Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 766/12977/16-ц

провадження № 61-35514св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго»,

суб`єкт оскарження ? старший державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Бекер Ольга Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Радченка С. В., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника і рішень судів

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (далі - ПАТ «ЕК «Херсонобленерго») звернулося до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Дніпропетровський РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області) Бекер О. М .

Скарга мотивована тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 листопада 2009 року у справі № 2-4239/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» суму вартості необлікованої електроенергії у розмірі 2 240,15 грн. На підставі зазначеного рішення 07 лютого 2011 року видано виконавчий лист, який пред`явлений до виконання до Дніпровського РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області шляхом направлення 04 жовтня 2016 року через відділення Херсонської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» (далі - ХД УДППЗ «Укрпошта»). 12 жовтня 2016 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного ВДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області Бекер О. М. повернуто виконавчий документ через несплату авансового внеску відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»у редакції, чинній із 05 жовтня 2016 року.

Заявник зазначав, що повідомлення є неправомірним, оскільки виконавчий лист надіслано до Дніпровського РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області за день до набрання чинності новим Законом України «Про виконавче провадження».

Із урахуванням наведених обставин, заявник просив суд визнати дії старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області Бекер О. М. щодо винесення незаконного повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання та повернення виконавчого листа від 07 лютого 2011 року № 2-4239/09 без виконання неправомірним, зобов`язати Дніпровський РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області прийняти вказаний виконавчий лист до виконання і виконати рішення.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24 листопада 2016 року у задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження», прийнятий 02 червня 2016 року, статтею 4 якого встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох днів із дня його пред`явлення, якщо, зокрема, стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим. Таким чином дії державного виконавця щодо винесення повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання є правомірними та ґрунтуються на вимогах закону.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» задоволено. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 листопада 2016 року скасовано та постановлено нову ухвалу. Скаргу ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» задоволено. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області Бекер О. М. щодо виникнення повідомлення про повернення стягувачу виконавчого листа від 07 лютого 2011 року № 2-4239/09, виданого Дніпровським районним судом м. Херсона. Зобов`язано старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області вирішено питання про прийняття виконавчого листа від 07 лютого 2011 року № 2-4239/09, виданого Дніпровським районним судом м. Херсона до виконання.

Задовольняючи скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звертаючись 04 жовтня 2016 року до виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, у ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» відповідно до чинного законодавства не було підстав надавати підтвердження сплати авансового внеску.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У січні 2017 року Дніпровський РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати дії старшого державного виконавця правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству.

Касаційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа 11 жовтня 2016 року, а тому він не мав права вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, оскільки цей закон вже втратив чинність. Положення статті 70 ЦПК України 2004 року поширюються лише на процесуальні дії у межах розгляду цивільну справи у суді і не регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувана цивільна справа та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року вказану справа разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Дніпропетровський РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, щорішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 листопада 2009 року позов ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків, заподіяних протиправними діями споживача задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» суму стягнення вартості необлікованої енергії у розмірі 2 240,15 грн та судові витрати у розмірі 81,00 грн.

На підставі вказаного рішення суду 07 лютого 2011 року видано виконавчий лист.

04 жовтня 2016 року ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» направило до Дніпровського РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області через ХД УДППЗ «Укрпошта» вказаний виконавчий лист, що не заперечується державним виконавцем.

11 жовтня 2016 року старший державний виконавець Дніпровського РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виніс повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання, через несплату авансового внеску.

Нормативно-правове обґрунтування

У частині першій статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України вказано, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Офіційне тлумачення цього конституційного положення наведено у рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, в якому зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» втратив чинність із 05 жовтня 2016 року відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-XVIII «Про виконавче провадження», який, відповідно, 05 жовтня 2016 року набрав чинності.

Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За змістом статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що стягувач надіслав виконавчий лист до Дніпропетровського РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області 04 жовтня 2016 року, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що державний виконавець, вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження, мав керуватися Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, положеннями якого не передбачено обов`язок стягувача надати підтвердження сплати авансового внеску, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про задоволення скарги.

Такий висновок апеляційного суду є правильним, відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.

Наведені у касаційні скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права та не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, аухвала суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2016 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик