Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.04.2025 року у справі №522/17693/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 522/17693/23

провадження № 61-1753св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О., Сєвєрової Є. С., від 11 лютого 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі № 420/7854/21 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виданої 07 вересня 2021 року Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України та зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити такий перерахунок. Зазначає, що на виконання рішення суду після перерахунку пенсії позивачу від 01 жовтня 2022 року ГУ ПФУ в Одеській області не здійснює доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Зазначав, що 13 липня 2023 року він подав до ГУ ПФУ в Одеській області заяву щодо щомісячних доплат в розмірі 2 000 грн, проте листом від 10 серпня

2023 року ГУ ПФУ в Одеській області відмовило у здійснення доплат, передбачених Постановою від 14 липня 2021 року № 713, що завдало йому шкоди у сумі 30 000 грн, яка складається з невиплачених доплат у розмірі 2 000 грн х

12 місяців = 24 000 грн та моральної шкоди у розмірі 6 000 грн.

Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з державного бюджету України на свою користь кошти у сумі 40 000 грн, виходячи з розрахунку: 2 000 грн х 17 місяців = 34 000 гривень (упущена вигода) та моральної шкоди у розмірі 6 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2024 року у складі судді Павлик І. А. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 34 000,00 грн майнової шкоди та 6 000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2 000 грн відповідно до постанови

від 14 липня 2021 року № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття цієї постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року, а тому позов про відшкодування майнової шкоди підлягає задоволенню. У зв`язку з невиплатою позивачу передбачених постановою № 713 щомісячних доплат позивачу завдано моральної шкоди, яка оцінена судом у розмірі 6 000 грн.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2024 року скасовано та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом спору є майнова шкода у вигляді невиплаченої позивачу щомісячної доплати у розмірі 2 000 грн, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, і дорівнює саме розміру такої недоплати за кожний місяць протягом періоду 17 місяців, який включений до позовних вимог, що всього становить

34 000 грн. Відповідачем за такими вимогами є держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу. За вказаною позовною вимогою стосовно недоотриманої пенсії, яку позивач визначив як майнову шкоду, між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Оскільки спір щодо стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області недоотриманих сум пенсії підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то й спір за позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди також підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її доводи

12 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасуватита залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки висновок суду про публічно-правовий характер спору є помилковим, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про закриття провадження у справі. При цьому, судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі

№ 369/10789/14-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 756/9153/18.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач звернувся до суду виключно з вимогою про відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди, тобто спірне питання не стосувалось вирішення публічно-правового спору щодо протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Наявність спору про право цивільне та суб`єктний склад учасників справи вказують на те, що ця справа підлягає вирішенню за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства, оскільки спір між сторонами є приватно-правовим, який випливає з майнових правовідносин.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У березні 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає про те, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року у справі № 420/2827/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня

2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 07 вересня 2021 року № 22/6-5356, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі зазначеної оновленої довідки, з урахуванням раніше виплачених сум. Вказане рішення набрало законної сили.

На виконання зазначеного судового рішення у справі № 420/2827/22

ГУ ПФУ в Одеській області 14 вересня 2022 року здійснило перерахунок пенсії позивача.

13 липня 2023 року позивач подав заяву до ГУ ПФУ в Одеській області, в якій зазначив, що після здійснення перерахунку ГУ ПФУ в Одеській області не здійснює останньому щомісячну доплату у розмірі 2 000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 року № 713.

З копії листа ГУ ПФУ в Одеській області від 10 серпня 2022 року слідує, що на підставі рішення суду у справі № 420/2827/22 останньому 14 вересня 2022 року проведено перерахунок пенсії. Оскільки до перерахунку основний розмір пенсії складав 3 029,74 грн, а після перерахунку - 9 065,48 грн, то місячна доплата згідно з постановою № 713 відсутня. Крім того, ГУ ПФУ в Одеській області зазначило, що у разі незгоди із зазначеним рішенням воно може бути оскаржено до Пенсійного Фонду України або в судовому порядку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року

№ 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями належності справ до цивільної юрисдикції є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Частина перша статті 4 КАС України визначає, що публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2); а суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (зокрема без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7).

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Адміністративним судам як справи незначної складності підсудні також спори про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (пункт 3 частини шостої статті 12 КАС України).

У пункті 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

У постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження

№ 14-556цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що: «суди помилково визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що заявлені вимоги про стягнення з держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Пенсійним фондом України, щодо ненарахованої та неотриманої різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції суму у розмірі 82 617,35 грн. шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади є публічно-правовим спором, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Спір стосовно недоотриманих сум пенсії також є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин, пов`язаних зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії, а тому він повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 січня

2020 року у справі № 127/3233/19 (провадження № 14-588цс19)».

У постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження

№ 14-158цс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин».

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (див. постанову Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 570/4129/20 (провадження № 61-14586св21)).

Предметом спору, у справі, що переглядається, є майнова шкода у вигляді невиплаченої позивачу щомісячної доплати у розмірі 2 000 грн, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року

№ 713, і дорівнює саме розміру такої недоплати за кожний місяць протягом періоду 17 місяців, який включений до позовних вимог, що всього становить

34 000 грн.

Відповідачем за такими вимогами є держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу.

Вирішення цього спору по суті буде залежати від правомірності нарахування та виплати позивачу недоотриманої пенсії, а такі правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права.

Тобто за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачці, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Оскільки спір щодо стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області недоотриманих сум пенсії підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, то спір за позовною вимогою про відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

За таких обстави, є правильним висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Зазначене узгоджується також із висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 грудня 2022 року у справі № 295/15069/21, від 07 квітня

2025 року у справі № 554/1326/24.

Доводи касаційної скарги про те, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства є безпідставними, оскільки спростовуються мотивами, викладеними у цій постанові. Намагання позивача перевести цей спір в площину деліктних правовідносин та обраний спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди й обґрунтовування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди, з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, і підстав їх виникнення, а отже не є спором про відшкодування шкоди.

Слід зазначити, що у цій справі конфлікт юрисдикцій відсутній, адже позивач не звертався із аналогічним позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди до адміністративного суду, тому посилання заявника на постанову Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у цій справі про скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі не змінює юрисдикційну належність цього спору.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 756/9153/18 є помилковими.

У справі № 369/10789/14 предметом спору є стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, а також визнання цього договору недійсним, тобто предмет позову, підстава, а також встановлені судами фактичні обставини є різними порівняні зі справою, яка переглядається, отже правовідносини не є подібними.

У справі № 756/9153/18 спір виник щодо відшкодування позивачу за рахунок державного бюджету України моральної шкоди, яка не пов`язана з вимогою вирішити публічно-правовий спір, однак у справі, яка переглядається, позивач просив стягнути не тільки моральну шкоду, а й майнову шкоду у вигляді невиплаченої позивачу щомісячної доплати, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, отже правовідносини не є подібними.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара