Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.04.2025 року у справі №215/199/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 215/199/24

провадження № 61-16179св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»;

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Севостьянова Ірина Григорівна та касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2024 року у складі судді Камбул М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада

2024 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Агєєва О. В., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, в якому просив стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну ушкодженням його здоров`ю у розмірі 980 000 грн.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працював з 19 березня 2010 року до

04 серпня 2023 року на посаді машиніста екскаватора в кар`єрі виробничої

дільниці № 3 з добутку та навантаження гірничої маси на залізничний транспорт Ганнівського кар`єру ПрАТ «ПівнГЗК» та при виконанні обов`язків здійснював виконання зачисних, відвальних та навантажувально-розвантажувальних робіт. Працюючи, він підпадав під вплив підвищених параметрів важкості праці, шуму та пилу, переважно фібро генної дії (з вмістом діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони. Раніше працюючи помічником машиніста екскаватора в Ганнівському кар`єрі з 19 липня 2007 року до 19 березня 2010 року з тих же причин підпадав під вплив підвищених параметрів.

Згідно висновку лікарсько-експертної комісії, у позивача наявне професійне захворювання: хронічна радикулопатія L 5, S1 двобічна в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеню

(ІІ ст. за класифікацією Остапкович В. Є. та Пономарьової Н. І.), хронічний бронхіт

ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією, створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання, в якому вказано, що на протязі тривалого часу позивач підпадав під дію шкідливих виробничих факторів, статистичне навантаження - величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладання зусиль двома руками становила 141 000 кг/с при нормативному значення до 70 000 кг/с, робоча поза - незручна 64,2 % часу зміни при нормативному значенні 25% часу зміни; шум еквівалентний корегований рівень шуму на 1-2 дБА перевищував допустимий рівень та складав 81-82 дБА при ГДР 80 дБА; пил переважно фіброгенної дії: з вмістом вільного діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала граничнодопустиму в 2,5-2,6 рази та складала 5,0-5,2 мг/м3 при ГДК = 2,0 мг/м3.

Внаслідок отриманих позивачем профзахворювань йому було протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, праця в умовах виробничого пилу, шуму, а для підтримання її стану здоров`я було запропоновано спостереження у сімейного лікаря.

Висновком МСЕК від 04 січня 2024 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності безстроково та визначено 60% втрати працездатності, з яких: 30% радикулопатії, 25% по хронічному бронхіту, 5%- по туговухості.

Вважає, що підприємство відповідача, не створивши безпечні та нешкідливі умови праці на робочому місці позивача, заподіяло його організму шкоду, в результаті чого в нього виникли захворювання, що призвели до зміни способу життя та його якості, так як він змушений постійно лікуватися амбулаторно та стаціонарно, відчуває себе нікчемним та безпорадним, його турбує біль, задишка, загальна слабкість, тому виходячи з тривалості роботи у відповідача розмір моральної шкоди визначив в сумі 980 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 240 000 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, мотивовано тим, що вимогами статей 153, 237-1 КЗпП України є обов`язок відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями.

Оскільки, роботодавець ПрАТ «ПівнГЗК», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням статі 153 КЗпП України та статі 13 Закону України «Про охорону праці».

Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 240 000 грн, суд першої інстанції виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності 60% та встановлення йому ІІІ групи інвалідності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, у задоволені апеляційної скарги ПрАТ «ПівнГЗК» відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернівського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2024 року в частині визначеного розміру моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 , змінено, збільшено цей розмір із 240 000 грн до 340 000 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що з акту розслідування хронічного професійного захворювання від 31 жовтня 2023 року, вбачається, що причиною професійних захворювань позивача є: перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: важкість праці, шум, пил переважно фібро генної дії. Отже, роботодавець ПрАТ «ПівнГЗК», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням статі 153 КЗпП України та статі 13 Закону України «Про охорону праці».

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «ПівнГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, який визначив розмір моральної шкоди в сумі 240 000 грн, суд апеляційної інстанції виходив із обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалості, істотності вимушених змін у способі життя позивача, врахував ступінь втрати ним професійної працездатності 60% та встановлення йому ІІІ групи інвалідності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану. Тому взявши до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці на ПрАТ «ПівнГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 60%, з визнанням позивача особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, суд апеляційної інстанції вважав справедливим визначити на відшкодування моральної шкоди позивачу 340 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

04 грудня 2024 року через підсистему Електронний Суд представник

ПрАТ «ПівнГЗК» - адвокат Львов А. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, якій просить суд скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 05 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, від 30 червня 2021 року у справі № 180/505/20-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 607/11755/20, від 22 березня 2023 року у справі № 185/9330/21, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

05 грудня 2024 року через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_1 - адвокат Севостьянова І. Г. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 15 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 215/199/24.

Підставою касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Севостьянова І. Г.у справі та витребувано її матеріали з Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «ПівнГЗК»у справі.

10 лютого 2025 року справа № 215/199/24 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ПрАТ «ПівнГЗК» мотивована тим, що в оскаржуваній постанові передбачено не те, що сама сума моральної шкоди визначена у розмірі, що обчислюється без урахування податку, а напроти, передбачено те, що саме стягнення цієї суми моральної шкоди необхідно провести «... без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів..» при її виплаті.

Вважає, що в разі, якщо рішення суду апеляційної інстанції залишиться незмінним, то при примусовому виконанні рішення суду державний виконавець утримає з банківських рахунків відповідача суму моральної шкоди без утримання податку. Тобто в цьому разі фактично підприємство буде вимушено сплачувати податок не так як передбачено законодавством на момент виплати (тобто не за рахунок отримувача доходу, а за рахунок власних коштів), а так, як це чомусь передбачено рішенням суду.

Вважає, що фактично суди заборонили роботодавцю виконувати визначену Податковим кодексом України функцію податкового агенту.

Звертає увагу на те, що у випадку, якщо особа відшкодовує на користь фізичної особи моральну шкоду, вона виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримати і перерахувати податок із суми такого доходу та за рахунок фізичної особи, якій виплачується такий дохід.

Вважає, що інші тлумачення норм Податкового кодексу України є абсурдними, оскільки сплачуючи податок не за рахунок коштів позивача, а за рахунок своїх власних коштів підприємство надає йому додаткове благо, яке також підлягає додатковому оподаткуванню. Тому стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить діючому законодавству України.

Суд прийняв рішення, припускаючи, що відповідач сплатить податки за рахунок власних коштів, а це суперечить самій суті поняття податкового агенту та його функції, обумовленій Податковим кодексом України.

Звертає увагу на те, що якщо в рішенні суду мова йде про стягнення чи не стягнення сум податків, то з однієї сторони воно не стосується позивача, а з іншої сторони орган примусового виконання судових рішень, списуючи суми з рахунків підприємства, здійснює таке фактичне списання в повному обсязі, який зазначений в рішенні суду, не залишаючи підприємству певної частини цього доходу для сплати податків. Сама наявність формулювання зі стягненням чи без стягнення податків в резолютивній частині рішення не створює умов для того, щоб виплата доходу та виконання рішення здійснювалася так, як це передбачено законодавством, зокрема Податковим кодексом України.

Звертає увагу на те, що в даній справі стягнута судом сума моральної шкоди є занадто великою.

Вважає, що рішення судів в даній справі зачіпають права та обов`язки Верховної Ради України та Державної податкової служби України, яких до участі в справі залучено не було. Отже, не залучення Верховної Ради України та Державної податкової служби України до участі в даній справі є самостійною та достатньою підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Севостьянова І. Г. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, зокрема, стосовно отриманих позивачем професійних захворювань, що спричинили втрату ним професійної працездатності - 60%, визнання позивача особою з інвалідністю III групи, безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації. Це дає підстави вважати, що професійне захворювання, отримане ним з вини роботодавця, обмежує його життєву активність і вимагає додаткових зусиль для організації життя, завдає суттєвих незручностей, тому вважає, що позов необхідно задовільнити в повному обсязі, відшкодувавши моральну шкоду в розмірі 980 000 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2024 року ПрАТ «ПівнГЗК» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що позивачем не надано доказів тяжких та незворотних змін в його житті, які б спричиняли йому страждання в розмірі 980 000, 00 грн.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його навіть неістотного збагачення.

Матеріали справи містять взаємовиключні документи, з одного боку - це докази успішного проходження позивачем щорічних медичних оглядів, які свідчать що Позивач був здоровий, з іншого боку - це виписні епікризи з медичної документації Позивача, які свідчать що він був хворий протягом багатьох років.

Таким чином позивач приховував від відповідача дійсний стан свого здоров`я з метою напрацювання пільгового стажу, необхідного для виходу на пенсію за віком.

Позивач у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями права на працю не позбавлений. Позивач не позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки отримує пенсію та страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток.

Внаслідок військових дій фінансово - господарська діяльність відповідача суттєво погіршується, тому збільшення виплати відшкодування не буде відповідати майновому стану відповідача.

Посилаючись на викладене ПрАТ «ПівнГЗК» просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Севостьянова І. Г. без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач працював з 19 липня 2007 року до 19 березня

2010 року помічником машиніста екскаватора в Ганнівському кар`єрі та

з 19 березня 2010 року до 04 серпня 2023 року працював на посаді машиніста екскаватора в кар`єрі виробничої дільниці № 3 з видобутку та навантаження гірничої маси на залізничний транспорт Ганнівського кар`єру ПрАТ «ПівнГЗК». Працюючи він підпадав під вплив підвищених параметрів важкості праці, шуму та пилу, переважно фібро генної дії (з вмістом діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони, загальний стаж роботи позивача 34 роки 05 місяців, з них: 13 років 04 місяці за професією, та 16 років у цеху в умовах впливу шкідливих факторів, що підтверджується копією трудової книжки та Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 31 жовтня 2023 року.

Згідно пункту 14 акту розслідування хронічного професійного захворювання

від 31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 встановлено діагнози та виявлено професійні захворювання: хронічна радикулопатія L 5, S1 двобічна в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, легкого ступеню (ІІ ст. за класифікацією Остапкович В. Є. та Пономарьової Н. І.), хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (один-два), супутній діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ст.,

ст. 3, ризик 3, що також підтверджується виписками із медичної карти, виписними епікризами (а. с. 20, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37-38, 39).

Відповідно пунктів 17, 18, 19 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 31 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 , працюючи з 19 березня 2010 року до 04 серпня 2023 року машиністом екскаватора в кар`єрі виробничої дільниці № 3 з добутку та навантаження гірничої маси на залізничний транспорт Ганнівського кар`єру, керував екскаватором під час виконання зачисних, відвальних та навантажувально-розвантажувальних робіт під час переміщення та маневрів, забезпечував технічно правильну розробку забою та ефективне використання екскаватора. Внаслідок недосконалості технологічного процесу відкритого видобутку руди, підпадав під вплив підвищених параметрів важкості праці, шуму та пилу, переважно фіброгенної дії з вмістом діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони. Раніше працюючи помічником машиніста екскаватора в Ганнівському кар`єрі з 19 липня 2007 року до 19 березня 2010 року з тих же причин підпадав під вплив підвищених параметрів важкості праці, шуму та пилу переважно фіброгенної дії (з вмістом діоксиду кремнію від 10% до 70%) в повітрі робочої зони.

Причиною виникнення хронічного захворювання (отруєння) є важкість праці: статистичне навантаження - величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладання зусиль двома руками становила 141000 кг/с при нормативному значення до 70000 кг/с, робоча поза - незручна 64,2 % часу зміни при нормативному значенні 25% часу зміни; шум еквівалентний корегований рівень шуму на 1-2 дБА перевищував допустимий рівень та складав 81-82 дБА при ГДР 80 дБА; пил переважно фіброгенної дії: з вмістом вільного діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала граничнодопустиму в 2,5-2,6 рази та складала 5,0-5,2 мг/м3 при ГДК = 2,0 мг/м3. вібрація транспортно-технологічна, еквівалентний рівень віброприскорення 61 дБ (при гранично допустимому 59 дБ), пил переважно фіброгенної дії: з вмістом кристалічного кремнію діоксиду від 10% до 70% в повітрі робочої зони, в 1,2 рази перевищує ГДК (2,4 мг/м3 при ГДК - 2,0 мн//м3). З метою ліквідації і запобігання виникненню хронічного професійного захворювання (отруєння) пропонується ОСОБА_2 , генеральному директору ПрАТ «ПівнГЗК», дотримуватися основних вимог в організації технологічних процесів та експлуатації згідно вимог гігієни та промислової санітарії: фізіологічного обґрунтування при обладнанні робочих місць; підвищити контроль відповідальних осіб за забезпеченням і використанням працюючими ЗІЗ органів дихання та інших засобів індивідуального захисту; забезпечити виконання зрошення технологічних автодоріг та забоїв в кар`єрі в теплу пору року; інформувати Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Головне управління ПФ України в Дніпропетровській області про життя запропонованих заходів

(а. с. 20-22).

Відповідно до пункту 13 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 31 жовтня 2023 року, умови праці ОСОБА_1 відносяться: по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеню (шкідливі), за рівнем шуму - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі), за рівнем вібрації загальної - до 3 класу 2 ступеню (шкідливі), за показниками мікроклімату до 3 класу 1 ступеню (шкідливі), за показникам важкості праці до 3 класу 3 ступеню (шкідливі), за показниками напруженості праці до 3 класу 1 ступеню (шкідливі), загальна оцінка умов праці відноситься до 3 класу 3 ступеню (шкідливі) (а. с. 20).

Довідкою МСЕК від 04 січня 2024 року позивачу при первинному огляді встановлено з 11 грудня 2023 року безстроково ІІІ групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності, з яких: 30% радикулопатії, 25% по хронічному бронхіту, 5% - по туговухості, за висновком якої він потребує: спостереження у невролога та сімейного лікаря, санаторно-курортне лікування, медикаментозне забезпечення та їй протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, праця в умовах вібрації та виробничого пилу.

ОСОБА_1 неодноразово проходив обстеження та знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку з професійними захворюваннями, що підтверджується виписними епікризами.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги ПрАТ «ПівнГЗК» так касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Севостьянова І. Г., Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних частинах відповідають.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суди попередніх інстанцій установили, що згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 31 жовтня 2023 року, причиною професійних захворювань позивача є: перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: важкість праці, шум, пил переважно фібро генної дії. Внаслідок чого позивачу завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

Отже, роботодавець ПрАТ «ПівнГЗК», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції виходили з доведеності факту завдання позивачу, зокрема, втрат немайнового характеру та обов`язку ПрАТ «ПівнГЗК» відшкодувати ці втрати.

ПрАТ «ПівнГЗК» не погоджується з розміром моральної шкоди, визначеної судом апеляційної інстанції, а також з порядком стягнення судами попередніх інстанцій цієї шкоди в частині формулювання «без утримання податку з доходу фізичних осіб».

ОСОБА_1 також не погоджується з розміром моральної шкоди, визначеної судом апеляційної інстанції, вважає її недостатньою у відповідності із заподіяною моральною шкодою.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, об`єктивно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обставини отримання професійного захворювання не погодився з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, а тому врахувавши наслідки, які полягають у втраті позивачем 60% професійної працездатності, з яких: 30% радикулопатії, 25% по хронічному бронхіту, 5%- по туговухості, дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, у розмірі 340 000,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно збільшив суму моральної шкоди, яку стягнуто з відповідача згідно з рішенням суду першої інстанції, неправильно застосував положення частини третьої статті 23 ЦК України.

У своїй касаційній скарзі ПрАТ «ПівнГЗК» не погоджується з тим, що суд апеляційної інстанції, стягуючи на користь позивача суму відшкодування моральної шкоди, вказав, що така сума має бути виплачена без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Верховний Суд зазначає, що в питанні включення стягнутих за рішенням суду сум на відшкодування шкоди життю та здоров`ю до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку Верховним Судом сформовано усталену практику щодо застосування норм ПК України.

Так, в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22) викладено такі правові висновки: «Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту). Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.»

Подібні висновки, викладені також у постановах Верховного Суду від 06 січня 2025 року у справі № 212/4843/24, від 18 березня 2025 року у справі № 235/3132/24.

Верховний Суд зазначає, що наведена скаржником правова позиція Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, оскільки фактичні обставини, встановлені у вказаній справі та у цій справі є різними. У справі №523/14396/19 моральна шкода була стягнута разом із середнім заробітком за час вимушеного прогулу, у зв`язку із незаконним звільненням позивача, а у цій справі така шкода стягнута у зв`язку із з професійними захворюваннями, пов`язаними з виробництвом.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що всупереч визначеному ПК України порядку суди зобов`язали відповідача здійснити виплату доходу позивачу без виконання функції податкового агента.

В цілому, доводи касаційної скарги ПрАТ «ПівнГЗК» висновків судів щодо вирішення справи по суті не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16).

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

У справі, що розглядається, вичерпно надано оцінку питанню відшкодування відповідачем моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивача унаслідок нещасного випадку на виробництві відповідача. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених у справі рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанови апеляційного, та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

В межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

Оскільки колегія суддів встановила, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому їх, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Севостьянова Ірина Григорівна залишити без задоволення.

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара