Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.04.2025 року у справі №619/3051/17
Постанова КЦС ВП від 21.04.2025 року у справі №619/3051/17
Ухвала КЦС ВП від 07.11.2018 року у справі №619/3051/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 619/3051/17 (4с/619/29/24)

провадження № 61-15209св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 02 липня 2024 року у складі судді Овсяннікова В. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у складі колегії судів: Маміної О. В., Тичкової О. Ю., Мальованого Ю. М., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Шевченківський ВДВС у м. Полтаві).

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 24 грудня 2021 року державний виконавець Стадніченко Т. О. Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Дергачівського ВДВС) відновила виконавче провадження згідно ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 25 листопада 2021 року у справі № 619/3051/17.

Державний виконавець Дергачівського ВДВС 15 листопада 2022 року отримав оригінал виконавчого листа № 619/3051/17 від 14 серпня 2018 року разом з заявою ОСОБА_1 від 10 листопада 2022 року про проведення виконавчих дій, яка була зареєстрована 17 листопада 2022 року.

Постановою державного виконавця Дергачівського ВДВС від 25 січня 2024 року року було визначено місце побачення стягувача з дитиною за адресою: Полтавська область, м. Полтава, провулок Стешенка, 6 (адреса Шевченківського ВДВС м. Полтава) та 12 березня 2024 року доручено Шевченківському ВДВС у м. Полтава здійснити перевірку виконання боржником рішення суду у четвер 14 березня 2024 року з 17-00 год до 19-00 год в приміщенні Шевченківського ВДВС у м. Полтава за адресою Полтавська обл., м. Полтава, провулок Стешенка, 6.

Державний виконавець Шевченківського ВДВС у м. Полтава не виконав доручення, тобто не вчинив виконавчі дії доручення 14 березня 2024 року о 17-00 год всупереч вимог частини 1-5 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», тобто допустив бездіяльність.

На підставі викладеного просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Полтава Романенка М. О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яка полягає у невиконанні виконавчих дій, передбачених частинами першою-четвертою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, встановленому рішенням суду, згідно доручення від 12 березня 2024 року - 14 березня 2024 року о 17-00 год.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 02 липня 2024 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що враховуючи норми статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» перевірка виконання рішення суду щодо встановлення побачення з дитиною не підлягає передорученню іншому відділу державної виконавчої служби.

Апеляційний суд зазначив, що посилання апелянта на те, що суд з власної ініціативи може визнати бездіяльність Державної виконавчої служби Дергачівського ВДВС, який також залучений до участі у справі, суперечить вимогам закону. Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_1 просив визнати неправомірною бездіяльність саме державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м. Полтаві. Вимог щодо дій або бездіяльності Дергачівського ВДВС скарга не містить.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 02 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яка полягає у невиконанні виконавчих дій, передбачених частинами першою-четвертою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», з метою перевірки виконання боржником рішення суду 14 березня 2024 року о 17-00 год.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

скаржник не звертався до суду зі скаргою про законність або незаконність доручення державного виконавця, відтак це не може бути підставою для відмови у задоволенні скарги скаржника;

суд першої інстанції в порушення вимог ЦПК України не встановив належного відповідача, що не змінює вимоги скарги по суті;

під час розгляду скарги суди порушили вимоги статей 6 та 8 Конвенції про права людини, не врахували висновок Верховного Суду у постановах від 04 липня 2023 року справа № 761/35081/16-ц (провадження № 61-10297св22), від 04 вересня 2024 року справа № 532/374/23 (провадження № 61-9304св24), від 25 вересня 2024 року у справі № 760/5159/22 (провадження № 61-9627св24);

суди не врахували рішення ЄСПЛ "Глоба проти України" 2012 року, рішення ЄСПЛ "Вишняков проти України" 2018 року, рішення ЄСПЛ "Жупан проти України" 2021 року, рішення ЄСПЛ "Плешков та Плешкова проти України" 2023 року, правову позицію ЄСПЛ у справі «A AND OTHERS v. ITALY» від 07 вересня 2023 року, заява № 17791/22.

У грудні 2024 року Шевченківський ВДВС у м. Полтава через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу за підписом ОСОБА_3 , в якому просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання стосовно невиконання виконавчих дій про забезпечення боржником побачень стягувача з дитиною за безпідставністю, необґрунтованістю, недоведеністю.

В обґрунтування відзиву зазначив, що:

суди зробили вірний висновок, що доручення Дергачівського ВДВС винесено всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскількизаконодавством чітко встановлено випадки, коли державний виконавець має право направляти доручення до іншого відділу державної виконавчої служби, а саме: проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця виконання рішень. Перевірка виконання рішення суду щодо встановлення побачення з дитиною не підлягає передорученню іншому відділу державної виконавчої служби. А тому, державним виконавцем Дергачівського ВДВС перевищено свої повноваження, щодо передоручення виконання рішення суду. Тобто, якщо державному виконавцю стало відомо про можливість місця знаходження ОСОБА_2 за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, пров. Стешенка, 6, і законом не передбачена можливість надати доручення іншому відділу ДВС для перевірки виконання рішення суду даної категорії, саме державний виконавець Дергачівського ВДВС мав повідомити Шевченківський ВДВС про вчинення виконавчих дій на їх території та здійснити перевірку побачення ОСОБА_1 з дитиною;

при проведенні виконавчих дій державним виконавцем мали бути залучені органи опіки та піклування за місцем проживання/реєстрації дитини, а не стягувача. Згідно з описовою частиною доручення, 23 січня 2024 року боржник ОСОБА_2 повідомила державного виконавця про те, що перебуває у м. Бремен, Німеччина, що унеможливлює проведення будь-яких виконавчих дій, за адресою: АДРЕСА_1 ;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Необгрунтоване і безпідставне доручення винесене з порушенням законодавства і тому не може бути виконане.

У січні та лютому 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід від участі у розгляді справи суддів Верховного Суду: Луспеник Д. Д. , Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Тітова М. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., Ситнік О. М., Червінської М. Є. залишено без розгляду. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.

У грудні 2024 року матеріали цивільної справи № 619/3051/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2025 рокуу задоволенні клопотання Шевченківського ВДВС, яке подане представником ОСОБА_3., про проведення розгляду касаційної скарги в режимі відеоконференції відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 листопада 2024 року у зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що на виконанні у Дергачівському ВДВС перебуває виконавчий лист № 619/3051/17 від 14 серпня 2018 року, виданий Дергачівським районним судом Харківської області про усунення перешкоди ОСОБА_1 та визначення йому днів для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- кожного вівторка та четверга кожного тижня з 17-00 год до 19-00 год, без присутності матері;

- кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця з 10-00 год до 18-00 год без присутності матері;

- у день народження дитини, якщо 24 січня буде вихідним днем - з 09-00 год до 11- 00 год в присутності матері ОСОБА_2 (бабусі ОСОБА_6 або дідуся ОСОБА_7 ) за адресою АДРЕСА_2 , або в дитячому розважальному закладі чи паркові відпочинку у смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області або у місті Харкові; якщо 24 січня припадає на будній день - з 08-00 год до 08-30 год в присутності матері ОСОБА_2 (бабусі ОСОБА_6 або дідуся ОСОБА_7 ) за адресою АДРЕСА_2 з урахуванням думки та стану здоров`я дитини.

28 жовтня 2021 року ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області задоволено заяву ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому документі, та виключено з виконавчого листа 6 (шостий) абзац резолютивної частини судового рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року по справі № 619/3051/17, а саме: « у день народження дитини, якщо 24 січня буде вихідним днем - з 09-00 год до 11-00 год в присутності матері ОСОБА_2 (бабусі ОСОБА_6 або дідуся ОСОБА_7 ) за адресою АДРЕСА_2 , або в дитячому розважальному закладі чи паркові відпочинку у смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області або у місті Харкові, якщо 24 січня припадає на будній день - з 08-00 год до 08-30 год в присутності матері ОСОБА_2 (бабусі ОСОБА_6 або дідуся ОСОБА_7 ) за адресою АДРЕСА_2 з урахуванням думки та стану здоров`я дитини».

24 грудня 2021 року державним виконавцем Стадніченко Т. О. винесена постанова про відновлення виконавчого провадження на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 25 листопада 2021 року № 619/3051/17, про визнання неправомірною бездіяльності щодо не відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та зобов`язано державного виконавця Дергачівського ВДВС відновити зазначене виконавче провадження.

15 листопада 2022 року Дергачівській ВДВС отримав оригінал виконавчого листа № 619/3051/17 від 14 серпня 2018 року разом з заявою ОСОБА_1 від 10 листопада 2022 року про проведення виконавчих дій відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» у відновленому виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

25 січня 2024 року державним виконавцем була винесена постанова про визначення місця побачення стягувача з дитиною в приміщенні Шевченківського ВДВС за адресою Полтавська область, м. Полтава, провулок Стешенка, 6 та направлена до відома сторонам виконавчого провадження.

Дорученням державного виконавця Дергачівського ВДВС від 12 березня 2024 року доручено Шевченківському ВДВС здійснити перевірку виконання боржником рішення суду 14 березня 2024 року з 17-00 год до 19-00 год у приміщенні Шевченківського ВДВС за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, пров. Стешенка, 6, яке надійшло 12 березня 2024 року на електронну адресу Шевченківського ВДВС.

Позиція Верховного Суду

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем (частини перша та друга статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем. У разі якщо час та місце побачень з дитиною визначені рішенням суду, яке виконується, виконання такого судового рішення має здійснюватися в порядку, визначеному рішенням. Протилежне свідчитиме про несвоєчасне і неповне вчинення виконавчих дій виконавцем під час виконання рішення суду (див.: постанову Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року в справі № 753/11909/21 (провадження № 61-2624св22)).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі якщо: стало відомо про зміну місця проживання чи місцезнаходження боржника; з`ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача та майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби; боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць.

Про проведення державним виконавцем виконавчих дій орган державної виконавчої служби зобов`язаний повідомити орган державної виконавчої служби, на території якого будуть проводиться виконавчі дії, до початку проведення таких дій.

У частині першій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій (частина третя статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби (частини четверта-п`ята статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 10 розділ І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція) визначено, що доручення виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом щодо проведення окремих виконавчих дій органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами.

Перевірка інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій за дорученням державного виконавця(пункт 11 розділ ІІІ Інструкції).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Полтава Романенка М. О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, посилаючись на те, що він не виконав виконавчі дії, передбачені частинами першою-четвертою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, встановленому рішенням суду, згідно доручення від 12 березня 2024 року - 14 березня 2024 року о 17-00 год;

при розгляді справи суди встановили, що на виконанні у Дергачівському ВДВС перебуває виконавчий лист № 619/3051/17 від 14 серпня 2018 року, виданий Дергачівським районним судом Харківської області про усунення перешкоди ОСОБА_1 та визначення йому днів для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином, дорученням державного виконавця Дергачівського ВДВС від 12 березня 2024 року доручено Шевченківському ВДВС здійснити перевірку виконання боржником рішення суду 14 березня 2024 року з 17-00 год до 19-00 год у приміщенні Шевченківського ВДВС за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, пров. Стешенка, 6;

відмовляючи в задоволенні вимог скарги суди виходили з того, що враховуючи норми статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» перевірка виконання рішення суду щодо встановлення побачення з дитиною не підлягає передорученню іншому відділу державної виконавчої служби;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

встановивши відсутність протиправної бездіяльності державного виконавця, суди обгрунтовано відмовили в задоволенні скарги.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду зі скаргами на неправомірні дії державного виконавця Дергачівського ВДВС щодо невиконання судового рішення про встановлення порядку побачень батька з малолітньою дитиною (справа № 619/3051/17), при розгляді яких судовими рішеннями встановлено, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації ОСОБА_2 з дитиною виїхала у Німеччину у м. Бремен, де перебуває з 10 червня 2022 року, факт відсутності матері та дитини у зареєстрованому місці проживання на території України підтверджується також актами державного виконавця від 13 липня 2023 року, 24 листопада 2023 року, постановами про відкладення виконавчих дій від 18 липня 2023 року та від 03 серпня 2023 року. При цьому під час перегляду справи № 619/3051/17 у касаційному порядку Верховним Судом неодноразово роз`яснювалось заявнику, що в аспекті дотримання принципу обов`язковості виконання судового рішення, за змістом статті 435 ЦПК України та статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2024 року (провадження № 61-3419св24), від 26 червня 2024 року (провадження № 61-5883св24), від 29 січня 2025 року (провадження № 61-15109св24)).

Посилання в касаційній скарзі на те, що рішення, які не визнають бездіяльність виконавця у виконавчому провадженні про контакт з дитиною, є системним порушенням прав дитини, яке неодноразово визнано у рішеннях ЄСПЛ проти України, безпідставне, оскільки відсутня неправомірна бездіяльність державного виконавця, наслідком якої було б порушення прав дитини.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновки Верховного Суду у постановах від 04 липня 2023 року справа № 761/35081/16-ц (провадження № 61-10297св22), від 04 вересня 2024 року справа № 532/374/23 (провадження № 61-9304св24), від 25 вересня 2024 року у справі № 760/5159/22 (провадження № 61-9627св24) не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки зроблені у справах щодо інших фактичних обставин.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 02 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко