Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 642/7028/18

провадження № 61-17234св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник позивачів - ОСОБА_4 ,

відповідачі: Харківська міська рада, управління комунального майна та приватизації департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради,

представник Харківської міської ради -Скидан Максим Анатолійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 , на постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П., від 22 серпня

2019 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У грудні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Харківської міської ради, управління комунального майна та приватизації департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстрації прав власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 1999 році сім`я позивачів, яка складалася на той час з чотирьох осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , використовувала на умовах найму квартиру АДРЕСА_1 . Вони виявили бажання приватизувати займане ними житло, в зв`язку із чим звернулися до відділу приватизації державного житлового фонду Управління приватизації комунального майна та приватизації Харківської міської ради, в результаті чого їм були видані приватизаційні платіжні доручення: № 26766/1 - ОСОБА_5 , № 26766/2 - ОСОБА_6 ,

№ 26766/3 - ОСОБА_2 , № 26766/1 - ОСОБА_3 . Однак після отримання зазначених приватизаційних платіжних доручень усіма ними було прийнято рішення не одержувати та не використовувати належні їм відповідні житлові чеки як приватизаційні папери для приватизації зазначеної квартири, оскільки вони мали бажання використати ці приватизаційні папери для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. У зв`язку із вищезазначеним вони не стали звертатись до вказаного у приватизаційних платіжних дорученнях відділення Ощадбанку, а відповідно вважали, що таким чином не здійснили приватизацію найманої ними квартири згідно з вимогами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Вказували, що проведення процедури по списанню житлових чеків для отримання ними у власність зазначеної квартири, а саме використання коштів приватизаційних депозитних рахунків за приватизаційними платіжними дорученнями щодо переказу належних сум з депозитних рахунків на позабалансові рахунки відповідного позабюджетного фонду приватизації згідно вимог Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків і здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27 квітня 2000 року N 179 не відбулося. Свідоцтво про право власності на житло - квартиру

АДРЕСА_1 , вони не отримували, а відповідно жодних дій щодо реєстрації права власності на це нерухоме майно ними не здійснювалось. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , у зв`язку із чим їм стало відомо, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, реєстраційний номер № 4-99-150734

від 14 квітня 1999 року, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована у міському бюро технічної інвентаризації на праві спільної власності за ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , запис у реєстровій книзі за № П-4-9868 від 12 травня 1999 року. На думку позивачів, приватизація квартири

АДРЕСА_1 , а саме передача у власність цього житлового приміщення відбулась із порушенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», всупереч їх волі щодо використання житлових чеків, чим порушено їх право.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд скасувати розпорядження Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду управління комунального майна та приватизації від 14 квітня 1999 року № 26766 про передачу у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, реєстраційний номер №4-99-150734 від 14 квітня 1999 року, на підставі якого зазначена квартира зареєстрована на праві спільної власності за ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та записана у реєстрову книгу за № П-4-9868 від 12 травня 1999 року, і скасувати реєстрацію права спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова у складі судді

Пашнєва В. Г., від 27 травня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Скасовано розпорядження Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду управління комунального майна та приватизації від 14 квітня 1999 року № 26766 про передачу у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, реєстраційний номер № 4-99-150734 від 14 квітня 1999 року, на підставі якого, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної власності за ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та записана у реєстрову книгу за № П-4-9868 від 12 травня 1999 року. Скасовано реєстрацію права спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , записану у реєстрову книгу за № П-4-9868 від 12 травня 1999 року на підставі свідоцтва про право власності на житло реєстраційний № 4-99-150734 від 14 квітня 1999 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при передачі у спільну сумісну власність позивачів квартири АДРЕСА_1 були допущенні порушення вимог

пункту 31 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15 вересня 1992 року N 56 (яке було чинним станом на 1999 рік), відповідно до якого строк оформлення документів від дати реєстрації заяви громадянина до видачі йому зареєстрованого свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) не повинен перевищувати одного місяця. Проведення процедури по списанню житлових чеків для отримання позивачами у власність зазначеної квартири, а саме використання коштів приватизаційних депозитних рахунків за приватизаційними платіжними дорученням щодо переказу належних сум з депозитних рахунків на позабалансовий рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації, згідно вимог законодавства не відбулося. Також суд не знайшов підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів того, що в результаті протиправних дій відповідачів права позивачів зазнали зменшення або ліквідації і це позбавило їх можливості здійснити, реалізувати права повністю або частково.На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі, але не дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі представник позивачів ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що наявність у позивачів приватизаційних платіжних доручень свідчить про те, що ці платіжні доручення не приймались від позивачів в межах наявних коштів до виконання банківською установою протягом одного місяця з дня їх виписування, а тому передача у власність спірної квартири відбулась із порушенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», всупереч волі позивачів. Приватизація державного житлового фонду не є обов`язком громадян України, а є їх правом, яке повинно реалізовуватись ними на власний розсуд, на умовах, у порядку та у спосіб, встановлений законом. Заявники зазначали, що свідоцтво про право власності на спірну квартиру не видавалось, у паспортах повнолітніх членів сім`ї не робилась відмітка про використання права на безоплатну приватизацію. Видача платіжних приватизаційних доручень відбулась більше ніж через три роки після реєстрації заяви ОСОБА_5 .

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У відзивах на касаційну скаргу Харківська міська рада та управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради просять залишити касаційну скаргу представника позивачів без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 січня 1999 року ОСОБА_5 звернувся із заявою на ім`я директора Харківського міського центру приватизації держаного житлового фонду про оформлення передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1 , яку займає разом з членами сім`ї на умовах найму. Заява підписана ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Уповноваженим власником квартири визначено ОСОБА_5 . До заяви надано довідку про склад сім`ї та займані приміщення від 08 лютого

1999 року, оформлену ЖЕД № 49, згідно якої у квартирі АДРЕСА_1 мешкають і мають право на житло відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .

Розпорядженням Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду управління комунального майна та приватизації

від 14 квітня 1999 року № 26766 квартира АДРЕСА_1 передана у спільну сумісну власність наймачу ОСОБА_5 та членам його сім`ї. Також у розпорядженні встановлена сума житлових чеків у розмірі 8,13 грн.

На підставі вказаного розпорядження видане свідоцтво про право власності на житло, реєстраційний номер №4-99-150734 від 14 квітня

1999 року, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної власності за ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .Свідоцтво про право власності зареєстровано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 12 травня 1999 року.

Приватизаційні платіжні доручення (у трьох примірниках): № 26766/1 - ОСОБА_5 , № 26766/2 - ОСОБА_6 , № 26766/3 -

ОСОБА_2 , № 26766/1 - ОСОБА_3 видані 15 липня 2002 року.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини четвертої, п`ятої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Номінальна вартість житлового чеку визначається відновною вартістю наявного державного житлового фонду з урахуванням загального індексу зростання вартості майна - 10, прийнятого для розрахунків в Державній програмі приватизації державного майна (606 млрд. крб. станом на 01 липня 1992 року), з розрахунку на кожного громадянина України - 12 тис. карбованців. Ця сума підлягає періодичній індексації відповідно до рішень Кабінету Міністрів України.

Громадяни, які мають житло на праві власності, можуть використовувати одержані житлові чеки для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Таким же чином можуть використовуватись житлові чеки громадяни, які отримали їх в порядку компенсації за приватизовану квартиру (будинок).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1993 року N 305 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» останні підлягають випуску у вигляді приватизаційних депозитних рахунків, порядок відкриття яких та здійснення з них платежів регулюються Положенням про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків і здійснення з них платежів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 27 квітня 2000 року N 179 (далі - Положення № 179).

Згідно з пунктами 1.1, 2.1, 2.2 Положення № 179 житлові чеки - це приватизаційні папери, які засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки державного житлового фонду. Платежі за придбані з використанням житлових чеків об`єкти приватизації здійснюються з приватизаційних депозитних рахунків, на які нараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. Використання коштів приватизаційних депозитних рахунків здійснюється за приватизаційним платіжним дорученням щодо переказу належної суми з депозитного рахунку на позабалансовий рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації.

Для використання коштів приватизаційних депозитних рахунків громадянин України звертається до установи Ощадного банку України (далі - установа банку) за місцем проживання, де знаходяться списки громадян, які складаються місцевими радами.

Установи банку відкривають депозитний рахунок за номінальною вартістю житлового чека за наявності приватизаційного платіжного доручення, яке виписується органом приватизації.

Приватизаційне платіжне доручення - це документ, який підтверджує, що громадянин України або особа, яка має на це повноваження (далі - клієнт), доручає установі банку здійснити переказ належної суми зі свого депозитного рахунку на позабалансовий рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації.

Приватизаційне платіжне доручення в трьох примірниках виписується органом приватизації в разі розрахунків у межах одного населеного пункту, а якщо банк платника і банк одержувача розташовані в різних населених пунктах, - у чотирьох. Перший і другий примірники засвідчуються підписами відповідальних осіб та печаткою органу приватизації. Приватизаційне платіжне доручення дійсне протягом одного місяця з дня його виписування (день виписування не враховується).

Відповідно до пункту 31 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56 (яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин), строк оформлення документів від дати реєстрації заяви громадянина до видачі йому зареєстрованого свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) не повинен перевищувати одного місяця.

Частинами другою-третьою та п`ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра. Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням вказаних норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що передача спірної квартири у спільну власність позивачів була проведена з дотриманням положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вищевказаних нормативних актів на підставі поданої ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заяви від 22 січня 1999 року, які діяли від свого імені та від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Розпорядженням Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду управління комунального майна та приватизації

від 14 квітня 1999 року № 26766 квартира АДРЕСА_1 передана у спільну сумісну власність наймачу ОСОБА_5 та членам його сім`ї. Також у розпорядженні встановлена сума житлових чеків у розмірі 8,13 грн. Приватизаційні платіжні доручення оформлені на ім`я позивачів суму 2 грн 17 коп.

Свідоцтво про право власності на житло, реєстраційний номер №4-99-150734 від 14 квітня 1999 року, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної власності за ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , зареєстровано КП «Харківське МБТІ» 12 травня 1999 року.

З урахуванням наведеного, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність протиправних дій відповідачів та недоведеність факту порушення прав позивачів є правильним.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції по суті спору.

Суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович