Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.11.2023 року у справі №127/13441/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 127/13441/21

провадження № 61-13703св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Шеремет Галиною Анатоліївн ою, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 01 червня 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, за яким відповідач отримав від нього в борг 22 000 доларів США.

Вказував, що ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов`язань щодо сплати боргу у строк та в порядку, що встановлені договором, у зв`язку з чим 01 червня 2019 року він надіслав відповідачу письмову вимогу про повернення позики, яка була залишена без реагування.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 27 049,15 доларів США, з яких: 22 000 доларів США - основна сума боргу; 2 640 доларів США - проценти за користування позикою; 440 доларів США - штраф за порушення строків повернення позики; 1 969,15 доларів США - три проценти річних.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2023 року у складі судді Бойко В. М. позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 27 049,15 доларів США, з яких: 22 000 доларів США - основна сума боргу; 2 640 доларів США - проценти за користування позикою; 440 доларів США - штраф за порушення строків повернення позики; 1 969,15 доларів США - три проценти річних.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов ОСОБА_1 доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договорами позики, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , через представника Шеремету Г. А. , 28 липня 2023 року подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 рокуапеляційну скаргу Шеремети Г. А. , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2023 року залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до апеляційного суду заяву про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначив, що представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шеремет Г. А. була присутня у судовому засіданні 24 травня 2023 року та брала участь у судових дебатах, тому їй було відомо про оголошення судом першої інстанції перерви до 25 травня 2023 року задля проголошення скороченого судового рішення.

Разом із тим, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, названий адвокат не з`явилася у судове засідання 25 травня 2023 року, в якому було оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення суду, а подала заяву про видачу повного тексту цього рішення лише 26 червня 2023 року, тобто не цікавилася у розумні інтервали часу результатами вирішення спору у цій справі.

Додана до апеляційної скарги довідка про перебування адвоката Шеремет Г. А. у відпустці з 12 по 19 червня 2023 року не спростовує того факту, що у сторони відповідача було достатньо часу, щоб у визначений законом строк подати до суду апеляційну скаргу.

На виконання вимог вказаної ухвали апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шеремет Г. А. подала заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження, в якій посилалася на те, що вона не змогла бути присутньою під час проголошення вступної та резолютивної частин оскаржуваного рішення.

Матеріали справи не містять доказів вручення судом першої інстанції стороні відповідача повного тексту оскаржуваного рішення, копію якого вона отримала наручно у приміщенні суду лише 30 червня 2023 року, а апеляційну скаргу подала 28 липня 2023 року, тобто з дотриманням визначеного статтею 354 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) тридцятиденного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 рокувідмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шеремет Г. А. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шеремет Г. А. брала участь у судовому засіданні 24 травня 2023 року, у тому числі у судових дебатах, по закінченні яких суд вийшов у нарадчу кімнату для складання судового рішення, повідомивши, що коротке рішення буде оголошено 25 травня 2023 року о 10:00 год.

Суд першої інстанції виконав свій обов`язок щодо направлення копії рішення сторонам у справі - позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 , про що свідчить супровідний лист від 05 червня 2023 року.

Згідно особистого підпису представника відповідача - адвоката Шеремет Г. А. на поданій нею заяві від 26 червня 2023 року, копію оскаржуваного рішення вона отримала 30 червня 2023 року, тобто фактично в межах визначеного частиною першою статті 354 ЦПК України строку на апеляційне оскарження. Проте, з невідомих причин названий адвокат не подала апеляційну скаргу у встановлений законом строк, хоча з урахуванням юридичного досвіду та кваліфікації мала таку можливість.

Посилання адвоката Шеремет Г. А. як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження на те, що їй не надсилалася копія рішення суду першої інстанції, є проявом надмірного формалізму з боку представника відповідача, враховуючи, що заява про видачу копії рішення була подана нею в межах строку на апеляційне оскарження і адвокат у силу своє професійної діяльності повинна розуміти важливість дотримання процесуальних строків.

Таким чином, матеріали справи не містять достатніх доказів неможливості подання апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення, а пропуск строку на апеляційне оскарження пов`язаний у більшій мірі з діями самого заявника та легковажним ставленням до процесуальних строків як таких.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вказала, що застосування процесуальних обмежень при апеляційному оскарженні рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2023 року відповідає принципу юридичної визначеності і не може вважатися відмовою у доступі до правосуддя.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

13 вересня 2023 року ОСОБА_2 , через представника Шеремет Г. А. , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, представник заявника - адвокат Шеремет Г. А. зазначила, що вона та її довіритель не були присутніми у судовому засіданні 25 травня 2023 року під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення суду першої інстанції, а тому не знали про дату складання 05 червня 2023 року повного тексту цього рішення.

Статтею 354 ЦПК України чітко визначено момент початку перебігу тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги на рішення суду, за якого заявник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, і цим моментом є день вручення судового рішення.

Вказує, що 26 червня 2023 року вона звернулася до суду першої інстанції із заявою про видачу повного тексту оскаржуваного рішення, оскільки ні їй, ні її довірителю не була вручена його копія у встановленому процесуальним законом порядку (у матеріалах справи відсутнє зворотнє повідомлення щодо отримання та/або не отримання стороною відповідача копії рішення суду першої інстанції).

Разом із тим, копію оскаржуваного рішення вона отримала наручно у приміщенні суду 30 червня 2023 року, а апеляційну скаргу подала 28 липня 2023 року, тобто з дотриманням визначеного статтею 354 ЦПК України тридцятиденного строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском процесуальних строків, апеляційний суд порушивправо на апеляційне оскарження, що включає як забезпечення можливості оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляційну скаргу.

Аргументи інших учасників справи

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановленою відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Вінницького міського суду Вінницької області.

16 жовтня 2023 року справа № 127/13441/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Встановлено, що 26 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики (том 1 а. с. -6).

У суді першої інстанції інтереси відповідача ОСОБА_2 представляла адвокат Шеремет Г. А., яка, зокрема, була присутня у судовому засіданні 24 травня 2023 року та після закінчення судових дебатів повідомлялася про вихід суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, вступна та резолютивна частини якого мала бути проголошена 25 травня 2023 року о 10:00 год. (том 1 а. с. 63-65, том 2 а. с. 28).

Разом із тим, названий адвокат не з`явилася у судове засідання 25 травня 2023 року, в якому суд першої інстанції проголосив вступну та резолютивну частини свого рішення по суті спору, а саме про задоволення пред`явленого ОСОБА_1 позову (том 2 а. с. 29, 30).

У матеріалах цієї справи також міститься оригінал повного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2023 року, в резолютивній частині якого наявні відомості про дату складення повного судового рішення 05 червня 2023 року (том 2 а. с. 31-34).

Супровідним листом Вінницького міського суду Вінницької області, вихідна дата якого - 05 червня 2023 року, підтверджується, що копія вищезгаданого рішення від 25 травня 2023 року була надісланавідповідачу ОСОБА_2 на поштову адресу: АДРЕСА_1 , тоді як його представнику - адвокату Шереметі Г. А. - таке рішення не надсилалося (том 2 а. с. 35).

Водночас, матеріали справи не містять ані зворотніх повідомлень про вручення відповідачу ОСОБА_2 поштових відправлень, ані конвертів, які мали б повернутися на адресу суду у випадку невручення особі таких відправлень.

26 червня 2023 року представник відповідача - адвокат Шеремета Г. А. звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про видачу рішення цього суду від 25 травня 2023 року, копію якого вона отримала 30 червня 2023 року (том 2 а. с. 36).

28 липня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шеремета Г. А. подав апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2023 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження (том 2 а. с. 41-46, 50-51).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 рокуапеляційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до апеляційного суду заяву про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази (том 2 а. с. 55-56).

На виконання вимог вказаної ухвали апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шеремет Г. А. подала заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження, в якій посилалася на те, що вона не змогла бути присутньою під час проголошення вступної та резолютивної частин оскаржуваного рішення. Матеріали справи не містять доказів вручення судом першої інстанції стороні відповідача повного тексту оскаржуваного рішення, копію якого вона отримала наручно у приміщенні суду лише 30 червня 2023 року, а апеляційну скаргу подала 28 липня 2023 року, тобто з дотриманням визначеного статтею 354 ЦПК України тридцятиденного строку на апеляційне оскарження (том 2 а. с. 60-61).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шеремет Г. А. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України (том 2 а. с. 63-64).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час складання судом першої інстанції повного судового рішення) у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частини шоста, сьома статті 272 ЦПК України в редакції, чинній на час складання судом першої інстанції повного судового рішення).

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє в відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Системний аналіз змісту частини третьої статті 357 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що на підставі вказаної процесуальної норми суд має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку (у разі її не подання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку неповажними).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші).

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії» (Stagno v. Belgium)).

Одним з елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення у справі відповідно до запроваджених державою процедур. При цьому забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає, як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду належним чином обґрунтувати свою відповідь на доречні доводи особи, яка оскаржує судові рішення, у разі відмови в такому перегляді.

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі «Зубак проти Хорватії» (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 488/921/15-ц (провадження № 61-12547св20) вказано, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що судом першої інстанції не виконано обов`язок щодо надіслання копії судового рішення учасникам справи, а частиною другою статті 354 ЦПК України встановлено право особи на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження у випадку, якщо учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, подав апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 755/2543/20 (провадження № 61-17049св21) зазначено, що устаттях 127 357 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку. Вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення, наведений у частині шостій статті 272 ЦПК України, і в цьому переліку день оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не прирівняно до дня вручення судового рішення. Можливість дізнатися про ухвалене судом першої інстанції заочне рішення з ЄДРСР є лише правом заявника. При цьому, оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи. При цьому дата подачі апеляційної скарги у контексті вирішення зазначеного процесуального питання правового значення не має, оскільки законом імперативно встановлено, що учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Тобто визначальним є момент вручення рішення суду, а не звернення до суду із відповідною заявою. Визнаючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявником, неповажними, апеляційний суд не врахував, що особа має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду; не звернув уваги на те, що суд першої інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України щодо вручення судового рішення, на це посилався заявник в апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення; не спростував доводи позивача, що копія рішення суду першої інстанції на його адресу не направлялася та йому не вручена.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22 (адміністративне провадження № К/990/34812/22) вказано, що стаття 299 Кодексу адміністративного судочинства України (зазначена правова норма кореспондується із положеннями статті 358 ЦПК України) вимагає від суду апеляційної інстанції перевіряти факт отримання скаржником повного тексту оскаржуваного судового рішення та виключно з цього моменту обраховувати процесуальний строк. При цьому сам факт «обізнаності» скаржника з постановленням оскаржуваного судового рішення, за загальним правилом, не впливає на такий обрахунок строку. Зазначене положення процесуального кодексу фактично презюмує добросовісність поведінки скаржника, об`єктивну неможливість до отримання ним повного тексту оскаржуваного судового рішення належним чином скористатися конституційним правом на апеляційний перегляд справи, а також непорушність за такого підходу принципу res judicata.

У справі, яка переглядається, надаючи оцінку наведеним представником відповідача підставам для поновлення строку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Отже, представник відповідача не була позбавлена права та можливості, враховуючи обізнаність з ходом цього судового провадження, самостійно ознайомитися з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції. Відтак суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску заявником строку на апеляційне оскарження.

Разом з тим, визнаючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявником, неповажними, апеляційний суд не врахував, що:

- суд першої інстанції не виконав вимог статті 272 ЦПК України щодо вручення стороні відповідача судового рішення;

- без отримання повного тексту рішення суду неможливо виконати вимоги ЦПК України щодо належного мотивування апеляційної скарги;

- учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому відповідного рішення суду.

Отже, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції, встановивши, що копія рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2023 року не була вручена відповідачу та/або його представнику, безпідставно не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги та заяви про поновлення процесуального строку про те, що копію оскаржуваного судового рішення представник заявника отримала лише 30 червня 2023 року, що підтверджується відповідною заявою.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 752/24301/19 (провадження № 61-5390св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 754/3610/21 (провадження № 61-12881св22), від 27 липня 2023 року у справі № 367/3003/22 (провадження № 61-7942св23).

Таким чином, за встановлених у цій справі обставин, апеляційний суд застосував приписи частини четвертої статті 357 та пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, за змістом яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, за відсутності на те достатніх правових підстав, а тому висновок цього суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском заявником строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2023 року є передчасним.

У справі, яка переглядається, постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд мав перевірити дотримання судом першої інстанції визначеного процесуальним законодавством порядку вручення учасникам справи оскаржуваного рішення та надати оцінку своєчасності подання представником відповідача - адвокатом Шеремет Г. А. апеляційної скарги після отримання нею особисто 30 червня 2023 року копії повного судового рішення.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії»).

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини та громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

Загалом, Верховний Суд зазначає, що у цій конкретній справі судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права заявника на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи усі обставини справи, що мають істотне значення для прийняття справедливого рішення, Верховний Суд вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Шеремет Галиною Анатоліївною , задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк