Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

місто Київ

справа № 760/4554/16-ц

провадження № 61-28327св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця», Державне підприємство «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2017 року у складі судді Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

У квітні 2017 року Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

(далі - Печерський ВДВС) звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, мотивуючи свої вимоги таким.

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»

(далі - адміністрація залізничного транспорту), третя особа: Державне підприємство «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» (далі - ДП «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України») про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 02 червня 2016 року позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з адміністрації залізничного транспорту на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 112 312, 33 грн за вирахуванням обов'язкових платежів та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року апеляційну скаргу адміністрації залізничного транспорту відхилено, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 червня 2016 року залишено без змін.

17 листопада 2016 року Солом'янським районним судом міста Києва видано у справі виконавчий лист.

Після отримання виконавчого листа ОСОБА_1 звернувся до Печерського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження.

27 грудня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53195996.

За рішенням суду та виконавчим листом боржником є адміністрація залізничного транспорту, яка з 06 серпня 2014 року перебуває в стані припинення, а правонаступником всіх її прав та обов'язків зазначено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця», Укрзалізниця).

На підставі наведеного державний виконавець просив заяву задовольнити у повному обсязі.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року заяву Печерського ВДВС задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження № 53195996, відкритого на підставі виконавчого листа Солом'янського районного суду міста Києва, виданого 17 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до адміністрації залізничного транспорту, третя особа ДП «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України», про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі в особі боржника з адміністрації залізничного транспорту на ПАТ «Українська залізниця» на підставі Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».

ПАТ «Українська залізниця», не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, 15 червня 2017 року подало на неї апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивувалося тим, що копія оскаржуваної ухвали суду першої інстанції надійшла на адресу ПАТ «Українська залізниця» 02 червня 2017 року, юридичний департамент отримав її 06 червня 2017 року, а судовий збір сплачено лише 13 червня 2017 року.

Апеляційним судом наведені ПАТ «Українська залізниця» підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, оскільки специфіка ведення внутрішнього діловодства в товаристві не позбавляє заявника можливості подати апеляційну скаргу протягом встановленого законом строку.

У зв'язку із наведеним апеляційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2017 року залишено без руху, надано строк тридцять днів з дня отримання копії ухвали для направлення до Апеляційного суду міста Києва заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року із зазначенням інших належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку.

10 липня 2017 року на виконання вимог ухвали від 23 червня 2017 року представник ПАТ «Укрзалізниця» подала заяву про усунення недоліків, зокрема, була подана апеляційна скарга в новій редакції з клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали суду.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2017 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що подане представником ПАТ «Укрзалізниця» клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження за своїм змістом є ідентичним клопотанню про поновлення строків на апеляційне оскарження, що було подане представником товариства при зверненні до суду з апеляційною скаргою 15 червня 2017 року. Причини пропуску процесуального строку, зазначені у цьому клопотанні, вже визнавались судом неповажними, а відтак звернувшись повторно до суду із аналогічним клопотанням про поновлення процесуального строку, представник ПАТ «Укрзалізниця» не виконала вимоги, викладені в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2017 року.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із ухвалою апеляційного суду, ПАТ «Українська залізниця» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 297 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), суд порушив право ПАТ «Українська залізниця» на судовий захист. На переконання заявника, всупереч строкам, встановленим в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, термін повторної подачі матеріалів за якою закінчувався 04 серпня 2017 року, апеляційний суд постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження 11 липня 2017 року.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано зазначену цивільну справу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Цивільну справу передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначено правилами статті 213 ЦПК України 2004 року, згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, а отже касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

За приписами частин другої та третьої статті 222 ЦПК України 2004 року копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина друга статті 11 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини другої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

За змістом частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою у визначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

У справі, що переглядається, при постановлені ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року учасники справи не були присутні у судовому засіданні, а копія ухвали направлена їм засобами поштового зв'язку.

Згідно зі зворотнім поштовим повідомленням Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця» 02 червня 2017 року отримала поштою копію ухвали суду від 15 травня 2017 року (том 1, а.с.219), тобто з цього моменту почав перебіг п'ятиденний строк для подачі апеляційної скарги.

Верховним Судом враховано, що відповідно до частин третьої - шостої статті 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» Товариство (акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування) утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Заявник та Державна адміністрація залізничного транспорту України розташовані за тією самою адресою, створення організації заявника відбулося шляхом реорганізації та приєднання до нової юридичної особи інших підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, а тому відбулося універсальне правонаступництво заявника щодо Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Апеляційний суд, встановивши, що апеляційну скаргу подано 15 червня 2017 року, дійшов обґрунтованого висновку, що заявником пропущено строк апеляційного оскарження ухвали суду. При цьому, розглянувши клопотання заявника про поновлення процесуального строку, апеляційний суд обґрунтовано його відхилив та зазначив, що специфіка ведення внутрішнього діловодства в товаристві не позбавляла заявника можливості та обов'язку подати апеляційну скаргу у строк, встановлений процесуальним законом.

Усуваючи недоліки апеляційної скарги, заявник не зазначив інших належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку, а навів обґрунтування, аналогічні за змістом попереднім, які вже визнавалися апеляційним судом неповажними, а відтак апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що всупереч строкам, встановленим в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, термін повторної подачі матеріалів за якою закінчувався 04 серпня 2017 року, апеляційний суд постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження 11 липня 2017 року.

Заявник скористався наданим йому процесуальним законом правом для усунення недоліків його апеляційної скарги, подав повторно заяву про поновлення процесуальних строків, вказані ним підстави для поновлення строку апеляційного оскарження були визнані неповажними, а відтак відсутні підстави для застосування юридичних наслідків неподання такого клопотання у встановлений законом строк.

Верховний Суд не встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційний перегляд справи закріплено й в статті 129 Конституції України.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Доводи касаційної скарги зводяться до помилкового тлумачення заявником норм цивільного процесуального законодавства та не доводять порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Висновки за наслідком розгляду касаційної скарги

З огляду на наведене Верховний Суд визнає касаційну скаргу очевидно необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норми права апеляційним судом є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У частині третій статті 401 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик