Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.12.2019 року у справі №204/4850/16

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 204/4850/16-ц

провадження № 61-24265св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідач -ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м.

Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року у складі судді Черкез Д. Л. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму інвестиційних коштів у розмірі 171 500,00 грн та 10 % від інвестиційних коштів - 17 150,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 21 жовтня 2009 року між ним і ОСОБА_2 укладено договір щодо вкладання грошових коштів у добудову сауни на АДРЕСА_1. Відповідно до умов цього договору позивач передав ОСОБА_2 7 000,00 дол. США.

Між сторонами досягнуто домовленості, що при розірванні договору інвестор мав право на отримання 7 000,00 дол. США та 15 % від вкладеної ним суми інвестиції.

14 липня 2016 року він направив відповідачу лист-вимогу про повернення у добровільному порядку грошових коштів, який залишений без реагування та належного виконання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 188 650,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору від 21 жовтня 2009 року та внесених до нього 23 січня 2013 року змін сторони досягли згоди, що грошові кошти у розмірі 7 000,00 дол. США та 10 % винагороди у розмірі 700,00 дол. США відповідач зобов'язується повернути позивачу у період з 01 квітня 2013 року до 01 вересня 2013 року, натомість ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов'язань та не повернув грошові кошти.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції у повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини справи, яким надано належну правову оцінку, висновки суду є обґрунтованими, рішення відповідає законодавству.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року, просив

Рух справи в суді касаційної інстанції

07 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою й витребувано справу. Зупинено виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 10 червня 2019 року № 643/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.2,2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконними, необгрунтованими та ухваленими з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд першої інстанції не постановив письмову ухвалу про прийняття заяви про зміну підстав позову, а суд апеляційної інстанції взагалі проігнорував таке порушення вимог законодавства.

Крім того, суди, не застосувавши позовну давність, порушили норми матеріального права. Заявник вважає, що оскільки уточнена позовна заява подана до суду 02 листопада 2016 року, в якій було змінено підставу позову, а отже, змінено обставини, на яких ґрунтується позов та які не були підставою первісного позову, саме з цього момету необхідно обчислювати строк звернення до суду.

Доводи інших учасників справи

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що вона є безпідставною та необґрунтованою, оскільки виключно позивач наділений правом на зміну предмета і підстави позову до початку розгляду судом справи по суті, яким він і скористався, подавши до суду письмову заяву, якій суд надав оцінку.

Крім того, позивач вважає, що доводи скаржника щодо пропуску строку позовної давності не відповідають дійсності, оскільки відповідач не заперечував той факт, що він отримав грошові кошти у розмірі 7 000,00 дол. США, та підтверджував додаткову домовленість про розірвання інвестиційного договору й строки повернення грошових коштів до 01 вересня 2013 року. Таким чином, сплив терміну для звернення до суду припадає на 31 серпня 2016 року, позов подано 26 липня 2016 року.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 21 жовтня 2009 року сторони уклали договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 вклав грошові кошти у благоустрій та добудову сауни на АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 отримав інвестиційні кошти у розмірі 7 000,00 дол. США (а. с. 15).

Згідно з договором сторони досягли згоди, що після вводу сауни в експлуатацію, отриманий від її роботи прибуток буде ділитися між сторонами таким чином: 33,5 % - ОСОБА_1 та 66,5 % - ОСОБА_2.

Також договором визначено порядок повернення грошових коштів та досягнуто домовленості про безстроковість цього договору, також оговорено, що сумісна робота згідно з договором може бути розірвана за ініціативою ОСОБА_1 й за таких обставин сума повернення грошових коштів буде становити 7 000,00 дол. США плюс 15 % вкладеної суми, яка має бути виплачена протягом півтора року з дня підписання цього договору.

23 січня 2013 року сторони уклали доповнення до договору, згідно з якими сторони домовилися щодо визначення строку повернення вкладених грошових коштів у розмірі 7 000,00 дол. США, а саме: з 01 квітня до 01 вересня 2013 року з урахуванням лише 10 % (700,00 дол. США) від суми вкладених грошей.

Договір з доповненнями до нього написаний власноручно відповідачем ОСОБА_2.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 , пунктами 1, 2 частини 2 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, у тому числі державної підтримки реалізації інвестиційних проектів відповідно до положень частиною 1 , пунктами 1, 2 частини 2 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність", здійснюваного органами державної влади та органами влади Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності в Україні, регулюються частиною 1 статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність", іншими законодавчими актами України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) (статті 6, 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до статті 11 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи спір, суд має встановити фактичні обставини справи в межах заявлених вимог.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статті 6 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суди надали оцінку укладеному між сторонами 21 жовтня 2009 року договору, та дійшли висновку, що договір має ознаки інвестиційного, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань і не повернув грошових коштів за умовами договору.

Згідно із статтею 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Верховний Суд зазначає, що за змістом відносини, які виникають з укладеного між сторонами договору, є відносинами з договору про спільну діяльність. Проте посилання судів, що договір має ознаки інвестиційного не вплинуло на розгляду справи по суті.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами порядку прийняття заяви про зміну підстав позову є безпідставними і не є підставою для скасування рішення, оскільки цьому доводу надана оцінка судом апеляційної інстації.

Крім того, відповідно до статті 410 ЦК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги про те, що суд неправильно застосував положення законодавства щодо строків позовної давності, є необґрунтованими, оскільки суди правильно установили, що датою звернення до суду є дата подання позову, а заява щодо зміни підстав позову є процесуальною дією, яка не може вважатися самостійним окремим позовом та впливати на строк обчислення позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд установовив, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є необґрунтованими.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі, то згідно із статтею 436 ЦПК України їх виконання підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Красногвардійського районного суду м.

Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко