Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.03.2025 року у справі №686/4867/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року

м. Київ

справа № 686/4867/24

провадження № 61-16523 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Регіональний офіс водних ресурсів у Хмельницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду

від 30 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області (далі - РОВР у Хмельницькій області), в якому просила суд:

- визнати незаконними та скасувати накази начальника РОВР у Хмельницькій області від 11 жовтня 2023 року № 135-к/тм та від 21 листопада 2023 року

№ 145-к/тм про оголошення їй доган;

- стягнути з роботодавця на її користь 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з листопада 2020 року вона працювала на посаді головного бухгалтера РОВР у Хмельницькій області.

Вищевказаними наказами роботодавця від 11 жовтня 2023 року та 21 листопада 2023 року її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, до неї були застосовані стягнення у вигляді доган.

Вважала вказані догани незаконними, так як роботодавець не довів її вину

у вчиненні відповідних дисциплінарних проступків. У зазначених наказах

не розкрито суті дисциплінарного проступку, за вчинення якого на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді доган.

Зокрема, у наказі роботодавця від 11 жовтня 2023 року № 135-к/тм є посилання

на порушення порядку погодження проєкту договору на отримання послуг, однак відсутнє посилання на сам договір, порядок погодження якого було порушено, відсутні будь-які відомості щодо місця, часу, суті вчиненого дисциплінарного проступку. У наказі роботодавця від 21 листопада 2023 року № 145-к/тм наявне посилання на позапланову інвентаризацію матеріальних цінностей, проте відсутнє посилання на сам акт позапланової інвентаризації із зазначенням дати, часу, періоду, за який вона проводилася, а також відсутні будь-які відомості щодо місця, часу, суті вчиненого дисциплінарного проступку.

Позивач уважала, що у її діях (бездіяльності) відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки вона не порушувала трудової дисципліни. Хоча в оспорюваних наказах роботодавець посилається на пункти 4.23.1-4.23.16 Положення про відділ бухгалтерського обліку, звітності та економіки, затверджене начальником РОВР

у Хмельницькій області від 31 березня 2023 року (далі - Положення), яким визначені посадові обов?язки головного бухгалтера, проте не конкретизує, у чому саме відбулося їх порушення.

Крім того, роботодавець, виносячи вказані накази, пропустив строк накладення дисциплінарного стягнення, що встановлений статтею 148 К3пП України (один місяць).

Незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності призвело до моральних страждань, втрати нею нормальних життєвих зв?язків, тобто роботодавець завдав їй моральну шкоду, яку вона оцінила в 5 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2024 року у складі судді Карплюка О. І. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконними та скасовано накази начальника РОВР у Хмельницькій області від 11 жовтня 2023 року № 135-к/тм та від 21 листопада 2023 року

№ 145-к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_1 »

Стягнуто з РОВР у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн та судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорювані позивачкою накази не відповідають вимогам трудового законодавства, зокрема, у них не з`ясовано всіх обставин вчинення працівником дисциплінарних проступків, не зазначено час

і місце їх вчинення.

Крім того, відповідачем порушено строк для застосування дисциплінарного стягнення (стаття 148 КЗпП України).

Незаконні дії роботодавця завдали ОСОБА_1 моральної шкоди, так як вона перенесла нервовий стрес, душевні страждання, а тому з роботодавця на її користь слід стягнути 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Районний суд застосував відповідні норми КЗпП України ЦК України, Положення, урахував судову практику Верховного Суду України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року апеляційну скаргу РОВР у Хмельницькій області задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2024 року у частині визнання незаконними наказів і судового збору скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними

та скасування наказів відмовлено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2024 року у частині стягнення моральної шкоди змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови та зменшено стягнуту

з РОВР у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду

до 1 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь РОВР у Хмельницькій області 3 827,39 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд зробив помилкові висновки у частині визнання незаконними та скасування оспорюваних наказів роботодавця.

Апеляційний суд уважав, що роботодавець у наказі від 11 жовтня 2023 року

№ 135-к/тм не довів факт порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків

по більшості порушень, вказаних у наказі.

Однак, у цьому наказі є посилання на порушення головним бухгалтером пункту 4 наказу від 05 червня 2023 року № 46 «Про закріплення відповідальними за ведення обліку і зберігання печаток, штампів у Регіональному офісі водних ресурсів

у Хмельницькій області», відповідного до якого саме головний бухгалтер

є відповідальною особою за зберігання та використання гербової печатки. Вказані трудові обов`язки позивачка не виконала, так як печатку на відповідному договорі підряду проставлено не нею, а іншим працівником.

Тому висновки районного суду про невідповідність в цілому вимогам трудового законодавства наказу РОВР у Хмельницькій області від 11 жовтня 2023 року

№ 135-к/тм є помилковими.

У наказі від 21 листопада 2023 року № 145-к/тм роботодавець не конкретизував,

у чому саме виявилися порушення ОСОБА_1 , як головним бухгалтером,

пунктів 4.23.2-4.23.7, 4.23.11-4.23.16 Положення, тому недоведеним є факт порушення позивачкою цих пунктів Положення. Проте інші порушення,

про які вказано роботодавцем в наказі, є доведеними.

Застосування заходів дисциплінарного впливу обмежується строками, визначеними статтею 148 КЗпП України (дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку), а тому ОСОБА_1 не може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за частину порушень, вказаних у цьому наказі, які не є безперервними (триваючими) до моменту

їх виявлення роботодавцем, а вчинені позивачкою в конкретні періоди часу (внесення недостовірних даних в документи при передачі основних засобів

на потреби Збройних сил України, перевищення повноважень при їх підписанні

у березні 2022 року, відсутність контролю за дотриманням законодавства

при списанні товарно- матеріальних цінностей 07 листопада 2022 року, 31 жовтня 2022 року і 27 лютого 2023 року).

Апеляційний суд указав, що висновки суду першої інстанції про незаконність

в цілому оспорюваного наказу роботодавця від 21 листопада 2023 року №145- к/тм

є безпідставними.

Оскільки оспорювані накази відповідача є частково незаконними, а частково законними, так як позивач допущено деякі порушення трудових обов`язків, тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, стягнутий районним судом розмір моральної шкоди слід зменшити

з 5 000,00 грн до 1 000,00 грн.

Апеляційний суд, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, здійснив новий розподіл судових витрат у частині судового збору.

Суд апеляційної інстанції застосував норми КЗпП України ЦК України, врахував відповідну судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року,

в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2025 року відкрито касаційне провадження

у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 16 грудня 2024 року. Витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.

У лютому 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів справу призначено судді-доповідачеві: Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії:

Гулейков І. Ю., Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року у задоволенні заяви РОВР

у Хмельницькій області про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовлено.

Відповідач судові рішення в касаційному порядку не оскаржив.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки по суті спору, не врахував всі обставини справи,

не надав правову оцінку наявним у справі доказам, не врахував відповідну судову практику Верховного Суду.

Апеляційний суд зробив помилкові висновки про те, що відповідач частково довів

її вину у вчиненні деяких порушень трудових обов`язків. Суд допустив формальний підхід при вирішенні справи, не з`ясував її посадові обов`язки. Вона сумлінно виконувала свою роботу, не порушувала свої трудові обов`язки. Роботодавець

не довів наявності всіх елементів складу дисциплінарного проступку.

Вказує, що у наказі роботодавця від 11 жовтня 2023 року № 135-к/тм є посилання на порушення порядку погодження проєкту договору на отримання послуг, однак відсутнє посилання на сам договір, відсутні відомості щодо місця, часу, суті вчиненого дисциплінарного проступку. У цьому наказі відсутня підстава його винесення. У наказі роботодавця від 21 листопада 2023 року № 145-к/тм наявне посилання на позапланову інвентаризацію матеріальних цінностей, проте відсутнє посилання на сам акт позапланової інвентаризації із зазначенням дати, часу, періоду, за який вона проводилася, відсутні відомості щодо місця, часу, суті вчиненого дисциплінарного проступку.

Крім того, роботодавець у вказаних наказах пропустив місячний строк накладення дисциплінарного стягнення (стаття 148 К3пП України).

Вважає, що резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції

є незрозумілою, вона не узгоджується з мотивами апеляційного суду, який вважав накази частково незаконними, проте у задоволенні позову у частині скасування наказів відмовив у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції незрозуміло застосував статтю 148 КЗпП України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від РОВР у Хмельницькій області, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми права й встановив усі фактичні обставини у справі.

Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом начальника РОВР у Хмельницькій області від 02 листопада 2020 року

№ 374-к ОСОБА_1 прийнято на посаду головного бухгалтера РОВР

у Хмельницькій області з 03 листопада 2020 року (а. с.11).

Посадові обов`язки головного бухгалтера визначено Положенням (а. с.20-27), зокрема пунктом 4.23, відповідно до якого головний бухгалтер:

- організовує роботу з ведення бухгалтерського обліку та забезпечує виконання завдань, покладених на відділ (підпункт 4.23.1);

- здійснює керівництво діяльності відділу, забезпечує раціональний та ефективний розподіл посадових обов?язків між його працівниками з урахуванням вимог щодо забезпечення захисту інформації та запобігання зловживань під час ведення бухгалтерського обліку (підпункт 4.23.2);

- погоджує проєкти договорів (контрактів), у тому числі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, забезпечуючи дотримання вимог законодавства щодо цільового використання бюджетних коштів та збереження майна

(підпункт 4.23.3);

- здійснює керівництво роботою з економічного планування, спрямованого

на організацію раціональної господарської діяльності, виявлення і використання резервів ефективності (підпункт 4.23.4);

- вживає у межах своїх повноважень заходи щодо відшкодування винними особами збитків від нестач, розтрат, крадіжок (підпункт 4.23.5);

- погоджує кандидатури працівників РОВР у Хмельницькій області, яким надається право складати та підписувати первинні документи щодо проведення господарських операцій, пов?язаних з відпуском (витрачанням) грошових коштів, документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна (підпункт 4.23.6);

- подає керівникові РОВР у Хмельницькій області відповідні пропозиції

(підпункт 4.23.7);

- підписує звітність та відповідні документи (підпункт 4.23.8);

- відмовляє у прийнятті до обліку документів, підготовлених з порушенням встановлених вимог, а також документів щодо господарських операцій,

що проводяться з порушенням законодавства, та інформує керівника РОВР

у Хмельницькій області про встановлені факти порушення бюджетного законодавства (підпункт 4.23.9);

- здійснює відповідний контроль (підпункт 4.23.10);

- погоджує документи, пов?язані з витрачанням фонду заробітної плати, встановленням посадових окладів і надбавок працівникам (підпункт 4.23.11);

- здійснює контроль за дотриманням працівниками відділу вимог охорони праці, встановленого порядку документообігу та складання документів, вимог

Закону України «Про запобігання корупції» (підпункт 4.23.12);

- бере участь у роботі колегіальних органів офісу (підпункт 4.23.13);

- у межах компетенції готує проєкти наказів, положень, посадові інструкції тощо

та подає їх на погодження провідному юрисконсульту для наступного затвердження керівником РОВР у Хмельницькій області (підпункт 4.23.14);

- погоджує заяви про надання відпусток працівникам відділу, протягом доби повідомляє провідного фахівця з підготовки кадрів про причини їх відсутності

на робочому місці (підпункт 4.23.15);

- виконує інші обов?язки, передбачені законодавством (підпункт 4.23.16).

11 жовтня 2023 року начальником РОВР у Хмельницькій області на підставі пояснювальної записки ОСОБА_1 від 15 вересня 2023 року видано наказ

№ 135-к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_1 », відповідно до якого: у зв`язку з порушенням порядку погодження проєкту договору на отримання послуг,

що підлягає плануванню в системі Prozzoro, та невиконанням пунктів 4.23.3, 4.23.9, 4.23.12 Положення, в якому визначені посадові обов`язки головного бухгалтера,

та пункту 4 наказу від 05 червня 2023 року № 46 «Про закріплення відповідальними за ведення обліку і зберігання печаток, штампів у Регіональному офісі водних ресурсів у Хмельницькій області» ОСОБА_1 , головному бухгалтеру РОВР

у Хмельницькій області, оголошено догану за порушення трудової дисципліни

(а. с. 18).

Із цим наказом ОСОБА_1 ознайомлена 20 листопада 2023 року.

Згідно з пояснювальною запискою ОСОБА_1 від 15 вересня 2023 року договір між РОВР у Хмельницькій області та приватним підприємством «Гідропроект»

з присвоєним реєстраційним номером та датою реєстрації їй особисто

і працівникам відділу не надавався. Про реєстрацію та проставлення дати їй стало відомо 13 вересня 2023 року в кінці робочого дня. Договір без номера і дати,

з підписом начальника та візою юриста - Рудик О. М. (без дати), приносив

ОСОБА_2 , а печатку в договорі поставила ОСОБА_3 з відома

ОСОБА_1 , так як договір був підписаний керівником і завізований юристом

(а. с. 31).

Відповідно до доповідної записки виконуючої обов`язки заступника начальника, голови комісії з проведення позапланової інвентаризації матеріальних цінностей

на колісних транспортних засобах Швець К. В. від 03 жовтня 2023 року у результаті проведення позапланової інвентаризації шин та акумуляторів встановлено невідповідність фактичної наявності автошин - 129 шт., акумуляторів - 24 шт., даним оборотно-сальдової відомості станом на 01 вересня 2023 року (обліковується 74 шт. автошин - 57 %; 19 шт. акумуляторів - 79 %, решта автошин - 55 шт.,

АКБ - 5 шт. перебувають поза балансовим обліком); виявлено внесення відділом бухгалтерського обліку, звітності та економіки до оборотно-сальдової відомості фрагментарні назви товарно-матеріальних цінностей (не заповнено місця зберігання шин та акумуляторів, не вказано: чи склад, чи встановлено на автомашині, не вказано, на який саме автотранспортний засіб встановлено; вказана сумарна вартість шин різних років випусків (придбання) та різної ціни); виявлено

по вилученому автотранспорту: по автомобілю Газель - у довідці включено вартість 7 автошин замінених при капітальному ремонті, а в обліку вони відсутні;

по автомобілю КРАЗ - до довідки включено лише 8 шин замінених при капремонті та не враховано ще 3 автошини і 2 акумулятори; в картках обліку пробігу автошин

і картках обліку наробітку акумуляторів виявлено помилки, невідповідності, недозаповнення, перекручування та викривлення відомостей, як в кількості,

так і у вартості, термінах експлуатації та пробігах; допускається повторне списання акумуляторів, ставляться неправдиві терміни експлуатації: замість 2 автошин списується 1 за вартістю 2; встановлено, що в експлуатації перебувають автотранспортні засоби зі списаними автошинами та акумуляторами, стосовно яких в актах на списання зазначено, що стан їх незадовільний (а. с. 30).

10 жовтня 2023 року головний бухгалтер ОСОБА_1 надала письмові пояснення начальнику РОВР у Хмельницькій області Галкіній Н. В. , в яких виклала детальну інформацію щодо висунутих їй роботодавцем вищевказаних порушень (а. с. 32-33).

Із наказом роботодавця від 15 вересня 2023 року № 135-к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_1 » ОСОБА_1 ознайомлена 20 листопада 2023 року.

21 листопада 2023 року начальником РОВР у Хмельницькій області видано наказ

№ 145-к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_1 », відповідно до якого: у зв`язку з виявленими під час позапланової інвентаризації матеріальних цінностей порушеннями у веденні обліку товарно-матеріальних цінностей, не відображенням

у бухгалтерському обліку операцій, пов`язаних із їх рухом, відсутнім контролем

за дотриманням законодавства при списанні товарно-матеріальних цінностей, внесення недостовірних даних в документи при передачі основних засобів

на потреби ЗСУ та перевищення повноважень головним бухгалтером

при їх підписанні, враховуючи пункти 4.23.1-4.23.16 Положення, яким визначені посадові обов`язки головного бухгалтера, керуючись статтею 147 КЗпП України, ОСОБА_1 , головному бухгалтеру РОВР у Хмельницькій області, оголошено догану за порушення трудової дисципліни (а. с. 19).

Підставою вказаного наказу зазначено доповідну записка Швець К. В. від 03 жовтня 2023 року та пояснювальну записку ОСОБА_1 від 10 жовтня 2023 року.

Із цим наказом ОСОБА_1 ознайомлена 21 листопада 2023 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414

цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим

є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні

та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася

до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує

при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника

або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників

та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність

за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо

за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях

або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник

або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності

в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з частиною четвертою статті 149 КЗпП України стягнення оголошується

в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи

за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права й обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи,

не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).

Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його

до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків,

які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, провадження № 14-157цс19).

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року

у справі № 333/2536/22, провадження № 61-15014св23.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(стаття 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80

ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81

ЦПК України).

Щодо законності оспорюваного наказу від 11 жовтня 2023 року № 135-к/тм

Вирішуючи питання щодо законності вказаного наказу роботодавця суд апеляційної інстанції надав правову оцінку, у тому числі, Порядку ведення договірної роботи

у РОВР у Хмельницькій області, який затверджено наказом від 10 лютого 2020 року № 21, і встановив недоведеність факту порушення ОСОБА_1 як головним бухгалтером порядку погодження проєкту договору на отримання послуг,

який підлягав плануванню в системі Prozorro та невиконання пунктів 4.23.3, 4.23.9, 4.23.12 Положення.

Вказані порушення, на думку суду апеляційної інстанції, не можуть бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, крім вищевказаного, є порушення пункту 4 наказу від 05 червня 2023 року № 46 «Про закріплення відповідальними за ведення обліку і зберігання печаток, штампів у Регіональному офісі водних ресурсів у Хмельницькій області», відповідно до якого позивачку визначено відповідальною за використання

та зберігання гербової печатки організації.

Роботодавцем доведено порушення ОСОБА_1 як головним бухгалтером указаного пункту наказу, так як гербову печатку на договорі підряду на корегування проектно-кошторисної документації від 11 вересня 2023 року № 321 проставлено

не головним бухгалтером, а іншою посадовою особою.

У цій частині наказ роботодавця від 11 жовтня 2023 року №135-к/тм відповідає вимогам трудового законодавства.

Щодо законності оспорюваного наказу від 21 листопада 2023 року № 145-к/тм

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності

на підставі вказаного наказу є порушення у веденні обліку товарно-матеріальних цінностей, не відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов`язаних

із їх рухом, відсутність контролю за дотриманням законодавства при списанні товарно-матеріальних цінностей, що виявлені при проведені позапланової інвентаризації матеріальних цінностей, та порушення у зв`язку з цим пунктів 4.23.1-4.23.16 Положення.

Надавши правову оцінку наявним у справі доказам, апеляційний суд виходив

із доведеності порушень ОСОБА_1 , як головним бухгалтером РОВР

у Хмельницькій області, саме пунктів 4.23.1, 4.23.8, 4.23.10 Положення: відсутності організації контролю за веденням бухгалтерського обліку, відсутності контролю

за відображенням у бухгалтерському обліку всіх господарських операцій,

що проводяться РОВР у Хмельницькій області та відсутності контролю

за дотриманням вимог законодавства щодо списання (передачі) рухомого

та нерухомого майна офісу.

Крім того, підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі вищевказаного наказу є внесення недостовірних даних в документи при передачі основних засобів на потреби ЗСУ і порушення в зв`язку

з цим пунктів 4.23.8, 4.23.9 Положення та перевищення повноважень головним бухгалтером при їх підписанні.

Апеляційним судом надано оцінку матеріалам позапланової інвентаризації та іншим документам, що підтверджують вказані порушення.

Разом із тим, підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності були також порушення останньою пунктів 4.23.2-4.23.7, 4.23.11-4.23.16 Положення.

Однак, відповідачем не конкретизовано, у чому саме виявилися порушення працівником зазначених вище пунктів Положення, а отже, недоведеним є факт порушення позивачкою пунктів 4.23.2-4.23.7, 4.23.11-4.23.16 Положення.

Апеляційним судом враховано терміни перебування ОСОБА_1 у щорічній відпустці, на лікарняному і вказано, що ОСОБА_1 не може бути притягнуто

до дисциплінарної відповідальності за внесення недостовірних даних в документи при передачі основних засобів на потреби ЗСУ і за перевищення повноважень головним бухгалтером при їх підписанні 16 березня 2022 року і 28 березня 2022 року та за відсутність контролю за дотриманням законодавства при списанні товарно-матеріальних цінностей 07 листопада 2022 року, 31 жовтня 2022 року, 27 лютого 2023 року, так як ці порушення не є безперервними (триваючими), вони вчинені

в конкретні періоди часу. Відповідач не дотримався строків притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності за вказані порушення.

Проте, вчинені позивачкою порушення пунктів 4.23.1, 4.23.8-4.23.10 Положення щодо відсутності організації роботи з ведення бухгалтерського обліку

та забезпечення виконання завдань, покладених на відділ, і відсутність контролю

за відображенням у бухгалтерському обліку всіх господарських операцій,

що проводяться РОВР у Хмельницькій області, фактично є триваючими правопорушеннями, оскільки неналежне виконання обов`язків ОСОБА_1 ,

як головним бухгалтером, тривало протягом дев`яти місяців 2023 року

та припинилося з моменту їх виявлення під час проведення позапланової інвентаризації шин та акумуляторів РОВР у Хмельницькій області.

Тому у відповідній частині наказ роботодавця від 21 листопада 2023 року

№ 145-к/тм є законним.

Щодо моральної шкоди

ОСОБА_1 , звернувшись до суду з позовом у цій справі, просила, разом із іншим, стягнути з роботодавця на її користь 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції позов ОСОБА_1 , у тому числі у вказаній частині, задовольнив. Проте, суд апеляційної інстанції змінив рішення районного суду

у частині стягнення моральної шкоди, виклав його мотивувальну частину в редакції постанови та зменшив стягнуту з РОВР у Хмельницькій області на користь

ОСОБА_1 моральну шкоду до 1 000,00 грн.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником

або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тобто підставою для відшкодування моральної шкоди згідно з указаною нормою права є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року

№ 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення

або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт

у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди,

як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень

для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників,

а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань,

їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку

з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно

від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою

для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року

№ 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити

в рішенні відповідні мотиви.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорювані накази відповідача

є частково незаконними, а частково законними, так як позивач допущено деякі порушення трудових обов`язків.

З урахуванням обставин справи, які правильно встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційний суд обґрунтовано зменшив розмір моральної шкоди, стягнутий з роботодавця на користь ОСОБА_1 , до 1 000,00 грн. При цьому судом ураховано засади розумності та справедливості.

Доводи касаційної скарги у цій частині спростовуються вказаними нормами права та встановленими судами обставинами, вони зводяться до переоцінки доказів,

а тому відхиляються Верховним Судом.

При цьому Верховний Суд ураховує, що роботодавець судові рішення судів попередніх інстанцій у цій частині не оскаржив у суді касаційної інстанції.

Висновки, зроблені Верховним Судом

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вірно вважав, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу від 11 жовтня 2023 року (щодо порушення пункту 4 наказу від 05 червня 2023 року № 46

«Про закріплення відповідальними за ведення обліку і зберігання печаток, штампів у Регіональному офісі водних ресурсів у Хмельницькій області») та на підставі наказу від 21 листопада 2023 року (щодо порушення пунктів 4.23.1, 4.23.8-4.23.10 Положення (відсутність організації та контролю за: ведення обліку товарно-матеріальних цінностей; не відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов`язаних із їх рухом) відбулося законно.

При цьому зазначені факти порушень фактично були визнані позивачкою,

як при наданні пояснень від 15 вересня 2023 року, від 10 жовтня 2023 року,

так і в суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги про те, що в оспорюваних наказах не розкрито суті дисциплінарних проступків, за які на працівника накладено дисциплінарні стягнення, а також про відсутність у діях працівника складу дисциплінарних проступків. Суд апеляційної інстанції надав детальну правову оцінку кожному порушенню, вказаному роботодавцем в оспорюваних наказах, надав оцінку поданим сторонами доказам, у тому числі поясненням працівника. При цьому деякі з порушень, зазначені в наказах, визнано безпідставними, а інші - накладені законно. А тому суд апеляційної інстанції зробив вірні висновки про відсутність підстав для скасування наказів роботодавця. Цим і спростовуються доводи касаційної скарги про незрозумілість висновків апеляційного суду.

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження власних доводів, а законність накладення дисциплінарних стягнень доведено роботодавцем.

З урахуванням засад розумності та справедливості, судом апеляційної інстанції вірно вирішено спір і в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права та незгоди з ухваленим судовим рішеннями по суті вирішення спору, що не може бути правовою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, правильно застосовав норми матеріального права та встановив усі фактичні обставини справи, врахував доводи сторін.

Зроблені судом висновки по суті вирішення спору узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), застосовані правові позиції є релевантними, а судова практика Верховного Суду

з указаного питання є сталою та сформованою.

У зв`язку з цим, безпідставними є посилання заявника касаційної скарги

на неврахування судом відповідної судової практики Верховного Суду. У кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції по суті спору у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи

не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Верховний Суд наголошує, що згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України

не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам

в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення

є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди

з висновками суду і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України

не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу

без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове

рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 402 410 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року залишити

без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець