Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.07.2020 року у справі №761/23904/19

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 761/23904/19

провадження № 61-9953св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., Хопти С.

Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Національна академія прокуратури України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.

Києва від 20 лютого 2020 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2020 року у складі колегії суддів:

Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Національної академії прокуратури України (далі - НАПУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказів, зобов'язання призначити на посаду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона працює в НАПУ з 18 травня 2016 року.

Починаючи з 12 вересня 2016 року вона працювала на посаді начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення в суді, а з 22 вересня 2018 року на посаді начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення в суді інституту підвищення кваліфікації прокурорів НАПУ.

Наказом Генерального прокурора України від 14 січня 2019 року № 3ш було затверджено нову структуру НАПУ та новий штатний розпис НАПУ.

Згідно із вказаним наказом структурний підрозділ, в якому вона працювала, було переміщено із структури інституту підвищення кваліфікації до структури інституту спеціальної підготовки НАПУ зі зміною в назві сполучника "в " на сполучник "у".

Цим же наказом Генерального прокурора України було змінено штатний розпис НАПУ та збільшено штатну чисельність на 42 одиниці.

04 лютого 2019 року вона подала директору НАПУ заяву про призначення її на посаду начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту підготовки.

Разом із тим, 06 березня 2019 року їй було надано попередження про вивільнення у зв'язку із скороченням штату працівників з 06 травня 2019 року відповідно до статей 42, 49-2 КЗпП України із наданням списку вакантних посад станом на 05 березня 2019 року.

В подальшому, 06 березня 2019 року на посаду начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту підготовки було призначено іншу особу.

Вказувала, що вона під тиском посадових осіб відповідача та під загрозою втрати роботи погодилась на призначення на посаду старшого викладача.

Наказом ректора НАПУ від 26 квітня 2019 року № 116-к з 06 травня 2019 року її було звільнено з посади начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення в суді інституту підвищення кваліфікації прокурорів НАПУ та призначено на посаду старшого викладача відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки НАПУ.

Крім того, наказом ректора НАПУ від 05 березня 2019 року № 31-од її безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Позивач зазначала, що попередження про вивільнення у зв'язку із скороченням штату працівників, яке було надано їй 06 березня 2019 року, містить недостовірну інформацію, оскільки наказом Генерального прокурора України від 14 січня 2019 року № 3ш скорочення штату не передбачалось та не відбулось. Тому, не було підстав для звільнення її з посади у зв'язку із скороченням штату.

Окрім того, відповідач в порушення частини 2 статті 49-4 КЗпП України не надавав профспілковій організації інформацію про майбутню реорганізацію, що потягла скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці.

Також позивач вказувала, що відповідачем не було здійснено у жодній належній формі порівняння кваліфікації та продуктивності праці її та особи, яку було призначено на посаду начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки НАПУ, передбачені нормами статті 42 КЗпП України.

При прийнятті рішення про непризначення її та призначення ОСОБА_2 на посаду начальника відділу не були виконані вимоги Положення про атестацію працівників НАПУ в частині проведення позачергової атестації при призначенні на посаду.

Щодо вимог про скасування наказу відповідача від 14 березня 2019 року № 75-к про притягнення її до відповідальності.

Листом ректора НАПУ № 07/2/278 від 25 лютого 2019 року її було призначено контактною особою для спілкування із запрошеною ректором Академії суддею Шевченківського районного суду м. Києва Антонюк М. С. для організації та забезпечення її участі у проведенні навчального заняття з підтримання публічного обвинувачення в суді, призначеного на 01 березня 2019 року.

З метою виконання доручення вказаного у листі вона вимушено була відсутня 01 березня 2019 року на частині заняття з прокурорами місцевих прокуратур, які здійснюють представництво інтересів держави в суді, на тему "Пробація під час судового розгляду кримінального провадження", що за розкладом передбачено з 09:00 по 10:20 год., яке вона мала проводити згідно з розкладом занять.

ОСОБА_1 вказувала, що вона вимушено запізнилась на заняття на 45 хвилин, проте змогла донести зміст матеріалу за темою, що підтверджується також і поясненнями старости потоку 3.2. Льовкіна К. В.

Її запізнення було спричинено тим, що суддя Шевченківського районного суду м.

Києва Антонюк М. С. також прибула на заняття із запізненням у зв'язку із великими заторами.

Про свою відсутність на частині заняття позивачка повідомила директора інституту підвищення кваліфікації прокурорів НАПУ Неділька В. Г. 04 березня 2019 року.

Вона відзначала, що зниження якості навчального процесу не відбулось, оскільки вона надала слухачам весь матеріал за темою заняття після 09:45 год. та протягом перерви після заняття.

Крім того, при вирішенні питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності відповідачем не було відібрано у неї письмових пояснень в порушення статті 149 КЗпП України. Окрім того, при проведенні службової перевірки нею було заявлено відвід членам комісії. А також вказана службова перевірка була проведена формально та без дослідження всіх обставин порушення трудової дисципліни.

Враховуючи викладене просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ ректора НАПУ від 06 березня 2019 року № 70-к про призначення на посаду начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки НАПУ; зобов'язати відповідача призначити її на посаду начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки НАПУ; визнати незаконним та скасувати наказ ректора НАПУ від 14 березня 2019 року № 75-к про притягнення її до дисциплінарної відповідальності; допустити негайне виконання судового рішення в частині призначення її на посаду начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки НАПУ.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та недоведеними належними доказами, а також не ґрунтуються на вимогах закону, а отже задоволенню не підлягають.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 821/3229/14-а, провадження К/9901/1388/18, від 10 липня 2019 року у справі № 607/8689/17, провадження № 61 22725св18, від 20 лютого 2020 року у справі № 754/619/18, провадження № 61-17249св19, від 20 лютого 2020 року у справі № 761/25605/17, провадження № 61-12187св19, від 24 березня 2018 року у справі № 523/8965/16-ц, провадження № 61-2261св18 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не було враховано вищевказані правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду, а тому оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам закону.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 18 травня 2016 року працювала на посаді начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення в суді НАПУ (наказ від 17 травня 2016 року № 745к), а з 28 березня 2018 року на посаді начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення в суді Інституту підвищення кваліфікації прокурорів НАПУ (наказ від 28 березня 2018 року № 181-к).

Наказом Генерального прокурора України від 14 січня 2019 року № 3ш було затверджено нову структуру НАПУ та новий штатний розпис НАПУ.

Згідно із вказаним наказом було введено в штатний розпис відділ підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді в складі Інституту спеціальної підготовки та в новому підрозділі було скорочено одну посаду заступника начальника відділу.

Наказом ректора НАПУ від 21 січня 2019 року № 4-од було введено в дію структуру та штатний розпис.

04 лютого 2019 року позивачка написала ректору НАПУ заяву про призначення її на посаду начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки НАПУ.

06 березня 2019 року відповідачем було складено повідомлення ОСОБА_1 про вивільнення з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників 06 травня 2019 року та запропоновано список вакантних посад станом на 05 березня 2019 року.

12 березня 2019 року позивачем було написано заяву ректору НАПУ, в якій вона зазначала, що 06 березня 2019 року їй було вручено повідомлення про вивільнення у зв'язку із скороченням штату працівників. 04 лютого 2019 року була зареєстрована заява ОСОБА_1 про призначення її на посаду начальника відділу.

Зазначала, що порушення її трудових прав буде оскаржувати до суду та у випадку, якщо станом на 06 травня 2019 року буде відсутнє відповідне чинне судове рішення, вимушена прийняти призначення на посаду старшого викладача відділу.

Згідно із наказом ректора НАПУ від 26 квітня 2019 року № 116-к з 06 травня 2019 року позивача було призначено на посаду старшого викладача відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки НАПУ у зв'язку із зміною структури та штатного розпису НАПУ.

06 березня 2019 року наказом ректора НАПУ № 70-к ОСОБА_2 було призначено на посаду начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки НАПУ.

22 лютого 2019 року та 01 березня 2019 року згідно із службовими записками начальника відділу кадрової і мобілізаційної підготовки С. Михайленка було проведено порівняльний аналіз кваліфікації працівників академії ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що заявником не оскаржується відмова судів попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ректора НАПУ від 14 березня 2019 року № 75-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, тому в цій частині судове рішення не переглядається.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що, оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Судами встановлено, що 06 березня 2019 року відповідачем було складено повідомлення ОСОБА_1 про вивільнення з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників 06 травня 2019 року й запропоновано список вакантних посад.

Отже, вбачається, що відповідачем було виконано вимоги законодавства щодо запропонування позивачу наявних вакантних посад.

Посилання заявника на те, що вона під тиском посадових осіб відповідача та під загрозою втрати роботи погодилась на призначення її на посаду старшого викладача не можуть бути прийняті судом, оскільки в порушення частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України вказані посилання не підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Також судами обґрунтовано враховано, що при призначенні ОСОБА_2 на посаду начальника у новоствореному відділі було проведено порівняльний аналіз кваліфікації працівників НАПУ ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що свідчить про те, що призначення останнього на вказану посаду відбулось у передбачений законом спосіб.

Крім того, слід зазначити, що КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю та визначає способи захисту прав працівників, серед яких, можливість працівника оскаржити наказ про його звільнення, натомість у справі, яка переглядається, позивач фактично не оскаржує своє звільнення із займаної нею посади, а просить скасувати наказ про призначення на посаду третьої особи.

Також колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 на посаду начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки НАПУ.

Згідно з частиною 3 статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства (частина 2 статті 65 ГК України).

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

З наведеного слідує, що питання призначення певної особи на посаду в підприємстві належить до компетенції власника, який укладає трудовий договір із працівником, а тому, врахувавши, що ОСОБА_2 було призначено відповідно до вимог закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частин 1 , 3 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частин 1 , 3 статті 13 ЦПК України випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно частин 1 , 3 -4 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведеде, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини 1 та 2 статті 11 ЦПК України 2004 року). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини 2 статті 119 ЦПК України 2004 року). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2 статті 30 ЦПК України 2004 року). Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина 1 статті 33 ЦПК України 2004 року).

Аналогічні положення передбачені і у чинному ЦПК України.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.

З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 27 вересня 2019 року представником позивача - ОСОБА_3 заявлено клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 задоволено.

Залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 просила суд, серед іншого, визнати незаконним та скасувати наказ ректора НАПУ від 06 березня 2019 року № 70-к про призначення на посаду начальника відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки НАПУ.

Вказаним наказом було призначено на відповідну посаду ОСОБА_2.

Отже, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_2 і не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Посилання заявника у касаційній скарзі щодо неврахуванням судами попередніх інстанцій наведених нею постанов Верховного Суду не можуть бути прийняті судом, оскільки з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та висновків, яких дійшли суди під час розгляду справи, відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статей 263, 264, 265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович

С. Ф. Хопта