Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.02.2022 року у справі №363/5092/18
Ухвала КЦС ВП від 04.03.2020 року у справі №363/5092/18

Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 363/5092/18

провадження № 61-3315св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта»), про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 14 березня 2018 року

о 09 год 50 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «RENAULT DUSTER», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вулиці Київська у селі Демидів Вишгородського району Київської області та всупереч пункту 13.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) не дотримався безпечної дистанції, не врахував дорожньої обстановки, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «CHERY TIGGO», державний номерний знак

НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .. Внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «CHERY TIGGO», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить

ОСОБА_1 , оцінена у 114 101,34 грн.

14 березня 2018 року автомобіль марки «CHERY TIGGO», державний номерний знак НОМЕР_2 , було доставлено на станцію технічного обслуговування,

де здійснено підготовку автомобіля до огляду. За ці послуги ОСОБА_1 сплатила 1 564,92 грн.

Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі договору страхування від 22 серпня 2017 року

АМ № 0754952. ПАТ «НАСК «Оранта» визначило розмір страхового відшкодування у сумі 43 717,37 грн та виплатило страхове відшкодування

у зазначеній сумі позивачу.

ОСОБА_1 зазначала, що неодноразово зверталася до ОСОБА_2 із пропозиціями щодо врегулювання питання про відшкодування шкоди

у позасудовому порядку, проте відповідач жодної виплати не здійснив.

У зв`язку з тим, що тривалий час ОСОБА_1 не мала можливості користуватися належним їй автомобілем, вона була вимушена орендувати транспортний засіб, за експлуатацію якого сплатила 18 290,00 грн. Крім того, позивач вказала, що страховою компанією їй було сплачено лише частину від фактичного розміру шкоди, пов`язаної з пошкодженням її транспортного засобу, тому просила стягнути з відповідача на її користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у сумі 70 259,63 грн.

Також позивач зазначила, що після ДТП на її організм збільшилося фізичне навантаження, її стан здоров`я погіршився. У зв`язку з психологічним станом, позивач була змушена змінити звичний уклад життя, вона постійно перебувала

у стресовому стані, тому виникла необхідність звертатися до лікарів та проходити лікування. З метою відновлення здоров`я на придбання ліків позивач витратила кошти у розмірі 3 126,49 грн.

З урахуванням тривалості душевних страждань, пов`язаних із порушенням її майнових прав, погіршенням стану здоров`я, яке має прямий причинний зв`язок із втратою автомобіля, стану постійної тривоги, емоційних переживань, які вплинули на її стосунки з рідними та друзями, позивач оцінила завдану їй моральну шкоду у 35 000,00 грн.

З огляду на викладені обставини ОСОБА_1 просила суд стягнути з

ОСОБА_2 на її користь:

на відшкодування майнової шкоди 93 241,04 грн;

на відшкодування моральної шкоди 35 000,00 грн;

витрати на правову допомогу у розмірі 5 260,00 грн та витрати, понесені

у зв`язку із сплатою судового збору, у розмірі 1 217,36 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня

2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 70 259,63 грн, на відшкодування моральної шкоди - 3 000,00 грн, на відшкодування судових витрат - 768,40 грн, а всього 74 028,03 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що при оцінці шкоди в сумі 113 977,00 грн та сумі страхового відшкодування у сумі 43 717,37 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця у сумі 70 259,63 грн. Врахувавши вимоги розумності і справедливості, суд першої інстанції визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3 000,00 грн. Крім того, суд першої інстанції, вважаючи, що позивач не довела та не надала належних доказів, які підтверджують здійснення нею витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 260,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня

2019 року в частині стягнення матеріальної шкоди змінено. Стягнуто з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі

13 977,00 грн. У іншій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що цивільно-правова відповідальність винної

у настанні ДТП особи - ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22 серпня

2017 року АМ № 0754952 зі страховою сумою 100 000,00 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «CHERY TIGGO», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 була оцінена ТОВ «ПРОМАВТОТЕХСЕРВІС» у 114 101,34 грн.Відповідно до акта виконаних робіт від 05 травня 2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 113 977,00 грн. Ця обставина визнавалась позивачем.Отже, реально понесені витрати позивачем становлять 113 977,00 грн, а ліміт відповідальності страхової компанії винної особи - 100 000,00. Тому сума, яка підлягає стягненню безпосередньо із винної особи (відповідача), що не покривається лімітом страхового відшкодування, становить 13 977,00 грн. При цьому, ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до страхової компанії щодо виплати іншої частини невиплаченої суми, у межах страхового відшкодування страхувальника. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди.

Суд апеляційної інстанції вказав, що у зв`язку із настанням ДТП, позивачу заподіяно суттєві побутові незручності і необхідність вжиття додаткових заходів, пов`язаних з неможливістю використовувати автомобіль за призначенням. Тому, апеляційний суд вважав висновки суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн правильними.

Посилання в апеляційній скарзі на незгоду відповідача з розрахунком шкоди, яка заподіяна його транспортним засобом автомобілю позивача, апеляційний суд вважав такими, що не спростовують доводи позивача щодо визначення розміру понесених матеріальних витрат, враховуючи наявність рахунка-фактури про проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, тобто доказ реально понесених витрат позивачем у справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не оскаржувала відмову страхової компанії виплатити їй вартість заподіяної шкоди у межах страхового ліміту в сумі 100 000,00 грн, внаслідок чого фактично погодилась на відшкодовану суму, на переконання суду апеляційної інстанції, є безпідставними, оскільки не спростовують висновку суду щодо розміру реальних збитків, які були понесені позивачем під час проведення відновлювального ремонту.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

13 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України зробив висновок, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Схожих висновків дійшов Верховний Суд

у своїй постанові у справі № 686/17155/15-ц, посилаючись на статтю 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у страховика в разі настання страхового випадку (пошкодження транспортного засобу) виникає обов`язок відшкодувати потерпіломувитрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Згідно з листом ПАТ «НАСК «Оранта» від 23 травня 2018 року № 09-02-16/3609 розмір страхового відшкодування визначався відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні.

Доводи касаційної скарги свідчать, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині зменшення розміру відшкодування майнової шкоди

з 70 259,63 грн до 13 977,00 грн. Таким чином, постанова апеляційного суду оскаржується у касаційному порядку в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 56 282,63 грн (70 259,63 грн - 13 977,00 грн).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2020 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . У відзиві відповідач просить у задоволенні касаційної скарги

ОСОБА_1 відмовити, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову та наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 70 259,63 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн та відшкодування судових витрат

у розмірі 768,40 грн, тому таке судове рішення не може бути залишене в силі.

Оцінка чи розрахунок шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу потребує спеціальних знань, та повинна проводитись суб`єктами оціночної та/або судово-експертної діяльності, а оформлення результатів оцінки повинно відповідати вимогам встановленим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна Україно від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092. Наданий позивачем рахунок - фактура від 26 березня 2018 року № 1800000342, виданий ТОВ «ПРОМАВТОТЕХСЕРВІС» вимогам Методики не відповідає, а тому не може бути визнаний належним та допустимим доказом.

Подані позивачем до суду рахунок - фактура від 26 березня 2018 року

№ 1800000342 та акт виконаних робіт від 11 травня 2018 року № ЗН-0000880 не ґрунтуються на зазначеній Методиці і проведені неналежним суб`єктом. Вони містять договірні (довільні) ціни, в наслідок чого розмір вимог позивача

з відшкодування матеріального збитку (реальних збитків у зв`язку

із пошкодженням автомобіля позивача) більш ніж у два рази перевищує вартість його відновлювального ремонту, не містять відомостей щодо дійсної вартості відновлювального ремонту та величини втрати товарної вартості.

Позивач не надала суду жодного звіту суб`єкта оціночної діяльності про розмір завданого збитку, доказів недостовірності оцінки, виконаної страховою компанією за яким позивач отримала відшкодування. Крім того, позивач унеможливила проведення страховиком додаткового огляду автомобіля, що, беручи до уваги відсутність відомостей про оскарження позивачем

у встановленому законом порядку розміру страхового відшкодування, свідчить про її фактичну згоду з розміром оціненої шкоди автомобілю, яка була відшкодована позивачу страховиком.

Суд першої інстанції під час вирішення справи неправильно застосував норми матеріального права та не врахував, що правові позиції Верховного Суду України у справі № 6-954цс16 та № 6-2808цс15 були змінені постановою Великою Палатою Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Ці недоліки були виправлені апеляційним судом.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2020 рокувказано: підставою касаційного оскарження позивач зазначає те, що апеляційний суд

в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, а саме статті 1194 ЦК України,

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від

03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц. Крім того, доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті

389 ЦПК України є підставою для відкриття касаційного провадження у цій малозначній справі. Отже, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 14 березня 2018 року, приблизно о 09 год 50 хв

ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «RENAULT DUSTER», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вулиці Київська у селі Демидів Вишгородського району Київської області та всупереч пункту 13.1 ПДР України не дотримався безпечної дистанції, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з автомобілем марки «CHERY TIGGO», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 . Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 13 квітня 2018 року у справі № 363/948/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 24 квітня 2018 року. Отже, цим судовим рішенням встановлено, що винним у настанні ДТП, під час якого було пошкоджено транспортний засіб позивача, є ОСОБА_2

14 березня 2018 року автомобіль марки «CHERY TIGGO», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , доставлено на станцію технічного обслуговування, де було здійснено підготовку автомобіля до огляду. За ці послуги позивач сплатила 1 564,92 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22 серпня

2017 року АМ № 0754952 із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну у 100 000,00 грн та за шкоду заподіяну життю і здоров`ю у 200 000,00 грн. Строк дії цього полісу з 25 серпня 2017 року до 24 серпня

2018 року.

15 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір передачі у тимчасове користування транспортного засобу марки «SSANG YONG», державний номерний знак НОМЕР_3 . Відповідно до актів приймання - передачі транспортного засобу у користування за договором передачі у тимчасове користування транспортного засобу від 15 березня 2019 року ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_3 у користування вказаний автомобіль.

26 березня 2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «CHERY TIGGO», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить

ОСОБА_1 , оцінено ТОВ «ПРОМАВТОТЕХСЕРВІС» у сумі 114 101,34 грн.

Відповідно до акта виконаних робіт від 05 травня 2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 113 977,00 грн.

07 травня 2018 року ПАТ «НАСК «Оранта» визначило розмір страхового відшкодування автомобіля марки «CHERY TIGGO», державний номерний знак

НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , у сумі 43 717,37 грн, зазначивши, що знос транспортного засобу на день страхового випадку становить 0,00%.

11 червня 2018 року на підставі страхового акта від 08 червня 2018 року

№ ОЦВ-18-32-3298/1 та відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви про страхове відшкодування, ПАТ «НАСК «Оранта» здійснило страхове відшкодування

ОСОБА_1 у розмірі 39 679,89 грн.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна

в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема,

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц (провадження № 61-18840св18), на яку посилається позивач, зазначено, що «установивши, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що з ОСОБА_2 як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням. Доводи ОСОБА_2 про те, що заподіяна ОСОБА_1 майнова шкода у розмірі 15 285,00 грн не перевищує ліміт відповідальності ПАТ «НАСК «Оранта» як страховика, тому покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Відносини між ОСОБА_2 та його страховиком ПАТ «НАСК «Оранта» регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону № 1961-IV, згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Оскільки ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону

№ 1961-IV, - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля

з урахуванням фізичного зносу, то у страховика не виникло обов`язку

з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності)».

У справі, що переглядається:

суди встановили, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, становить 113 977,00 грн і перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування (39 679,89 грн) та ліміт відповідальності страховика (100 000 грн);

апеляційний суд поклав на відповідача ОСОБА_2 як винну в ДТП особу відповідальність із відшкодування заподіяної ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 13 977,00 грн як різниці між витратами позивача на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля (113 977,00 грн) і лімітом відповідальності страховика (100 000,00 грн);

сума страхового відшкодування, яка визначена ПАТ «НАСК «Оранта», у розмірі 43 717,37 грн із урахуванням зносу транспортного засобу на день страхового випадку у розмірі 0,00 % та франшизи 0,00 % / грн (а. с. 7 зворот, 114-116)). Тобто, розмір страхового відшкодування, яке визначено страховою компанією згідно з наявними у матеріалах справи документами, є оціненою вартістю автомобіля без урахування зносу;

позивач, отримуючи від ПАТ «НАСК «Оранта», страхове відшкодування у розмірі, яке визначене із урахуванням зносу транспортного засобу на день страхового випадку у розмірі 0,00 %, з ним фактично погодилась, такий розрахунок чи дії страхової компанії не оспорювала.

За таких обставин, після отримання позивачем суми страхового відшкодування у розмірі, яка була визначена ПАТ «НАСК «Оранта» (у межах ліміту відповідальності) із урахуванням зносу транспортного засобу на день страхового випадку у розмірі 0,00 %, підстав для стягнення з відповідача (винуватця, заподіювача шкоди) різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності), немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального і матеріального права. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду України, висловлених у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та висновкам Верховного Суду сформульованим у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц (провадження № 61-18840св18). У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині- без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 56 282,63 грн залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук