Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 205/1439/15-ц

провадження № 61-33744св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , приватний геодезичний центр «Азимут», управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, Дніпропетровська міська рада,

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Остапенко Н. Г., від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С., від 26 липня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , приватного геодезичного центру «Азимут», управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, Дніпропетровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 21/9 від 12 січня 1990 року йому передано у користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою відповідача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У 2008 році відповідач оформив на земельну ділянку державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010810400420 від 11 лютого 2008 року. Однак вказаний акт був складений з помилками, зокрема межі його земельної ділянки частково накладаються на межі виділеної ще в 1990 році земельної ділянки позивача. Факт такої помилки зафіксовано у висновку № 294-14 судової земельно-технічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому зазначено, власник земельної ділянки АДРЕСА_1 користується земельною ділянкою із сторони ділянки № НОМЕР_6 , площею 46 кв. м, яка згідно координат меж державного акту на земельну ділянку № НОМЕР_6 та проведених геодезичних вимірів належить до земельної ділянки № НОМЕР_6 .

Із урахуванням викладеного, позивач просив позов задовольнити, скасувати рішення Дніпропетровської міської ради № 127/16 від 27 червня 2007 року, яким ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 0,0975 га за адресою: АДРЕСА_2 , скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданий 11 серпня 2008 року ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 127/16 від 27 червня 2007 року, кадастровий номер НОМЕР_3 , скасувати запис в поземельній книзі про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,0975 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки рішення Дніпропетровської міської ради № 127/16 від 27 червня 2007 року, яким ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 0,0975 га за адресою: АДРЕСА_2 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства і ОСОБА_2 на законних підставах передано у власність земельну ділянку площею 0,0975 га, що знаходиться у АДРЕСА_2 , а державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2008 року, що був виданий ОСОБА_2 , підтверджує його право приватної власності на вказану земельну ділянку.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довів порушення своїх прав, земельна ділянка під домоволодінням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не сформована, межі земельної ділянки не встановлювались, не формувались, державний акт на постійне користування не видавався. Позивач не є власником (користувачем) земельної ділянки під домоволодінням, що знаходиться в його власності, оскільки не надано належних та допустимих доказів, що посвідчують право приватної власності (користування) ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 678 кв. м, що розташована у АДРЕСА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не розглянуто клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, проведення якої є необхідним для встановлення справжності підпису на акті встановлення меж земельної ділянки. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 21/9 від 12 червня 1990 року за позивачем закріплено земельну ділянку площею 678 кв. м по вул АДРЕСА_1 (по межі якої виник спір) та виділено у тимчасове користування земельну ділянку площею 615 кв. м (межі якої не оспорюються), а тому позивач є законним користувачем вказаної земельної ділянки. Протягом усього часу позивач сплачує податок за користування земельною ділянкою, якою він користується. Судами не надано належної оцінки висновку судової земельно-технічної експертизи від 05 серпня 2014 року № 294-14.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

03 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 205/1439/15 розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного геодезичного центру «Азимут», управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, Дніпропетровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації призначено до судового розгляду.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У поданих запереченнях на касаційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на те, що доводи касаційної скарги не ґрунтуються на законі, не спростовують правильних по суті оскаржених судових рішень. Позивачем, як суміжним землекористувачем, було погоджено межі земельних ділянок, що підтверджується актом, який було підписано останнім. Під час розгляду справи у судді апеляційної інстанції позивач не підтримав клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, зазначивши, що будь-які клопотання у нього відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Ленінської районної ради народних депутатів № 21/9 від 12 січня 1990 року за ОСОБА_1 закріплено земельну ділянку площею 678 кв. м по АДРЕСА_1 , виділено у тимчасове користування без права забудови 615 кв. м землі. Узаконено та затверджено акти приймання в експлуатацію жилого будинку А-І із 4-х кімнат жилою площею 54,5 кв. м, корисною - 89,0 кв. м, літньої кухні Б, сараю В, душу Г, вбиральні Д по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 внести зміни в генплан через міжміське бюро технічної інвентаризації.

На підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 22 лютого 1990 року, виданого Ленінським відділом комунального господарства на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 21/9 від 12 січня 1990 року, зареєстрованого в комунальному підприємстві «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» 22 лютого 1990 року та записаного в реєстрову книгу № 529 за реєстровим № 80, ОСОБА_1 на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 січня 2000 року, посвідченого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, належить житловий будинок АДРЕСА_2 .

11 лютого 2008 року ОСОБА_2 було видано державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,0975 га по АДРЕСА_2 на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27 червня 2007 року № 127/16. Цільове призначення земельної ділянки: обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

У ході оформлення державного акту на право власності на землю ОСОБА_2 у 2006 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка містить план земельної ділянки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (землекористувачів) суміжних земельних ділянок у відповідності з Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему України № 376 від 18 травня 2010 року.

ОСОБА_1 , як суміжним землекористувачем, було погоджено межі земельної ділянки ОСОБА_2 , що підтверджується його особистим підписом в акті встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 24 жовтня 2006 року.

Згідно листа управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року станом на 01 січня 2013 року право власності (користування) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , у державному реєстрі земель не зареєстровано. Проте зазначено, що згідно даних Державного земельного кадастру станом на 10 червня 2015 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована в межах та площею, зазначених в державному акті від 11 лютого 2008 року серія НОМЕР_4 . Жодних порушень та накладок на суміжні землі не виявлено.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 294-14 від 05 серпня 2014 року встановлено, що фактичні розміри та межі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , частково відповідають межам та розмірам земельної ділянки згідно державного акту НОМЕР_1 від 11 лютого 2008 року за кадастровим номером НОМЕР_3 , а саме: від точки 1 до точки 4 межі та розміри земельної ділянки по фактичному користуванню відповідають межам та розмірам згідно державного акту на цю земельну ділянку; від точки 4 до точки 11 межі та розміри земельної ділянки по фактичному користуванню не відповідають межам та розмірам згідно державного акту на вказану земельну ділянку.

Відповідно до кадастрового плану-схеми земельних ділянок АДРЕСА_4 встановлено, що фактичні розміри земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , не відповідають розмірам, зазначеним у довідці про землекористування відділу будівництва і архітектури виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 21/9 від 12 січня 1990 року, плану земельної ділянки до даної довідки та рішенню Ленінської районної ради народних депутатів від 12 червня 1990 року № 21/9, а саме: згідно плану земельної ділянки до довідки про землекористування довжина земельної ділянки між домоволодінням АДРЕСА_4 з урахуванням проходу (проїзду) на земельну ділянку № НОМЕР_5 від точки 12 до точки 13 становить - 40,0 м.

Згідно кадастрового плану - схеми земельних ділянок АДРЕСА_4 довжина земельної ділянки між домоволодіннями АДРЕСА_4 по фактичному користуванню з урахуванням проходу (проїзду) від точки 12 до точки 13 становить 39, 26 м. Розбіжності між розмірами виникають у зв`язку з тим, що при складанні кадастрового плану земельної ділянки проводяться геодезичні вимірювання та використовується високоточне обладнання, тоді як при виконанні замірів земельної ділянки при складанні плану земельної ділянки використовувалась металева рулетка.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 125 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у підпункті в) пункту 18 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», з 01 січня 2002 року відповідно до статті 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 02 травня 2009 року у відповідності із Законом України від 05 березня 2009 року N 1066-VIправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України), одержані ними до 01 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Судами також встановлено, що згідно довідки виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська ділянка, розташована по АДРЕСА_2, знаходиться у користуванні ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Ленінської ради народних депутатів від 12 січня 1990 року № 21/9, площею 678 кв. м, однак судом першої інстанції не прийнято в якості належного та допустимого доказу вищезазначену довідку, оскільки відсутня дата складання довідки та реєстраційний номер, підпис начальника відділу. До довідки додається план ділянки, згідно якого її розмір складає 678 кв. м, відомості щодо ділянки розміром 615 кв. м відсутні.

На час видачі державного акту на право приватної власності ОСОБА_2 була чинною Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція), пунктом 1.12 якої передбачено, що складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об`єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

У пункті 1.13 Інструкції передбачено, що складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об`єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Тобто при проведенні робіт з видачі державного акта на право власності на земельну ділянку обов`язковою складовою є визначення та перенесення у натурі (на місцевості) меж земельної ділянки.

Згідно Інструкції виконання усіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає як перевірку того, чи є земельна ділянка вільною, чи не належить вона іншому власнику чи користувачеві та чи не накладаються межі вказаної земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено порушення його прав, як власника чи користувача земельної ділянки, на якій розташований належний йому житловий будинок.

Судами враховано висновок судової земельно-технічно експертизи № 294-14 від 05 серпня 2014 року та надано йому належну оцінку.

Встановлено, що при видачі державного акту на право приватної власності на землю у 2008 році ОСОБА_2 порушень вимог чинного законодавства не було. Доказів того, що при виготовленні оспорюваного державного акта на право власності на земельну ділянку допущено порушення вимог Інструкцій матеріали справи не містять.

Судами також надана належна оцінка довідці виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, в якій відсутня дата складання довідки та реєстраційний номер, а також підпис начальника відділу.

Відповідач не довів порушення своїх прав внаслідок передачі ОСОБА_2 земельної ділянки, оскільки земельна ділянка під домоволодінням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не сформована, межі земельної ділянки не встановлювались, правоустановчі документи щодо земельної ділянки не видавались. ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження того, що він є власником земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння.

Подаючи до суду 10 серпня 2015 року клопотання про витребування доказів, позивач посилався на те, що при підписанні акту про встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі всі свої дані він заповнював власноручно (а. с. 60). Тобто, позивач не заперечував того, що він підписав особисто акт погодження меж земельних ділянок.

Із урахуванням викладено, суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про те, що рішення Дніпропетровської міської ради № 127/16 від 27 червня 2007 року, яким ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 0,0975 га, прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а права позивача як суміжного землекористувача вказаним рішенням не порушені, у зв`язку із чим відсутні підстави для скасування державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2008 року, що був виданий ОСОБА_2 та підтверджує його право приватної власності на вказану земельну ділянку.

Із урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів по суті спору.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович