Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.08.2020 року у справі №357/14323/18
Постанова КГС ВП від 13.11.2024 року у справі №357/14323/18

Постанова.

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 357/14323/18

провадження № 61-11500св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Білоцерківська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_2, державний нотаріус Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак Альона Петрівна, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Наталія Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Білоцерківської міської ради на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у складі судді Бондаренко О. В.

та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Білоцерківська міська рада звернулася до суду з указаним позовом.

Позовна заява мотивована, зокрема тим, що Білоцерківська міська рада

не надавала дозволу на будівництво магазину, тому оскаржені декларація про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва магазину та декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, є недійсними.

Просила: скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 18 липня 2016 року № КС 082162000685 щодо будівництва магазину

на АДРЕСА_1, зареєстровану департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - ДАБІ у Київській області);

скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації

від 26 серпня 2016 року № КС 142162391045 щодо будівництва магазину

на АДРЕСА_1, зареєстровану департаментом ДАБІ у Київській області;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31218028 від 03 вересня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на магазин, загальною площею 32,5 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та запис про право власності від 01 вересня 2016 року № 16206211

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1;

визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу магазину, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 28 грудня 2017 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області

Дуб Н. М. та зареєстрований у реєстрі за № 1927;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39027186 від 28 грудня 2017 року у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно за ОСОБА_2 на магазин, загальною площею 32,5 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та запис про право власності від 28 грудня 2017 року № 24219064 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2;

усунути перешкоди у користуванні комунальною власністю територіальної громади м.

Біла Церква, а саме - земельною ділянкою площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва - магазин, загальною площею 32,5 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 11 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки правовим наслідком реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є виникнення у замовника права

на виконання будівельних робіт, то така декларація діяла до завершення будівництва і втратила свою чинність після його завершення та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, тобто, 26 серпня 2016 року, у той час як зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації

є підставою для оформлення права власності на такий об'єкт, а отже, така декларація, як акт одноразового застосування, вичерпує свою дію моментом державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно.

Установивши, що декларація про готовність до експлуатації об'єкта відповідно

до пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стала підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на магазин, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із безпідставністю

не недоведеністю позовних вимог.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2020 року Білоцерківська міська рада подала касаційну скаргу

до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 червня

2018 року у справі № 750/3322/17 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У вересні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив закрити касаційне провадження. Указував, що касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки висновок Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 750/3322/17 стосується правовідносин, які не є подібними, а тому відповідно до пункту 5 частини 1 статті 396 ЦПК України касаційне провадження підлягає закриттю.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін. Указувала, що правовідносини у справі,

що є предметом розгляду і у справі № 750/3322/17 не є подібними. Крім того,

у касаційній скарзі не вказано норму права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідно до підпункту 6.7. пункту 6 рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 18 вересня 2014 року №1283-63-VI "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям" ФОП ОСОБА_1 поновлено договір оренди землі під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика

у АДРЕСА_1, в районі автостоянки, загальною площею 0,0117 га, строком на три роки, за рахунок земель населеного пункту міста Біла Церква, кадастровий номер: 3210300000:07:016:0025.

У пункті 21 цього рішення ради передбачено, що особам, зазначеним у підпунктах
6.1-6.7 рішення протягом чотирьох місяців з дня прийняття рішення, необхідно укласти у встановленому порядку договори оренди землі та зареєструвати

їх в Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Згідно з пунктом 23 рішення ради суб'єктам підприємницької діяльності, які оформлюють правовстановлюючі документи на земельні ділянки під розміщення малих архітектурних форм звернутися в Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради для оформлення паспортів прив'язки тимчасових споруд.

10 жовтня 2014 року між Білоцерківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди № 133 земельної ділянки загальною площею 0,0117 га, кадастровий номер: undefined, під розміщення павільйону

з влаштуванням літнього майданчика, що знаходиться у

АДРЕСА_1, строком на три роки.

10 жовтня 2014 року між Білоцерківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 складено акт приймання-передачі вказаної вище земельної ділянки.

17 вересня 2017 року Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради ОСОБА_1 продовжено паспорт прив'язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.

18 липня 2016 року ДАБІ у Київській області за № КС082162000685 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва магазину на АДРЕСА_1.

Встановлено, що 26 серпня 2016 року ДАБІ у Київській області

за № КС143162391045 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, відповідно до якої завершено будівництво магазину на АДРЕСА_1, замовник ФОП ОСОБА_1.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 01 вересня 2016 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31218028 від 03 вересня 2016 року та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на магазин за адресою: АДРЕСА_2, номер запису про право власності: 16206211.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 зареєстровані як фізичні особи-підприємці.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин (частина 5 статті 26 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 4 ГПК України (в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які

не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За правилами частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі

на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає

з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала

б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право

на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних

та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає

і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини 2 статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право

на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних

та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах -

як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин

як господарських.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

15 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) сформувала правовий висновок про те, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Установлено, що ФОП ОСОБА_1 для обслуговування павільйону була надана земельна ділянка. ОСОБА_1, а потім ОСОБА_2 є власником магазину, що знаходиться на АДРЕСА_2. Вказане приміщення використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, цільовим призначенням земельної ділянки відведеної для його обслуговування

є комерція.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1, ОСОБА_2 зареєстровані як фізичні особи-підприємці. Відомостей про припинення

їх підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом немає.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що спір у цій справі, який виник за участю суб'єктів господарювання з метою здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина 1 статті 256 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами

та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 2 статті 414 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частини 2 статті 414 ЦПК України.

З огляду на те, що вказана справа судами першої та апеляційної інстанцій розглянута з порушенням правил юрисдикції, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 403, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Білоцерківської міської ради до ОСОБА_1, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції

у Київській області, ОСОБА_2, Державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак Альони Петрівни, приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Наталії Миколаївни, про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу та про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і усунення перешкод у користування комунальною власністю закрити.

Роз'яснити Білоцерківській міській раді, що розгляд справи віднесено

до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, він може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

М. Коротун