Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2-356/12

провадження № 61-5972св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - Богунський відділ державної виконавчої служби

м. Житомир Головного територіального управління юстиції в Житомирській області,

заінтересована особа (боржник) - акціонерне товариство закритого типу "Радомишльський машинобудівний завод",

заінтересована особа (стягувач) - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби

м. Житомир Головного територіального управління юстиції в Житомирській області (далі - Богунський ВДВС м. Житомир Головного ТУЮ в Житомирській області), заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") та акціонерне товариство закритого типу "Радомишльський машинобудівний завод" (далі -

АТЗТ "Радомишльський машинобудівний завод"), про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії.

Скаргу мотивовано тим, що 25 грудня 2012 року державним виконавцем Богунського ВДВС м. Житомир Головного ТУЮ в Житомирській області було відкрито виконавче провадження № 35816890, у якому сума, що підлягала стягненню, погашена ним у добровільному порядку. Проте, йому стало відомо, що 25 грудня 2012 року державним виконавцем Богунського ВДВС

м. Житомир Головного ТУЮ в Житомирській області було накладено арешт на належне йому майно та оголошено заборону на його відчуження, який

не було знято після повернення виконавчого документа стягувачу.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати бездіяльність Богунського ВДВС м. Житомир Головного ТУЮ в Житомирській області щодо не зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони

на його відчуження у виконавчому провадженні № 35816890 неправомірною; скасувати постанову державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомир Головного ТУЮ в Житомирській області від 25 грудня 2012 року про арешт його майна та оголошення заборони на його відчуження.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 19 липня 2018 року

у складі судді Чішман Л. М. скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії Богунського ВДВС м. Житомир Головного ТУЮ в Житомирській області щодо не зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони

на його відчуження у виконавчому провадженні № 35816890 неправомірною.

Скасовано постанову державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомир Головного ТУЮ в Житомирській області від 25 грудня 2012 року

у виконавчому провадженні № 35816890 про арешт майна ОСОБА_1

та оголошення заборони на його відчуження.

Ухвалу суду мотивовано тим, що наявні правові підстави для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Богунського ВДВС м. Житомир Головного ТУЮ в Житомирській області щодо не зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 35816890, а також скасування постанови державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомир Головного ТУЮ в Житомирській області від 25 грудня 2012 року про арешт його майна та оголошення заборони на його відчуження, оскільки заборгованість боржником була погашена, а повернення виконавчого листа стягувачу було підставою для зняття арешту, накладеного на майно боржника,

що Богунським ВДВС м. Житомир Головного ТУЮ в Житомирській області

у порушення вимог частини 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, що діяла на момент прийняття рішення державним виконавцем, здійснено не було.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу Богунського ВДВС м. Житомир Головного ТУЮ

в Житомирській області задоволено. Ухвалу Богунського районного суду

м. Житомира від 19 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" скасування арешту на майно боржника може мати місце у разі винесення державним виконавцем мотивованої постанови про закінчення виконавчого провадження

та за відсутності підстав для стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

Встановивши, що виконавчий документ був повернутий стягувачеві

на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", суд апеляційної інстанції вважав, що посилання заявника

на погашення заборгованості на користь стягувача та відсутність відомостей про нього у Єдиному реєстрі боржників не можуть бути підставою для задоволення скарги ОСОБА_1, оскільки повернення виконавчого документа не є закінченням виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 2-356/12

із Богунського районного суду м. Житомира.

У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу № 2-356/12 призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права.

ОСОБА_1 вважав, що, оскільки основний борг перед стягувачем погашено, виконавче провадження закрито, тому не існує жодних правових підстав для відмови у скасуванні арешту.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що боржником не погашено витрати щодо сплати виконавчого збору є, як вважав ОСОБА_1, безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції було проігноровано те, що арешт на його майно накладався у межах виконавчого провадження щодо стягнення основного боргу, яке було закрито. У межах виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, яке є окремим виконавчим провадженням, жодних арештів не накладалось.

Відзивів на касаційну скаргу до суду не надходило

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, правонаступником якого є Богунський ВДВС м. Житомир Головного ТУЮ

в Житомирській області, ОСОБА_2 від 25 грудня 2012 року було відкрито виконавче провадження № 35816890 щодо виконання виконавчого листа № 2-56, виданого 25 грудня 2012 року Богунським районним судом

м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь

ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 1 892 772,86 грн (а. с. 5, т. 2).

25 грудня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої на майно ОСОБА_1 накладено арешт та заборонено здійснення його відчуження (а. с. 6, т. 2).

23 лютого 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило виконавчу службу про те, що ОСОБА_1 було погашено заборгованість у розмірі

1 892 772,86 грн за виконавчим листом № 2-56, виданим 25 грудня 2012 року Богунським районним судом м. Житомира, що підтверджується відповідним листом від 23 лютого 2015 року (а. с. 12, т. 2).

11 грудня 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направив у виконавчу службу заяву про повернення без виконання виконавчого листа № 2-56, виданого 25 грудня 2012 року Богунським районним судом м. Житомира, на підставі

пункту 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"

(а. с. 10, т. 2).

07 лютого 2018 року виконавча служба повідомила ПАТ КБ "ПриватБанк" про те, що 30 червня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції чинній на момент прийняття рішення державним виконавцем,

що підтверджується відповідним листом від 07 лютого 2018 року № 4847/7.21-40/12 (а. с. 13, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції

не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку,

є Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -

це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження",

що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень

та у спосіб, визначених статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 2 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України "Про виконавче провадження"

за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт

на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин 3 , 4 і 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт

за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого частин 3 , 4 і 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження". Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після

її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням

на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт

з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову

чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених частин 3 , 4 і 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" (частина 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 2 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пункту четвертого частини першої та частини п'ятої

статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", незважаючи

на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення,

що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою державного виконавця від 30 червня 2016 року, прийнятою у виконавчому провадженні № 35816890, виконавчий лист від 25 грудня 2012 року № 2-56 було повернуто стягувачу

на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, чинній на момент прийняття рішення державним виконавцем.

Відсутні будь-які документально підтверджені відомості про те, що в період

з червня 2016 року до дня розгляду справи у суді першої інстанції органами державної виконавчої служби проводились виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа від 25 грудня 2012 року № 2-56.

За обставин цієї справи встановлено, що стягувач неодноразово підтверджував відсутність невиконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення

до завершення виконавчого провадження у встановленому статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно

із статті 30 Закону України "Про виконавче провадження"; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статті 30 Закону України "Про виконавче провадження"; повернення виконавчого документа

до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно

із статті 30 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - "Інструкція №512/5") в редакції, чинній на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Згідно з приписами статті 50 Закону України "Про виконавче провадження"

у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом

і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження

за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку

із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника,

у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Отже, встановивши відсутність виконавчих проваджень щодо виконання виконавчого листа № 2-56, виданого 25 грудня 2012 року Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 боргу

на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 1 892 772,86 грн та ураховуючи те, що борг погашено у добровільному порядку за погодженням зі стягувачем, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доцільним зняти арешт, накладений на майно ОСОБА_1 для забезпечення виконання саме цього виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що незняття Богунським ВДВС м. Житомир Головного ТУЮ в Житомирській області арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи, коли стягувач неодноразово підтверджував відсутність невиконаного провадження, є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання Богунського ВДВС

м. Житомир Головного ТУЮ в Житомирській області зняти арешт

з нерухомого майна боржника.

Установивши, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі ухвалу суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року скасувати.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 19 липня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир Головного територіального управління юстиції в Житомирській області

на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору

за розгляд касаційної скарги у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович