Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 205/5655/21

провадження № 61-1188св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - Дніпровська міська рада,

заінтересовані особи: Друга дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року у складі судді Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У липні 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заява обґрунтована тим, що у провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2020 року, яким позовні вимоги задоволено, скасовано та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Із зазначеної справи заявниці стало відомо, що власник спірного нерухомого майна помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно - квартиру АДРЕСА_1 . Спадкоємців за законом та заповітом немає. Оскільки після смерті ОСОБА_2 минуло більше року, спадкоємців на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 немає, тому відповідно до статей 334-338 ЦПК України міська рада просила суд визнати спадщину відумерлою та передати у власність територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради зазначене нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року заяву задоволено.

Визнано відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається із квартири АДРЕСА_1 , та передати її у власність територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після смерті ОСОБА_2 , спадкоємців, які в установленому законом порядку прийняли спадщину немає, тому є правові підстави для визнання спадщини відумерлою.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що після смерті ОСОБА_2 , немає спадкоємців, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, тому заява про визнання спадщини відумерлою підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 протягом 10 років та на момент смерті проживала разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_2 , у спадковому реєстрі є спадкова справа № 62380153, яка заведена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. на спадкодавця ОСОБА_2 , а тому підстав для визнання спадщини відумерлою немає, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, оскільки постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ КБ «ПриватБанк», про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено, а тому підстав вважати, що спадщина прийнята у встановленому порядку немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2023 року ОСОБА_1 направила засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про залишення заяви без розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц, постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 202/6418/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 194/647/19, від 02 червня 2021 року у справі № 643/4413/16-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 643/6125/16, від 17 травня 2022 року у справі № 243/10634/19, від 23 грудня 2019 року у справі № 175/423/18.

Заявниця вказує, що суди не взяли до уваги до уваги, що ОСОБА_1 07 травня 2018 року подала приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Батовій Л. Г. заяву про прийняття всього спадкового майна після смерті ОСОБА_2 . Протеприватний нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі невстановлення факту сумісного проживання ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Суди попередніх інстанцій проігнорували клопотання ОСОБА_1 про витребування спадкової справи № 23/2018, обмежившись лише ухвалою про витребування копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , - у Другої дніпровської державної нотаріальної контори на клопотання заявника, проте спадкова справа цією нотаріальною конторою не заводилась.

Таким чином, вирішення питання про визнання спадщини відумерлою не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження за касаційною відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується актовим записом про смерть від 24 квітня 2018 року № 967 (а. с. 10).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, яке складається із квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на житло від 17 вересня 2008 року, виданого Відкритим акціонерним товариством «Дніпроважмаш», право власності на яке у встановленому законом порядку зареєстровано в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, реєстраційний № 25501834, від 21 листопада 2008 року (а. с. 12).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у справі № 205/8156/19 рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ КБ «ПриватБанк», про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено (а. с. 7-9).

Згідно з відомостями Другої дніпровської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилася (а. с. 33).

Спадщина, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась неприйнятою.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК Україна).

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону (стаття 338 ЦПК України).

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 712/14171/21.

Суди встановили, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, яке складається із квартири АДРЕСА_1 .

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ КБ «ПриватБанк», про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у справі № 205/8156/19 рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ КБ «ПриватБанк», про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено.

Згідно з відомостями Другої дніпровської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилася.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що після смерті ОСОБА_2 , відсутні спадкоємці, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про визнання спадщини відумерлою на підставі статті 338 ЦПК України.

Верховний Суд зауважує, що постановою Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 205/8156/19 касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року залишено без змін.

Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_1 факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 протягом п`яти років на момент відкриття спадщини.

Крім того, у жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, цю заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що вирішення питання про визнання спадщини відумерлою не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право Верховний Суд відхиляє, оскільки спір про право ОСОБА_1 на спірне майно вже вирішений.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц, постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 202/6418/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 194/647/19, від 02 червня 2021 року у справі № 643/4413/16-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 643/6125/16, від 17 травня 2022 року у справі № 243/10634/19, від 23 грудня 2019 року у справі № 175/423/18.

За змістом ЦПК України Верховний Суд висловлює правові висновки у певних справах з огляду на встановлення судами фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ та фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами в певних суспільних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У справі № 636/1324/16-ц заявниця звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт належності їй державного акта на право користування земельною ділянкою.

Залишаючи заяву без розгляду у справі № 202/6418/18, Верховний Суд виходив з того, що на день звернення до суду Дніпровською міською радою із заявою про визнання спадщини відумерлою - 12 жовтня 2018 року, та на день ухвалення оскаржуваного рішення суду від 12 листопада 2018 року право власності на спірну квартиру було зареєстроване за ОСОБА_1, яка не брала участі у справі та звернулася до суду з апеляційною скаргою. Отже, між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 існує спір про право щодо квартири АДРЕСА_1.

У справі № 194/647/19 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення, зазначив, що спадщина була прийнята спадкоємцем до набрання чинності ЦК України 2004 року, а також, право власності незалежно від отримання свідоцтва про право на спадщину перейшло до ОСОБА_3.

Верховний Суд, залишаючи заяву без розгляду у справі № 643/4413/16-ц, виходив з того, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що є перешкоди у визнанні спадщини відумерлою, оскільки ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину; розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та встановивши існування спору щодо права на спадкове майно, рішення суду першої інстанції скасував, однак вирішив заяву по суті, а не залишив заяву про визнання спадщини відумерлою без розгляду.

У справі № 643/6125/16 суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків: на момент складання заповіту ОСОБА_1 та ОСОБА_8 були неповнолітніми особами, тому відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину; факт неприйняття спадкоємцем ОСОБА_1 спадщини не встановлено; він від неї не відмовився. Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Литвиненко А. С., встановивши спір про право на спадкове майно, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував, проте заяву про визнання спадщини відумерлою за наявності спору про право вирішив по суті в окремому провадженні, а не залишив її без розгляду відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки вирішення питання про визнання спадщини відумерлою не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, між міською радою і ОСОБА_1 існує спір про право щодо квартири.

Верховний Суд, погодившись з апеляційним судом у справі № 243/10634/19 вказав, що апеляційний суд, обґрунтовано виходив із відсутності підстав для розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження, оскільки спадкоємець другої черги (рідний брат спадкодавця) претендує на спадкове майно, подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, тобто наявний спір про право, що підлягає розгляду у порядку позовного провадження. Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Слов`янського міськрайонну суду Донецької області перебуває справа № 243/8743/20 за позовом ОСОБА_1 до Слов`янської міської ради Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Таким чином, доводи ОСОБА_1, викладені в апеляційній скарзі, що він є спадкоємцем другої черги та претендує на спадкове майно в порядку спадкування за законом, свідчать про існування спору між ним та Слов`янською міською радою Донецької області щодо права власності на спадкове майно, а тому питання про визнання спадщини відумерлою не підлягає вирішенню у порядку окремого провадження.

У справі № 175/423/18 Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 надала суду апеляційної інстанції на обґрунтування доводів апеляційної скарги докази, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів як спадкоємця ОСОБА_2, які оцінені апеляційним судом. Зважаючи на наведене, враховуючи мету подання заяви про визнання спадщини відумерлою, а також існування інших осіб, які виявили бажання прийняти спадщину, відкритої після смерті ОСОБА_2 та звернулися до суду з відповідним позовом, які заперечують наявність підстав для визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність спору про право цивільне та підставність залишення без розгляду заяви Новотаромської сільської ради, поданої керівником Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах заявника в порядку окремого провадження.

Отже, у наведених справах встановлені відмінні від цієї справи фактичні обставини. Зокрема, у вказаних справах встановлено наявність інших спадкоємців, які прийняли спадщину, осіб, які претендують на спадкове майно, тобто встановили наявність спору, який не вирішено. Водночас у справі, що розглядається, спір про право заінтересованої особи ОСОБА_1 вже вирішено у суді. У позові ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено з огляду на недоведеність позову, тому підстав для розгляду заяви Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою у позовному порядку немає.

Верховний Суд зауважує, що як суд касаційної інстанції, він не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська