Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 569/5110/17-ц

провадження № 61-19993св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання кредитної лінії.

Позовна заява мотивована тим, що 01 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_1 укладений договір про надання кредитної лінії № Crl-SME Р00/028/2008, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 150 000,00 доларів США строком дії ліміту кредитної лінії до 01 серпня 2017 року.

01 серпня 2008 року на забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № S-SME Р00/028/2008, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 якого останній прийняв на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, у повному обсязі таких зобов`язань.

24 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н. Згідно з вказаним договором

ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов`язання за договором про надання кредитної лінії від 01 серпня 2008 року

№ Crl-SME Р00/028/2008.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 24 травня 2016 року утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 70 011,61 доларів США та пені у розмірі 593 449,74 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ «ОТП Факторинг Україна» просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь заборгованість у сумі

70 011,61 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 1 758 950,69 грн та 593 449,74 грн - пені.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 вересня 2017 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за договором про надання кредитної лінії від 01 серпня 2008 року

№ CrL-SME P00/028/2008 у сумі 70 011,61 доларів США, що за курсом НБУ становить

1 758 950,69 грн, а також пеню у сумі 593 449,74 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що між сторонами виникли зобов`язання, що випливають із кредитного договору, оскільки позичальник виконував обов`язки, покладені кредитним договором, неналежним чином, позивач має право на повернення коштів у солідарному порядку із відповідачів.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 04 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2008 року

№ Crl-SME Р00/028/2008, яка утворилась станом на 24 травня 2016 року за тілом кредиту у сумі 70 011,61 доларів США, пеня у сумі 200 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося з позовом до поручителя лише 31 березня 2017 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, а тому порука є припиненою.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2018 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, оскільки сторонами підписані додаткові договори до кредитного договору та договорів поруки, то позовну давність перервано.

У серпні 2018 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли відзиви на касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна», у яких заявники просять відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги та залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 01 серпня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладений договір про надання кредитної лінії № Crl-SME Р00/028/2008, згідно з умовами якого остання отримала кредит у сумі

150 000,00 доларів США у вигляді кредитної лінії на споживчі цілі, строком

до 01 серпня 2017 року, зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається із фіксованого відсотка у розмірі 6 % річних та FIDR.

На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором

01 серпня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № S-SME Р00/028/2008, відповідно до умов якого останній прийняв на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов`язань перед кредитором за кредитним договором у повному обсязі таких зобов`язань.

Пунктом 1.2 статті 1 договору поруки передбачено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

20 липня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» направив позичальнику ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_2 досудові вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі.

24 грудня 2010 року ПАТ «ОТП «Банк» уклав договір факторингу, відповідно до якого відступив ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за вказаним кредитним договором та договором поруки.

За умовами пункту 1.1 договору факторингу від 24 грудня 2010 року фактор

(ТОВ «ОТП Факторинг Україна») набув усі права вимоги за кредитними договорами, перелік яких міститься у додатку № 1 до цього договору, укладеними між клієнтом та позичальниками клієнта, перелік яких міститься у додатку № 1 до цього договору, що забезпечений іпотекою/заставою за договорами іпотеки/договорами застави, перелік яких міститься у додатку № 1 до цього договору, укладеними між клієнтом та боржниками/третіми особами.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 24 травня 2016 року борг за тілом кредиту становить-70 011,61 доларів США, що за курсом НБУ становить

1 758 950,69 грн та пеня - 593 449,74 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Згідно із частиною четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб`єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов`язок боржника за договором.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов`язання за договором поруки у зв`язку з припиненням такого зобов`язання поручителя.

Ураховуючи наведене, можна дійти висновку, що у разі реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України шестимісячний строк звернення кредитора до суду з вимогами до поручителя повинен обраховуватись з моменту настання строку дострокового повернення кредиту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що 20 липня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» направило поручителю ОСОБА_2 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором на підставі пункту 3.1 договору поруки, якою вимагало протягом 30 календарних днів із моменту отримання цієї вимоги достроково виконати зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що порука на час пред`явлення цього позову припинилася, оскільки кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, оскільки сторонами підписані додаткові договори до кредитного договору та договорів поруки, то позовну давність перервано, є безпідставними, оскільки позивач помилково ототожнює строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права чи законного інтересу зі строком дії поруки, який не є строком захисту порушеного права, та його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Оскаржене судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів

Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик