заявниці, а тому заява підлягає задоволенню, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто місцевий суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують факт, що має юридичне значення.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,апеляційний суд керувався тим, що заявниця ОСОБА_4 не довела факту, що вона та загиблий ОСОБА_2 фактично проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та мали взаємні обов`язки.

Апеляційний суд виснував, що докази у своїй сукупності мають суперечливий характер, оскільки встановлено, що хоча заявниця за адресою реєстрації її місця проживання (с. Красилівка) не проживає, однак станом на день сповіщення про загибель ОСОБА_2 вона проживала в м. Камінь-Каширському. Зазначення про проживання заявниці в с. Підріччі за адресою реєстрації місця проживання її батька ОСОБА_2 має місце в документах, виготовлених після 01 червня 2022 року. Пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , надані в судовому засіданні суду першої інстанції, про те, що заявниця ОСОБА_4 тривалий час проживала з батьком після його розлучення з матір`ю заявниці до смерті ОСОБА_10 , суд оцінив критично, оскільки вони вказали, що ОСОБА_4 вийшла заміж та змінила прізвище після смерті та поховання її батька, що не узгоджується з матеріалами справи.

Апеляційний суд також виснував, що здійснення на замовлення ОСОБА_4 ремонтних робіт у будинку, в якому був зареєстрований ОСОБА_2 , за кошти, які він перераховував на її картковий рахунок, не підтверджують факт проживання однією сім`єю повнолітньої заміжньої дочки та її батька і наявності в них взаємних прав та обов`язків. Доказів, які б підтверджували спільне проживання, тривале спільне ведення господарства (побуту) з батьком до його смерті заявниця ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надала. Подані довідки, видані Раковоліським старостинським округом, датовані після травня 2022 року.

Тобто апеляційний суд керувався тим же обсягом засобів доказування, використаних заявницею на підвердження факту, що й суд першої інстанції, та не зазначив, які нові докази, протилежні висновкам місцевого суду, спростовують висновки суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала без реєстрації однією сім`єю з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Не вказав апеляційний суд і на очевидну незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій справі окремого провадження, яка б свідчила про те, що докази, на підставі яких суд установив факт, є недопустимими чи неналежними.

Переоцінивши докази, на підставі яких суд першої інстанції встановив факт, який має юридичне значення та які були оцінені місцевим судом з дотриманням вимог процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції не зазначив в оскаржуваному судовому рішенні, які порушення норм процесуального права були допущені судом першої інстанції і в чому полягають ці порушення, які норми матеріального права були неправильно застосовані і в чому полягає таке неправильне застосування, тобто не встановив і не навів правових підстав для скасування рішення.

Апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції за встановлених ним обставин, переоцінив докази та помилково виснував про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

З огляду на зазначене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Апеляційний суд помилково скасував рішення місцевого суду, яке відповідає закону, тому Верховний Суд виснував про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною сьомою статті 294 ЦПК України під час ухваленнясудом рішення в справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 389 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Плечука Олега Петровича задовольнити.

Постанову Волинського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року скасувати, залишити в силі рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 травня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська