ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

14 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 161/629/23

провадження № 61-17343св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Хомич Олени Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 серпня

2023 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок від 02 серпня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ходачинським Р. О., зареєстрований в реєстрі за номером 448, за яким ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність земельні ділянки площею 0, 1199 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:0126, площею 0, 0599 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:2636 і площею 0, 0599 га, кадастровий номер 0722881000:03:001:2638. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від

28 серпня 2023 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Постановою Волинського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 серпня

2023 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2023 року скасовано й ухвалено у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Постанову Волинського апеляційного суду від 24 жовтня

2023 рокузалишено без змін.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

09 жовтня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Хомич О. В. через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду заяву, у якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, сплачені на професійну правничу допомогу, надану під час касаційного провадження, у розмірі 7 000,00 грн. Одночасно заявниця просить поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що у відзиві відповідач повідомив суд, що попередньо витрати, які вона очікує понести у зв?язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції, складаються з витрат на правничу допомогу, які орієнтовно становитимуть 10 000,00 грн, та заявила, що докази про понесення цих витрат будуть надані у строки, передбачені процесуальним законодавством, тобто протягом 5 днів з дати винесення рішення суду, оскільки такі докази будуть укладені фактично після надання усіх послуг.

Щодо поважності причин пропуску строку заявник вказує, що постанову Верховного Суду від 30 вересня 2024 року адвокат Хомич О. В. отримала

в Електронному кабінеті 08 жовтня 2024 року.

До заяви додано квитанцію № 17838047 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, з якої відомо, що ОСОБА_3 , представник ОСОБА_1 , отримав заяву про ухвалення додаткового рішення в електронному кабінеті 09 жовтня 2024 року

о 17:50 год.

Короткий зміст заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення

17 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду клопотання, в якому просить в задоволенні заяви про стягнення втрат на професійну правничу допомогу відмовити або зменшити такі витрати до 1 000,00 грн.

Клопотання мотивоване тим, що заявлена сума судових витрат в розмірі 7 000,00 грн не є обґрунтованою та пропорційною як для розгляду справи

в суді касаційної інстанції, оскільки підготовка відзиву не є складним процесом. Вказує про відсутність підстав для поновлення строку на подання заяви про стягнення судових витрат, оскільки постанова Верховного Суду ухвалена 30 вересня 2024 року, а заява про стягнення судових витрат подана 09 жовтня 2024 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення

з цього питання.

Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною

у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Згідно з частинами першою - третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки згідно з повідомленням про доставлення електронного листа постанова Верховного Суду від 30 вересня 2024 року доставлена до Електронного кабінету ОСОБА_4 08 жовтня 2024 року

о 23:40:55 год, а заява про ухвалення додаткового рішення подана 09 жовтня 2024 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Із матеріалів справи відомо, що у відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Хомич О. В. просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, які відповідачка очікує понести на професійну правничу допомогу, та навела орієнтовний їх розмір.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних

з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі

№ 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних

з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції адвокат Хомич О. В. надала: договір про надання правової допомоги від 09 листопада 2023 року № 01/09-11, укладений між ОСОБА_2 (клієнт, замовник) і адвокатом Хомич О. В. (адвокат, виконавець), предметом якого є представництво інтересів клієнта адвокатом у справі № 161/629/23 за винагороду (гонорар), розмір якої та обсяг робіт встановлюються додатковою угодою до цього договору у фіксованому розмірі; додаткову угоду від

29 лютого 2024 року до договору про надання правової допомоги, у якій сторони погодили, що підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу

у справі № 161/629/23 становить 7 000,00 грн; акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 04 жовтня 2024 року, з якого відомо, що виконавець надала, а замовник прийняла правову допомогу згідно

з договором про надання правової допомоги від 09 листопада 2023 року

№ 01/09-11 та додатковою угодою від 29 лютого 2024 року до цього договору, а саме підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу у справі

№ 161/629/23, вартість якого становить 7 000,00 грн; квитанцію від 04 жовтня 2024 року № 1, згідно якої адвокат Хомич О. В. прийняла від ОСОБА_2

7 000,00 грн за надання правової допомоги.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України

Висновок за результатом розгляду заяви

З огляду на наявність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Хомич О. В. послуг, колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_2 - адвоката Хомич О. В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції підлягає задоволенню у сумі 4 000,00 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись статтями 133 141 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Поновити представнику ОСОБА_2 - адвокату Хомич Олені Володимирівні строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Хомич Олени Володимирівни задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000,00 грн судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили

з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська