Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 638/2757/19

провадження № 61-5369св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Ситнік О. М.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Приватне підприємство «Агрофірма Коломацька», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_6 , в інтересах якого діє адвокат Романченко Олексій Михайлович, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного підприємства «Агрофірма Коломацька», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсними рішень, визнання недійсними змін до установчих документів, скасування державної реєстрації, визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися з позовом до Приватного підприємства (далі - ПП) «Агрофірма Коломацька», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г. І.,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 про визнання недійсними рішень, визнання недійсними змін до установчих документів, скасування державної реєстрації, визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2023 року, постановленою у складі судді Рибальченко Л. М., закрито провадження у справі та повідомлено позивачам, що розгляд справи за їх позовом віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У квітні 2023 року представник ОСОБА_6 - адвокат Романченко О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року і залишити в силі ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2023 року. У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - адвокат Романченко О. М. навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_6 поніс та очікує понести у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, попередньо визначивши суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року касаційну

скаргу ОСОБА_6 , в інтересах якого діє адвокат Романченко О. М., задоволено. Постанову Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року скасовано і залишено в силі ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 лютого

2023 року. Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 по 268,40 грн кожного у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

У січні 2025 року від представника ОСОБА_6 - адвоката Романченко О. М. надійшла заява, в якій він просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 по 5 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, і по 5 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у касаційному суді.

Крім того, заявник просить поновити встановлений частиною восьмою

статті 141 ЦПК України строк для подання доказів на підтвердження понесення зазначених витрат. В обґрунтування поважності причин пропуску такого строку зазначив, що постанову Верховного Суду від 20 листопада 2024 року отримав

16 січня 2025 року, на підтвердження чого надав картку руху документу в електронному кабінеті заявника в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року

у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) виклала висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи обставини отримання заявником копії постанови Верховного Суду, що підтверджується матеріалами справи, беручи до уваги, що докази понесення судових витрат подані заявником у дводенний строк після отримання копії судового рішення суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для поновлення заявнику встановленого законом процесуального строку.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року

у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничної допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року

у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними

в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 9 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом розгляду справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій не подавали клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, тому відсутні правові підстави для зменшення витрат, понесених ОСОБА_6 на відповідних стадіях судового процесу.

Загальна сума понесених ОСОБА_6 витрат на професійну правничу допомогу, які він просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , становить 20 000 грн (по 10 000 грн за розгляд справи апеляційним та касаційним судами).

У матеріалах справи наявні документи, на які посилається ОСОБА_6 на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, а саме:

- договір № 04/02-2023 від 8 лютого 2023 року, укладений ОСОБА_6 з адвокатським бюро «ОЛЕКСІЯ РОМАНЧЕНКО»;

- додаткова угода № 1 до договору № 04/02-2023 від 8 лютого 2023 року, укладена цими ж сторонами;

- ордер серїі АХ № 1117675 від 8 лютого 2023 року;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1584 від 10 вересня 2008 року, видане Романченку О. М. Харківською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури;

- акт виконаних робіт № 1 від 12 квітня 2023 року, згідно з яким адвокатським бюро надано послуги з вивчення ухвали Дзержинського районного

суду м. Харкова від 8 лютого 2023 року у справі № 638/2757/19 і апеляційної скарги на неї, підготовки відзиву на апеляційну скаргу і прийняття участі адвокатом

у судовому засіданні апеляційного суду 11 квітня 2023 року. Акт містить інформацію про загальний час, витрачений адвокатом у зв`язку з наданням правничої

допомоги (5 годин), та розмір витрат, які мають бути сплачені ОСОБА_6 за вказані послуги до 12 травня 2023 року (10 000 грн);

- квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 13 квітня 2023 року на суму 10 000 грн, видана адвокатським бюро «ОЛЕКСІЯ РОМАНЧЕНКО»;

- акт виконаних робіт № 2 від 16 січня 2025 року, згідно з яким адвокатським бюро надано послуги з вивчення постанови Харківського апеляційного суду

від 11 квітня 2023 року у справі № 638/2757/19, підготовки та подання касаційної скарги. Акт містить інформацію про загальний час, витрачений адвокатом у зв`язку з наданням правничої допомоги (4 години), та розмір витрат, які мають бути сплачені ОСОБА_6 до 16 лютого 2025 року за вказані послуги (10 000 грн).

До заяви не надано доказів оплати ОСОБА_6 витрат на професійну правничу допомогу за актом виконаних робіт № 2 від 16 січня 2025 року; на час подання заяви про ухвалення додаткового рішення (18 січня 2025 року) визначений вказаним актом строк для оплати цих витрат (16 лютого 2025 року) не настав, проте у ОСОБА_6 виник обов`язок з їх сплати.

Колегія суддів зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18).

Встановлено, що за результатами розгляду справи судом касаційної інстанції касаційну скаргу задоволено, скасовано постанову апеляційного суду і залишено

в силі ухвалу суду першої інстанції, тобто фактично прийнято доводи відзиву ОСОБА_6 на апеляційну скаргу та задоволено його апеляційну скаргу .

Розмір заявлених ОСОБА_6 витрат на правничу допомогу підтверджений матеріалами справи.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_6 , в інтересах якого діє Романченко О. М. про ухвалення додаткового рішення у справі є обґрунтованою, підлягає задоволенню, а понесені ОСОБА_6 витрати - відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 127 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Поновити ОСОБА_6 , в інтересах якого діє адвокат Романченко Олексій Михайлович, строк для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву ОСОБА_6 , в інтересах якого діє адвокат Романченко Олексій Михайлович, про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 витрати, понесені ним в судах апеляційної та касаційної інстанцій на професійну правничу допомогу, у розмірі по 10 000 грн з кожного.

Постанова суду касаційної набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік