Постанова

Іменем України

17 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 442/7080/20

провадження 61-12023св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В.

В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1,

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальності "ОТП Факторинг",

суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В. та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальності "ОТП Факторинг" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг"), на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А.

Скарга мотивована тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. від 19 серпня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62860023 (далі - ВП) з примусового виконання виконавчого листа № 2-578/2010, виданого 04 квітня 2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості в сумі 1 859 367,48 грн.

26 серпня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно, а саме: нежитлове приміщення (приміщення магазину) загальною площею 113,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 114,8 кв. м.

22 вересня 2020 року виконавцем прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) для участі у виконавчому провадженні для визначення в процесі примусового виконання рішення суду вартості майна боржника - нежитлового приміщення загальною площею 113,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначає, що у даній постанові відсутній підпис оцінювача про те, що він був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться у постанові.

21 жовтня 2020 року ОСОБА_2 складений висновок щодо звіту про незалежну оцінку майна від 19 жовтня 2020 року, в якому визначено ринкову вартість зазначеного майна боржника у розмірі 6 674,06 грн за 1 кв. м, що становить 235 дол. США, загальна ринкова вартість приміщення, яка розрахована з використанням порівняльного методу, складає - 755 500 грн, що становить 26 635,03 дол. США.

02 листопада 2020 року повідомлення про результати оцінки майна направлено приватним виконавцем поштовим відправленням разом з пакетом документів, які одержано боржником 04 листопада 2020 року.

Відповідно до інформації про лот та інформації про характеристику лота № 451619, розміщеної на веб-сайті ДП "Сетам", торги по реалізації майна боржника, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 113,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, призначено на 07 грудня 2020 року.

Однак ОСОБА_1, з визначеною оцінювачем вартістю майна не погоджується, оскільки вважає її значно заниженою.

Складений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 звіт про незалежну оцінку майна від 19 жовтня 2020 року не зареєстрований та йому не присвоєно унікального номера.

Окрім цього, виконавчий лист №2-578/2010 від 04 квітня 2012 року перебував на виконанні Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в межах виконавчого провадження ВП № 32525755.

Згідно з листом від 02 квітня 2019 року ДП "Сетам" вперше предмет іпотеки реалізовувався на електронних торгах 26 квітня 2019 року за початковою ціною 1 626 072 грн (лот № 340116).

Згідно з листом від 14 травня 2019 року ДП "Сетам" початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становила 80 % початкової вартості майна - 1 300 857,60 грн, предмет іпотеки реалізовувався 12 червня 2019 року (лот № 349960).

Згідно з листом 02 липня 2019 року ДП "Сетам" початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становила 70 % початкової вартості майна - 1 138 250,40 грн, предмет іпотеки реалізовувався 29 липня 2019 року (лот № 359740).

Відповідно до протоколу від 29 липня 2019 року про проведення електронних торгів, розміщеного на веб-сайті ДП "Сетам", останні, треті електронні торги арештованого майна, реєстраційний номер лота № 359740, стартова ціна лота 1 138
250,40 грн не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

02 квітня 2018 року для участі у виконавчому провадженні ВП №32525755 був призначений суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт ІН" (далі - ТОВ "Експерт ІН").

13 лютого 2019 року оцінювачем ТОВ "Експерт ІН" складений звіт про незалежну оцінку майна від 11 лютого 2019 року разом з висновком про вартість майна боржника, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки - нежилого приміщення загальною площею 113,2 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, складає 14 364,60 грн за 1 кв. м, що становить 534 дол. США; загальна ринкова вартість приміщення, розрахована з використанням порівняльного методу, становить 1 626 072 грн, що становить 60 449 дол. США.

Позивач вказує, що у попередньому звіті ТОВ "Експерт ІН" за 2019 рік ринкова вартість майна була у два рази вищою за ту, яку визначив ОСОБА_2 за 2020 рік, тому є підстави вважати, що вартість майна була свідомо занижена оцінювачем ОСОБА_2.

Не погоджуючись із проведеною ОСОБА_2 оцінкою майна, ОСОБА_1 замовила проведення оцінки нерухомого майна та висновок про вартість об'єкта оцінки іншим оцінювачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3). Звіт про оцінку спірного об'єкта разом з висновком складений 10 листопада 2020 року, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки складає 14 375,73 грн за кв. м, що становить 510,91 дол. США, загальна ринкова вартість приміщення, розрахована з використанням порівняльного методу, становить - 1 627 330 грн, що становить 57 835,01 дол. США.

Отже, відповідно до звітів ТОВ "Експерт ІН" та ОСОБА_3, вартість арештованого нерухомого майна суттєво вища, ніж та, яка зазначена оцінювачем ОСОБА_2 в оскаржуваному звіті, а тому заявник вважає, що наявні підстави для повторного визначення вартості спірного майна у виконавчому провадженні ВП № 62860023, оскільки визначена ринкова вартість майна оцінювачем ОСОБА_2 не відповідає його реальній вартості та є значно заниженою.

Крім цього, заявник зазначає, що основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. У звіті ОСОБА_2 наведено певні приміщення-аналоги. Зокрема, порівнюючи аналоги № 1 та № 2, можна зробити висновок, що вказані об'єкти суттєво відрізняються конфігурацією, оздобленням, сучасністю ремонту та місцем знаходження, площею, пішохідною доступністю, відстанню до центральної частини міста тощо, а тому вони не є релевантними для визначення початкової вартості об'єкта оцінки для його реалізації. Натомість, об'єкт оцінки розташований у серединній частині міста. Місцерозташування об'єкта оцінки характеризується наявністю розвинутої інфраструктури, транспортними потоками високої інтенсивності, пішохідними потоками також високої активності.

Заявник вказує, що вартість об'єкта оцінки була скоригована на умови вимушеного продажу з обмеженим строком експозиції (продажу). Тобто, для визначення відкорегованої вартості приміщень-аналогів оцінювач застосовував знижувальні коефіцієнти, що застосовуються у разі продажу майна у строк, який є значно коротшим від строку експозиції подібного майна. Проте, такі знижувальні коефіцієнти застосовуються переважно для визначення ліквідаційної, а не ринкової вартості нерухомості.

Заниження вартості об'єкта оцінки з мотивів, що при примусовій реалізації майна відсутній добровільний продавець, оскільки державний або приватний виконавець повинен обов'язково реалізувати його у визначені законом строки, суперечить положенням частин 6 -7 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у виконавця відсутнє зобов'язання щодо обов'язкового продажу майна на прилюдних торгах. Натомість, нереалізоване на прилюдних торгах майно може бути залишено стягувачем за собою, в іншому випадку майно повинно бути повернуто виконавцем боржникові.

Тому ОСОБА_1 вважає, що оцінювач неправомірно занизив ринкову вартість майна, опираючись на власні хибні висновки про те, що виконавець повинен обов'язково реалізувати майно у визначені законом строки.

Таким чином, на переконання скаржника, проведена оцінювачем ОСОБА_2 оцінка її майна не відповідає пунктам 15,16 Національного стандарту № 1, а вказаний звіт про оцінку майна не можна вважати достатньо обґрунтованим та об'єктивним, оскільки визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, а не майна, що реалізується за цінами, які є нижче ринкових із-за вимушеного продажу у скорочені строки.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, з урахуванням збільшених вимог, просила суд: визнати оцінку нерухомого майна - нежитлового приміщення на АДРЕСА_1, загальною площею 113,2 кв. м, яке належить на праві власності ОСОБА_1, проведену суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 станом на 19 жовтня 2020 року у межах ВП № 62860033, недійсною; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. у ВП № 62860033, з урахуванням положень пункту 172.3 статті 172 Податкового кодексу України (далі - ПК України) повторно визначити вартість вказаного майна іншим суб'єктом оціночної діяльності, ніж той, який вже брав участь у проведенні оцінки об'єкту нерухомості у даному виконавчому провадженні; зупинити передачу майна на реалізацію - нежитлового приміщення до надання висновку експерта іншим суб'єктом оціночної діяльності, ніж той, який вже брав участь в проведенні оцінки об'єкту нерухомості у даному виконавчому провадженні.

Короткий зміст судових рішень та мотиви їх прийняття

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.

А. щодо визначення результатів вартості майна боржника ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.

А. усунути порушення шляхом зняття з реалізації на прилюдних торгах нежитлового приміщення (приміщення магазину) на АДРЕСА_1, загальною площею 113,2 кв. м, та в подальшому визначити результати вартості зазначеного майна у чіткій відповідності до вимог статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не було проведено належного огляду предмету оцінки в порушення згаданих вимог закону, а також взяті до уваги об'єкти порівняння, які суттєво відрізняються конфігурацією, оздобленням, сучасністю ремонту та місцем знаходження, площею, пішохідною доступністю, місцезнаходженням, що не могло не вплинути на визначення ринкової вартості об'єкта оцінки та підтверджується, зокрема, проведеним за заявою боржника ОСОБА_3, висновком про оцінку ринкової вартості об'єкта нерухомого майна, за яким вартість об'єкта нерухомості становить значно більшу від визначеної в рамках виконавчого провадження.

Також місцевий суд вказав, що визначену вартість майна слід вважати такою, що не може бути врахована при проведенні виконавчих дій, а дії приватного виконавця щодо проведення оцінки вказаного об'єкта, є протиправними.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. та ТОВ "ОТП Факторинг" задоволено.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що приватний виконавець, проводячи оцінку майна боржника, діяв в межах та у спосіб, а також у чіткій відповідності, визначених Законом України "Про виконавче провадження", що виключає протиправність оскаржуваних дій. Таким чином, відсутні підстави для задоволення скарги.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А., в інтересах якого діє адвокат Репак В. В., задоволено частково.

Ухвалено у даній справі додаткову постанову, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. 4 500 грн витрат, які пов'язані з правничою допомогою.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що витрати на правничу допомогу, понесені приватним виконавцем Пицем А. А. по справі в суді апеляційної інстанції в сумі 10 500 грн є неспівмірними із складністю даної справи, її тривалістю та наданими адвокатом послугами в суді апеляційної інстанції, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), розмір таких витрат не відповідає критерію реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином письмові докази, зокрема акти приватного виконавця Пиця А. А. від 25 вересня 2020 року та від 02 жовтня 2020 року, тому зробив невірний висновок про те, що ОСОБА_1 чинила перешкоди приватному виконавцю та суб'єкту оціночної діяльності у здійсненні огляду нежилого приміщення на АДРЕСА_1, загальною площею 113,2 кв. м.

Крім того, скаржник вказує, що апеляційний суд розглядав справу з урахуванням нових доказів, наданих заявником апеляційної скарги Пицем А. А., та які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, що є порушенням статей 83, 367 ЦПК України.

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій вона просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11 562ас18), постановах Верховного Суду від 23 листопада 2020 року № 638/7748/18 (провадження №61-13573св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).

Касаційна скарга на додаткову постанову мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат в разі, якщо такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що заявник апеляційної скарги не надав суду розрахунку витрат або інших документів на підтвердження обсягу та вартості наданих адвокатом послуг.

У вересні 2021 року Пиць А. А., в інтересах якого діє адвокат Репак В. В., надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому останній вказує на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Пиць А. А. в своєму відзиві зазначає, що положення Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), передбачають можливість складення звіту у разі неможливості особистого огляду майна оцінювачем.

Крім того, зазначено, що звіт про оцінку спірного майна виконаний ОСОБА_3 не є належним та допустимим доказом, оскільки в ньому відсутні відомості, що такий звіт підготовлений для подання до суду, та що ОСОБА_3 обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки.

Також у відзиві зазначено, що боржник, не погоджуючись з оцінкою спірного майна, виконаною ОСОБА_2, не скористався таким законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки як рецензування звіту.

Крім того, до відзиву додана заява Пиця А. А., в інтересах якого діє адвокат Репак В. В., про компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, понесених Пицем А. А. в зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

У вересні 2021 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду свої заперечення щодо відзиву на касаційну скаргу, в якому вказує безпідставність його доводів, оскільки в ньому відсутні обґрунтування щодо змісту та вимог касаційної скарги.

Крім того, ОСОБА_1 разом з запереченням на відзив подала заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, понесених Пицем А. А. в зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, до 1 000 грн.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження на постанову апеляційного суду та витребувано матеріали цивільної справи.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження на додаткову постанову апеляційного суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. від 19 серпня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62860023 з примусового виконання виконавчого листа № 2 578/2010, виданого 04 квітня 2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості в сумі 1 859 367,48 грн.

26 серпня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно, а саме: нежитлове приміщення (приміщення магазину) загальною площею 113,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та квартиру АДРЕСА_3.

Постановою від 22 вересня 2020 року виконавцем призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_2 для участі у виконавчому провадженні для визначення в процесі примусового виконання рішення суду вартості майна боржника - нежитлового приміщення загальною площею 113,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

21 жовтня 2020 року ОСОБА_2 надано висновок про вартість майна - нежитлового приміщення, загальною площею 113,2 кв. м, що на АДРЕСА_1. Згідно з даним висновком, ринкова вартість об'єкта оцінки, в умовах вимушеного продажу, станом на дату оцінки, становить 755 500 грн. Об'єкт оцінки являє собою вісім нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку; інженерні комунікації: електропостачання, водопостачання, каналізація, газопостачання, опалення автономне; технічний стан об'єкта - задовільний; внутрішнє оздоблення приміщень у доброму технічному стані.

Листом від 02 листопада 2020 року приватним виконавцем Пицем А. А. повідомлено ОСОБА_1 про вартість арештованого майна згідно надісланого висновку.

Згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3, виконаним за заявою боржника, станом на 09 листопада 2020 року ринкова вартість нежитлового приміщення, загальною площею 113,2 кв. м, на АДРЕСА_1, становить 1 627 330 грн.

Боржником також надано висновок про вартість майна (нежитлового приміщення на АДРЕСА_1), складений 13 лютого 2019 року ТОВ "Експерт ІН". Згідно з вказаним висновком, оцінювач стверджує, що станом на 11 лютого 2019 року ринкова вартість об'єкта оцінки складає 1 626 072 грн.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Так, частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується

з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до положень статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Статтею 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби та приватних виконавців. При цьому, право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення. Виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника, а тому у порядку судового контролю за виконанням рішень задоволення скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавців можливе за умови, що права сторони порушено.

Відповідно до частини 3 статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Згідно із частиною 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання (частина 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із частиною 1 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частиною 1 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження") здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати.

Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України".

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11 1200апп18).

В постанові апеляційного суду колегія суддів зробила обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За змістом частин 1 та 7 статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Відповідно до частини 7 статті 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Згідно з пунктом 1 розділу ІI Порядку реалізації арештованого майна, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації на зазначене майно для проведення оцінки. Отже підготовці та проведенню незалежної оцінки майна передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Частиною 3 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання (далі - СОД СГ), звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Відповідно до Частиною 3 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно? правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Пунктами 15,16 Національного стандарту № 1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, та повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз'яснення та застереження.

При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до статті 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільше повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

При цьому, проведення оцінки без безпосереднього огляду будинку та земельної ділянки не повною мірою відповідає вимогам нормативно? правових актів з оцінки майна і має недоліки, які суттєво впливають на достовірність оцінки, що в свою чергу може призвести до реалізації майна за ціною нижчою ніж реальна ринкова вартість.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 520/1745/18-ц (провадження № 61 41585св18).

З матеріалів справи вбачається, що складений ТОВ "Експерт ІН" звіт від 11 лютого 2019 року про незалежну оцінку майна втратив свою чинність 11 серпня 2019 року.

Крім того, постанова про призначення ОСОБА_2 для участі у виконавчому провадженні від 22 вересня 2020 року, яка надана приватним виконавцем, містить попередження суб'єкта оціночної діяльності про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові, на що вказує власноручний підпис оцінювача (т. 1 а. с. 202,203).

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції відносно того, що звіт про оцінку спірного об'єкта разом з висновком, який складений 10 листопада 2020 року ОСОБА_3 не є належним та допустимим доказом у розумінні ЦПК України, оскільки не містить попередження суб'єкта оціночної діяльності про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, та не вказано, що такий звіт складено саме для подання до суду, що передбачено пунктом 5 статті 106 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи викладене вище, та встановивши, що звіт про незалежну оцінку вартості майна боржника - нежитлового приміщення загальною площею 113,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виконаний ОСОБА_2 для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у повній відповідності до вимог чинного законодавства, об'єктивність якого також підтверджується рецензією провідного експерта-оцінювача Позднякова Ю. В. від 25 листопада 2020 року, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відстуність протиправних дій приватного виконавця Пиця А. А., проводячи оцінку майна боржника, оскільки останній діяв в межах та у спосіб, а також у чіткій відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд, в порушення статей 83, 367 ЦПК України, долучив до матеріалів справ без поважних причин доказ, який не був предметом дослідження в суді першої інстанції, зокрема, додану Пицем А. А. до апеляційної скарги копію постанови від 22 вересня 2020 року про призначення ОСОБА_2 для участі у виконавчому провадженні № 62860023 для визначення в процесі примусового виконання рішення суду вартості майна боржника, яка містить підпис ОСОБА_2 про ознайомлення про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Так, копію постанови від 22 вересня 2020 року про призначення ОСОБА_2 для участі у виконавчому провадженні № 62860023 для визначення в процесі примусового виконання рішення суду вартості майна боржника, наступного дня надіслано всім учасникам виконавчого провадження, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Отримана ОСОБА_2 копія вказаної постанови державного виконавця з його підписом про ознайомлення з кримінальною відповідальністю за надання завідомо неправдивого висновку була надіслана до суду разом зі звітом про незалежну оцінку майна від 19 жовтня 2020 року, а тому додана ОСОБА_1 при зверненні до суду зі скаргою копія такої постанови без підпису не вказує про порушення ОСОБА_2 положень Закону України "Про виконавче провадження", та не може бути підставою для визнання проведеної ним оцінки майна недійсною.

Крім того, необґрунтованими є доводи касаційної скарги про суттєве заниження ціни нерухомого майна в звіті ОСОБА_2 в порівнянні зі звітом ОСОБА_3, з огляду на таке.

Пунктами 15,16 Національного стандарту № 1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз'яснення та застереження.

При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до статті 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільше повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Як встановлено судами, для оцінки вартості спірного майна боржника ОСОБА_2 застосував порівняльний та дохідний методичні підходи ціни продажу (пропонування) подібного майна, за підсумками яких зроблено висновок, що порівняльний підхід має найбільш реальний результат, який більш об'єктивно відображає вартість об'єкта нерухомості. Також в звіті при визначенні вартості майна обґрунтовано доцільність застосування коефіцієнту корегування на умови продажу, що відображає різницю між добровільним та примусовим продажем, враховуючи те, що оцінка майна здійснена в межах виконавчого провадження № 62860023 з примусового виконання виконавчого листа № 2-578/2010 від 04 квітня 2012 року.

Крім того, приватний виконавець Пиць А. А. звернувся до рецензента - провідного експерта-оцінювача Позднякова Ю. В. про необхідність проведення рецензії на звіт ОСОБА_2 станом на 19 жовтня 2019 року.

Щодо зібраних оцінювачем вихідних даних звіту рецензент зазначив, що наявність матеріалів фотофіксації об'єкта оцінки, його особливостей, оточення та під'їзних шляхів свідчить про повноту здійсненого огляду, натурного обстеження, ідентифікації і дослідження об'єкта оцінки.

З висновку рецензента Позднякова Ю. В. вбачається, що вказаний звіт відповідає вимогам нормативно? правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не могли вплинути на достовірність оцінки, та може використовуватися з метою визначення ринкової вартості об'єкта оцінки для примусової реалізації в процесі виконавчого провадження.

Таким чином, висновок ОСОБА_2 про вартість майна відповідає положенням Національних стандартів № 1,2, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Закону України "Про оцінку земель".

Доводи касаційної скарги про помилкове зазначення судом апеляційної інстанції щодо перешкоджання приватному виконавцю Пицю А. А. та ОСОБА_2 у здійсненні огляду нежилого приміщення на АДРЕСА_1, загальною площею 113,2 кв. м. є слушними, проте не мають правового значення.

Так, відповідно до акта приватного виконавця Пиця А. А. від 25 вересня 2020 року Пицем А. А. разом з оцінювачем проведено огляд приміщення боржника загальною площею 113,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, в актах приватного виконавця Пиця А. А. від 25 вересня 2020 року та від 10 жовтня 2020 року зазначається про те, що ОСОБА_1 не надала приватному виконавцю доступу до квартири АДРЕСА_3, для її огляду.

Таким чином, ненадання ОСОБА_1 доступу до вказаної квартири для її огляду приватним виконавцем не впливає на об'єктивність визначення ринкової вартості приміщення боржника, загальною площею 113,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, визначеної суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 у своєму звіті від 19 жовтня 2020 року.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив всі обставини справи, додержуючись норм матеріального та процесуального права, зробив законний і обґрунтований висновок по суті спору під час ухвалення рішення у справі, належним чином давши оцінку наданим сторонами доказам, які є належними та достатніми для вирішення зазначеного спору.

Щодо касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині 3 статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14 382цс19), де Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення апеляційний суд встановив такі обставини.

08 червня 2021 року від адвоката Репака В. В., який представляє інтереси приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А., надійшла заява, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Пиця А. А. понесені ним судові витрати, а саме - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 грн.

Заява обґрунтована тим, що в апеляційній скарзі приватний виконавець Пиць А. А. повідомив суд про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які приватний виконавець Пиць А. А. очікує понести в зв'язку з поданням апеляційної скарги та розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 10 000 - 15 000 грн. Також зазначено, що в подальшому приватним виконавцем буде подана заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу. Окрім того, під час розгляду в суді апеляційної інстанції адвокатом приватного виконавця повідомлено суд про те, що після завершення розгляду справи будуть заявлені витрати на правничу допомогу, понесені приватним виконавцем.

Так, 14 травня 2020 року між Адвокатським бюро "Віталія Репака", в особі керуючого Репака В. В., який діяв на підставі Статуту та приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем А. А. укладено договір про надання правової допомоги.

Після завершення апеляційного розгляду, у відповідності до умов вказаного договору про надання правової допомоги Адвокатським бюро "Віталія Репака", виставлено приватному виконавцю Пицю А. А. рахунок для оплати послуг за правничі послуги.

Загальний розмір гонорару за надання клієнту правової допомоги згідно з рахунком складає 10 500 грн, який складається: аналіз та вивчення документів, консультування клієнта по справі - 1 год., 1 000 грн; підготовка та складання апеляційної скарги - 5 год., 5 000 грн; аналіз та вивчення судової практики Верховного Суду для підготовки та складання апеляційної скарги - 2 год., 2 000
грн; участь адвоката в судовому засіданні - 1 год., 1 судове засідання, 2 500
грн. Згідно з платіжним дорученням від 07 червня 2021 року Пиць А. А. здійснив оплату рахунку на загальну суму 10 500 грн.

Апеляційний суд, враховуючи те, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500
грн є неспівмірними із складністю справи, її тривалістю та наданим адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції, затраченим часом на наданням таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), розмір таких витрат не відповідає критерію реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, зробив обґрунтований висновок про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Пиця А. А., у зв'язку із задоволенням його апеляційної скарги та скасуванням ухвали суду першої інстанції, до 4 500 грн.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені апеляційним судом, оскаржувана постанова не суперечить правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

У зв'язку з цим, доводи наведені у касаційній скарзі зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно розміру витрат на правничу допомогу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Щодо заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу

01 вересня 2021 року від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А., в інтересах якого діє адвокат Репак В. В., надійшла заява, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Пиця А. А. понесені ним судові витрати у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, а саме - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Заява обґрунтована тим, що у відповідності до умов договору про надання правової допомоги від 14 травня 2020 року Адвокатським бюро "Віталія Репака" виставлено приватному виконавцю Пицю А. А. рахунок № 26 для оплати послуг за правничі послуги від 28 серпня 2021 року.

Загальний розмір гонорару за надання клієнту правової допомоги згідно з рахунком складає 8 000 грн, який складається: підготовка та складання відзиву на касаційну скаргу - 6 год., 6 000 грн; аналіз та вивчення судової практики Верховного Суду для підготовки та складання відзиву на касаційну скаргу - 2 год., 2 000 грн. Згідно з платіжним дорученням від 28 серпня 2021 року Пиць А.

А. здійснив оплату рахунку на загальну суму 8 000 грн.

Крім того, у вересні 2021 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла заява про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 1 000 грн, про стягнення яких з останньої просить Пиць А. А.

Заява боржника обґрунтована тим, що доводи відзиву Пиця А. А., в інтересах якого діє адвокат Репак В. В., є аналогічними тим, які вже були викладені в його апеляційній скарзі, а тому судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню.

Також ОСОБА_1 вказує, що у адвоката Репака В. В., який діє в інтересах Пиця А.

А., при складанні відзиву на касаційну скаргу не було об'єктивної необхідності у вивченні додаткових джерел права та практики Верховного Суду, оскільки позиція ОСОБА_1 щодо вимог її скарги не змінювалася.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), міститься висновок про те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з доводами заяви ОСОБА_1 та вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн є неспівмірними із наданими адвокатом послугами в суді касаційної інстанції, витраченим часом на наданням таких послуг (підготовка відзиву на касаційну скаргу не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), розмір таких витрат не відповідає критерію реальності, співмірності, а тому витрати на правничу допомогу, які необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Пиця А. А., у зв'язку відмовою у задоволенні її касаційної скарги, підлягають зменшенню до 1 000 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 137, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року залишити без змін.

Заяву приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича, в інтересах якого діє адвокат Репак Віталій Валерійович, про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Заяву ОСОБА_1 про зменшення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн. В стягненні решти суми відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк