Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 201/5279/16

провадження № 61-11227св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Русинчука М. М. (суддя - доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року в складі судді Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16330", яке ухвалою суду від 04 червня 2018 року замінено на належного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКС України у Дніпропетровській області), про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ГУ ДКС України у Дніпропетровській області шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1: 46 952,77 грн в рахунок повернення витрат на лікування і протезування; 22 623,26 грн заборгованості за щомісячними платежами; 480,00 грн щомісячно в рахунок відшкодування шкоди здоров'ю безстроково; 9 600,00 грн щорічно в рахунок відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування безстроково; 2 524,80 грн в рахунок повернення витрат на оплату судово-медичної експертизи.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року в прийнятті апеляційної скарги відмовлено та повернуто її прокуратурі Дніпропетровської області.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у цій справі захист інтересів держави здійснює ГУ ДКС України у Дніпропетровській області. Апеляційна скарга прокуратури Дніпропетровської області подана з метою представництва відповідача у цій справі, який не позбавлений права повторного звернення з апеляційною скаргою та касаційного оскарження ухвали апеляційного суду від 12 грудня 2018 року про повернення відповідачу апеляційної скарги у зв'язку з неусуненням її недоліків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою цього ж суду від 05 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга прокуратури Дніпропетровської області аргументована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що апеляційна скарга була подана прокуратурою саме з метою захисту інтересів держави, оскільки ГУ ДКС України у Дніпропетровській області неналежним чином здійснює захист цих інтересів.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі Частиною 2 статті 2 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до частини 3 , 4 статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII "Про прокуратуру".

У частині 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки зроблені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17, від 30 січня 2019 року у справі № 523/11793/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 456/4668/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 911/360/17, від 15 травня 2019 року у справі № 904/585/18.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на судове рішення, заступник прокурора Дніпропетровської області зазначив, що орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах, не забезпечив належний захист інтересів держави шляхом оскарження незаконного судового рішення, а тому прокурор вступає у вказану справу в інтересах держави в особі ГУ ДКС України у Дніпропетровській області, оскільки стягнення значних грошових коштів з державного бюджету порушують інтереси держави.

Апеляційним судом встановлено, що ГУ ДКС України у Дніпропетровській області як відповідач у справі, що розглядається, 22 жовтня 2108 року подавало апеляційну скаргу на ухвалене в цій справі рішення суду першої інстанції, однак цю скаргу ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2018 року залишено без руху для сплати судового збору.

У зв'язку з несплатою судового збору у наданий для цього строк вказана апеляційна скарга ухвалою цього ж апеляційного суду від 12 грудня 2018 року визнана неподаною і повернута особі, яка її подала.

За таких обставин, коли у справі приймає участь належний орган, який здійснює представництво держави і скористався своїм правом апеляційного оскарження ухваленого в зазначеній справі рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність встановлених наведеними нормами права підстав для здійснення прокурором представництва держави у цій справі на стадії її апеляційного розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, які регулюють вирішене судом питання, касаційну скаргу прокурора належить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. М. Русинчук

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков