Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 714/177/18

провадження № 61-15094св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Литвинюк І. М., Одинака О. О., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7320783500:01:002:0019 розміром 1,30 га та

1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 7320783500:01:002:0018, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7320783500:01:002:0013 площею 1,30 га, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7320783500:01:002:0014 площею 1,30 га, які розташовані на території Молницької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області (далі - Молницька сільська рада).

За усною згодою позивачів ОСОБА_4 із 2004 року користується вказаними земельними ділянками. У жовтні 2016 року позивачі звернулись до відповідача з вимогою звільнити їх земельні ділянки, однак відповідач відмовився та став чинити перешкоди, а саме не дозволив орати та обробляти землю. З даного питання позивачі неодноразово звертались до правоохоронних органів та Молницької сільської ради, однак їм пояснювали, що земельні спори вирішуються в судовому порядку.

За таких обставин просили суд зобов`язати відповідача ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні вказаними земельними ділянками шляхом їх звільнення, повернення власникам та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні (обробленні, оранні, сіянні) відповідними земельними ділянками.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області

від 22 серпня 2018 року, ухваленим у складі судді Козловської Л. Д., позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди в користуванні земельними ділянками, які розташовані на території Молницької сільської ради та усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками шляхом звільнення та повернення власнику:

- кадастровий номер 7320783500:01:002:0019 площею 1,30 га та

1/2 частки ділянки кадастровий номер 7320783500:01:002:0018, які належать ОСОБА_1 на праві власності;

- кадастровий номер 7320783500:01:002:0014 площею 1,30 га, яка належить ОСОБА_2 на праві власності;

- кадастровий номер 7320783500:01:002:0013 площею 1,30 га, яка належить ОСОБА_3 на праві власності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно чинить позивачам перешкоди у користуванні їх земельними ділянками, а позивачі, як власники земельних ділянок, мають право вимагати від нього усунення перешкод у здійсненні ними права володіння та користування земельними ділянками.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, заочне рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 22 серпня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із ненадання позивачами доказів того, яка саме частина земельної ділянки в загальному масиві площею 10 гектарів в селі Молниця Герцаївського району Чернівецької області належить кожному з них, оскільки дані ділянки не відокремлені межовими знаками.

Апеляційний суд також зазначив про відсутність доказів, які б підтверджували, що відповідач чинить перешкоди позивачам у користуванні їх земельними ділянками.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року і залишити в силі заочне рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 22 серпня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Герцаївського районного суду Чернівецької області.

У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду про ненадання доказів того, що земельні ділянки позивачів відокремлені межовими знаками, оскільки в матеріалах справи містяться технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок позивачів в натурі (на місцевості).

Також заявник вказує про безпідставність висновку апеляційного суду щодо недоведення позивачами того, що відповідач чинить їм перешкоди у користуванні спірними земельними ділянками, оскільки вказані обставини підтверджуються неодноразовими зверненнями позивачів до Герцаївського відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області.

На думку заявника, апеляційний суд помилково не надав оцінки показанням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були допитані в суді першої інстанції, та пояснили, що ОСОБА_4 користується земельними ділянками, які належать позивачам. Також свідки зазначили, що вони безпосередньо були присутні під час конфліктних ситуацій, що виникали між позивачами та відповідачем, який не допускав позивачів користуватись вказаними земельними ділянками, зокрема не допустив і свідка ОСОБА_6 , який на прохання позивачів мав намір обробити земельні ділянки.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

В поданому в вересні 2019 року відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_4 - адвокат Василатій О. О. вважав, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені у ній, є необґрунтованими, а оскаржене судове рішення апеляційного суду ухвалене відповідно до вимог чинного законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка розташована в селі Молниця Герцаївського району Чернівецької області, площею 1,30 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7320783500:01:002:0019, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧВ № 009196 від 03 серпня 2004 року. Він же є власником 1/2 частки земельної ділянки, розташованої в селі Молниця Герцаївського району Чернівецької області, площею 1,308 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7320783500:01:002:0018, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом після смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, розташованої в

селі Молниця Герцаївського району Чернівецької області, площею 1,30 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7320783500:01:002:0013, що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЧВ № 009190 від 03 серпня 2004 року.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЧВ № 009191 від 03 серпня 2004 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої в селі Молниця Герцаївського району Чернівецької області, площею 1,30 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7320783500:01:002:0014.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи постанову, апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами факту користування відповідачем належними йому земельними ділянками та того, що відповідачем чиняться перешкоди у користуванні вказаними земельними ділянками.

Проте із такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

З пояснень ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судом першої інстанції встановлено, що у 2004 році ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із співпозивачами по справі (іншими співвласникам суміжних земельних ділянок), надав усний дозвіл

ОСОБА_4 на тимчасове користування вказаними земельними ділянками. Із 2004 року по теперішній час відповідач користується спірними земельними ділянками згідно попередніх домовленостей. У жовтні

2016 року позивачі звернулися до ОСОБА_4 з вимогами звільнити їхні земельні ділянки, так як самі хочуть їх обробляти та користуватись ними, однак відповідач відмовився звільнити земельні ділянки, та став чинити перешкоди в обробленні землі.

Суд першої інстанції також встановив, що за фактом існування перешкод у користуванні земельними ділянками позивачі неодноразово

у 2016-2017 роках, звертались до Герцаївського ВП Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області із заявами, на що ними отримано відповіді від 27 жовтня 2016 року № 5414, від 09 листопада 2017 року № 5679, від 17 листопада 2017 року № 5861 про те, що земельні спори вирішуються в судовому порядку.

При цьому, апеляційний суд не надав належної оцінки висновку Герцаївського ВП Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій

від 26 жовтня 2016 року, згідно із яким ОСОБА_4 працівникам поліції пояснював, що купив належний ОСОБА_7 земельний пай за

800 доларів США.

Вказана позиція ОСОБА_4 підтверджує існування спору про який заявлено ОСОБА_1 при зверненні до суду.

Встановивши, що відповідач чинить ОСОБА_1 перешкоди у вільному користуванні належними йому земельними ділянками, що підтвердили і свідки в судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов`язання ОСОБА_4 усунути такі перешкоди у спосіб, обраний позивачем.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції вважав позовні вимоги недоведеними, оскільки позивачами не надано доказів того, яка саме частина земельної ділянки в загальному масиві площею біля 10 гектарів в селі Молниця належить кожному з позивачів.

Однак із висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі меж земельних ділянок кадастрові номери 7320783500:01:002:0018 та 7320783500:01:002:0019 містить план та опис зовнішніх меж земельних ділянок, які дозволяють їх чітко ідентифікувати.

Апеляційний суд на вказані обставини увагу не звернув, внаслідок чого скасував законне та обґрунтоване рішення місцевого суду, яке було спрямовано на захист прав та законних інтересів ОСОБА_1 , як власника земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 89, 382 ЦПК України не навів мотивів відхилення наданих позивачем ОСОБА_1 доказів на підтвердження його позовних вимог та не спростував висновків суду першої інстанції, зроблених в результаті дослідження вказаних доказів.

Разом із тим постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 касаційним судом не переглядається, оскільки звертаючись із касаційною скаргою ОСОБА_1 діє виключно від свого імені та не надав документів на представництво інтересів

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а останні, реалізуючи свої процесуальні права на власний розсуд, постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржували.

Разом із тим, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як власники земельних ділянок, в разі триваючого порушення своїх прав, не позбавлені права на судовий захист в порядку передбаченому процесуальним законом.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 409,60 грн, який підлягає відшкодуванню відповідачем.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, залишивши в цій частині в силі заочне рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 22 серпня 2018 року.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року в частині стягнення судового збору із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович