Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 712/14592/17

провадження № 61-14579св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Черкаська міська рада,

третя особа - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року в складі колегії суддів: Василенко Л. І.,

Єльцов В.О., Карпенко О. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Черкаської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та факту належності правовстановлюючих документів.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина на 3/25 частини житлового будинку

з відповідною частиною надвірних споруд

АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку за цією адресою. Зазначав, що він проживав із спадкодавцем однією сім`єю з 1993 року до дня його смерті -

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який доводиться йому вітчимом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що свідоцтво про право власності від 12 березня 1974 року

№ 66 видане на 3/25 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_5 , належить ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено факт проживання однією сім`єю більше п`яти років, а саме з 1993 року по 28 червня 2016 року ОСОБА_1 з ОСОБА_5 .

Рішення суду мотивоване тим, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. ОСОБА_1 доведенофакт проживання понад п`ять років однією сім`єю із ОСОБА_5 .

Короткий зміст апеляційної скарги та рішення суду апеляційної інстанції

05 червня 2019 року особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення в частині встановлення факту проживання однією сім`єю більше п`яти років, а саме з 1993 року по 28 червня 2016 року ОСОБА_1 з ОСОБА_5 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ,

а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Скарга мотивована тим, що він є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_2 , однак з`ясував, що будинок за адресою по АДРЕСА_1 успадкував ОСОБА_1 . Оскаржене судове рішення порушує його законні майнові інтереси та права, у тому числі як неповнолітнього спадкоємця п`ятої черги свого померлого діда ОСОБА_5 . Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги об`єктивні дані про те, що ОСОБА_1 не надано жодних обґрунтованих доказів про проживання останнього зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а його твердження є суперечливим. Суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що ОСОБА_1 має свою сім`ю: дружину ОСОБА_6 та дітей, з якими проживає у власній квартирі АДРЕСА_2 . Однак ОСОБА_1 не може мати дві сім`ї, що суперечить вимогам абзацу 1 та 4 пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Вважає, що необхідно критично ставитись до показань свідка ОСОБА_6 , оскільки вона є дружиною позивача і є зацікавленою

у позитивному вирішенні справи. Також необхідно критично ставитись до свідчень в суді першої інстанції ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 міг скористатись дружніми стосунками з останнім та його тяжким матеріальним станом.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від

27 березня 2018 року в цій справі.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 не міг набути статусу спадкоємця першої черги на спірне спадкове майно після свого батька, оскільки він за життя відмовився від її прийняття на користь ОСОБА_1 ,

а тому його права оскарженим рішенням не є порушеними.

Аргументи учасників справ

У липні 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що оскарженим рішенням суду першої інстанції його права не порушені, оскільки цим рішенням вирішується питання про його єдине житло, де він проживає. На час відкриття спадщини після смерті діда він був спадкоємцем п`ятої черги і на законних підставах претендує на спірну спадщину, відповідно до житлового законодавства він має право проживати, як неповнолітній член сім`ї, у будинку, що належав його діду. ОСОБА_1 має свою сім`ю, з якою проживає у власній квартирі. Приймаючи рішення у справі про визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги, суд усунув від права на спадщину (єдиного житла) неповнолітнього спадкоємця п`ятої черги, тому суд апеляційної інстанції незаконно закрив апеляційне провадження у цій справі.

Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не подали.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_3 є онуком спадкодавця ОСОБА_5 та сином ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .

Згідно спадкової справи № 39/16, заведеної приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Березій І. І., після смерті ОСОБА_5 , який народився в м. Черкаси, останнє місце проживання якого було:

АДРЕСА_1, на підставі заяви від 21 грудня 2016 року № 102 спадщина прийнята ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В заяві зазначено, що крім нього спадкоємцем за законом є син спадкодавця - ОСОБА_2 .

Згідно заяви від 21 грудня 2016 року № 103 ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини після смерті свого батька - ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1

ОСОБА_1 з 06 серпня 1993 року був зареєстрований та проживав за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_5 -

АДРЕСА_1 .

У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18) зроблено висновок, що: «в основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення. Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкціїяк «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини. На «зміну суб`єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року у справі № 420/2383/16-ц (провадження № 61-15368св18) зазначено, що: «у справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення

і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі

у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою у цій справі ОСОБА_3 зазначав, що він претендує на спірну спадщину як спадкоємець п`ятої черги після смерті свого діда ОСОБА_5 і вважається таким, що прийняв її відповідно до статті частини четвертої статті 1268 ЦК України.

За обставин цієї справи батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 спадщину ОСОБА_5 не прийняв, питання про спадкування позивачем після смерті ОСОБА_5 за четвертою чергою залежить від результату вирішення цієї справи.

Тому апеляційний суд зробив помилковий висновок, що оскаржене рішення не стосується прав та інтересів ОСОБА_3 , оскільки він може претендувати на спірне майно саме як спадкоємець п`ятої черги після смерті ОСОБА_5 , а не спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_2 , тому право

ОСОБА_3 на спадщину як спадкоємця, який спадщину прийняв, також залежить від результату вирішення цієї справи.

Апеляційний суд зазначене не врахував тазакриваючи апеляційне провадження не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційної скарги ОСОБА_3 .

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, скасувати оскаржене судове рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року скасувати.

Передати справу № 712/14592/17 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук