Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.08.2025 року у справі №295/14265/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 295/14265/23

провадження № 61-3512св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Катюха Олександр Віталійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 січня 2025 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області

Катюха О. В., про встановлення факту батьківства.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від

09 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від

09 вересня 2024 року залишено без змін.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

09 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала до Хмельницького апеляційного суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів розміру понесених витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення, яким просила стягнути із ОСОБА_3 на її користь 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Клопотання мотивоване тим, що про понесені витрати на правничу допомогу зазначалось у відзиві на апеляційну скаргу. До клопотання ОСОБА_1 додала: угоду про надання правничої допомоги від 26 листопада 2024 року укладену між ОСОБА_1 і адвокатом Левчук Т. В.; акт виконаних робіт від 09 грудня 2024 року, складений ОСОБА_1 і адвокатом Левчук Т. В.; квитанцію від 26 листопада 2024 року.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 02 січня 2025 року

в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заява ОСОБА_5 не містить обґрунтування поважних причин неподання нею доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі. Угода про надання правничої допомоги від 26 листопада 2024 року (при тому, що ордер видавався на підставі договору про надання правової допомоги від 09 жовтня 2023 року) та квитанція про сплату коштів від 26 листопада 2024 року існували на час перегляду Хмельницьким апеляційним судом рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2024 року у справі № 295/14265/23.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

14 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 січня 2025 року та ухвалити нову постанову, якою заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що 03 грудня 2024 року, до початку судових дебатів, ОСОБА_1 подала до суду заяву в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України з повідомленням про намір подати докази понесення витрат на правничу допомогу, яку було приєднано протокольною ухвалою суду від 03 грудня 2024 року до матеріалів справи. ОСОБА_1 в межах п`ятиденного строку після ухвалення Хмельницьким апеляційним судом постанови від 03 грудня 2024 року, а саме 09 грудня 2024 року з урахуванням того, що останній день п`ятиденного терміну припав на неділю (вихідний день), подала заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та приєднання доказів понесення витрат на правничу допомогу. До заяви про ухвалення додаткового рішення додано необхідні докази понесення витрат на правничу допомогу. Заперечення про ухвалення додаткового рішення інші учасники справи не подавали.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги і матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Хмельницького апеляційного суду від 02 січня 2025 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

08 травня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Катюха О. В., про встановлення факту батьківства.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від

09 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2024 року, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.

03 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - Левчук Т. В. подала до Хмельницького апеляційного суду заяву, у якій повідомила про те, що докази розміру судових витрат, які ОСОБА_1 має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від

09 вересня 2024 року залишено без змін.

На підставі угоди про надання правничої допомоги від 26 листопада 2024 року, укладеної між ОСОБА_1 і адвокатом Левчук Т. В., та ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1000004 від 09 жовтня 2023 року адвокат Левчук Т. В. надавала ОСОБА_1 професійну правничу допомогу в апеляційному суді під час перегляду рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2024 року у справі № 6295/14265/23.

В абзаці сьомому угоди встановлено фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 10 000,00 грн.

Згідно з квитанцією від 26 листопада 2024 року ОСОБА_1 сплатила адвокату Левчук Т. В. гонорар у розмірі 10 000,00 грн.

09 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала до Хмельницького апеляційного суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів розміру понесених витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення

у справі, до якого додала угоду про надання правничої допомоги від

26 листопада 2024 року, акт виконаних робіт від 09 грудня 2024 року; квитанцію від 26 листопада 2024 року.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд керувався тим, що заява ОСОБА_5 не містить обґрунтувань поважності причин неподання доказів, що підтверджують розмір її судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі. Угода про надання правничої допомоги від 26 листопада 2024 року (при тому, що ордер видавався на підставі договору про надання правової допомоги від 09 жовтня 2023 року) та квитанція про сплату коштів від 26 листопада 2024 року існували на час перегляду Хмельницьким апеляційним судом рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня

2024 року у справі № 295/14265/23.

Проте колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується

з таких підстав.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення

з цього питання.

Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною

у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних

з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі

№ 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг

та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення

з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

Такі само висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від

09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц.

Процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги.

Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі, апеляційний суд на вказане уваги не звернув, не врахував, що до клопотання про ухвалення додаткового рішення заявник додав акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги у справі № 295/14265/23 на стадії апеляційного провадження, який складено ОСОБА_1 і адвокатом Левчук Т. В. після ухвалення апеляційним судом остаточної постанови

у справі, у зв`язку з чим він не міг бути наданий раніше, до ухвалення постанови апеляційним судом, оскільки розмір витрат позивача у зв`язку із розглядом апеляційної скарги відповідача не був і не міг бути остаточно підтверджений до закінчення судових дебатів, бо гонорар адвоката

і правова підстава його стягнення з іншої сторони залежить від результату розгляду справи.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що наведені вище норми, практика Верховного Суду та обставини справи свідчать про дотримання стороною позивача процесуальних правил щодо подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 січня 2025 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов