Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

місто Київ

справа № 239/190/13-ц

провадження № 61-26732св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство «Банк Фамільний»,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 жовтня 2017 року у складі судді Корчистої О. І.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

Публічне акціонерне товариство «Банк Фамільний» (далі - ПАТ «Банк Фамільний», банк) звернулось до суду зі скаргою на дії державного виконавця Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо ухвалення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. У скарзі заявник просив суд скасувати постанову про повернення виконавчого документа, визнати дії державного виконавця незаконними та зобов'язати державного виконавця продовжити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 51516037.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Новогродівського міського суду Донецької області від 23 серпня 2017 року скаргу ПАТ «Банк Фамільний» визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Із зазначеною ухвалою ПАТ «Банк Фамільний» не погодилось та подало апеляційну скаргу, яка разом зі справою надійшла до Апеляційного суду Донецької області.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Фамільний» залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Фамільний» на ухвалу Новогродівського міського суду Донецької області від 23 серпня 2017 року визнано неподаною та повернуто ПАТ «Банк Фамільний».

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що 29 вересня 2017 року на адресу Апеляційного суду Донецької області надійшло повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Відповідно до відомостей повідомлення копію ухвали Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2017 року отримано 25 вересня 2017 року.

10 жовтня 2017 року від ПАТ «Банк Фамільний» на адресу Апеляційного суду Донецької області надійшла заява про виправлення недоліків, до якої заявник додав апеляційну скаргу із виправленими в ній недоліками, втім вимоги ухвали про необхідність сплати судового збору заявником не виконані.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Банк Фамільний» просило скасувати ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 жовтня 2017 року справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Заявник зазначає, що банк своєчасно усунув недоліки, наявні у апеляційній скарзі, направив у встановлений апеляційним судом строк заяву, у якій зазначив про відсутність підстав для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення у справі за скаргою на дії державного виконавця. На переконання заявника, враховуючи, що Закон України «Про судовий збір» не містить правила про сплату судового збору за подання скарги на дії державного виконавця, то за оскарження ухвали суду першої інстанцій у цій категорії справ судовий збір не сплачується. Заявник додатково посилається на підпункт пункт 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6, за змістом якого суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, при цьому відповідна скарга не підлягає оплаті судовим збором.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що провадження з виконання судових рішень є завершальною й невід'ємною частиною (стадією) судового провадження в конкретній справі, у якій провадження за скаргою не відкривається. За подання позовної заяви позивачем сплачено відповідний судовий збір. У розділі VII ЦПК України та в Законі України «Про судовий збір» не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС позивачем, який є стягувачем. Таке правове регулювання є логічним з урахуванням того, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду, а позивачем уже сплачено судовий збір при зверненні до суду з позовом, або він мав пільги зі сплати такого збору.

Разом з тим, частина друга статті 3 Закону України «Про судовий збір» не передбачає звільнення від сплати судового збору за звернення з апеляційною чи касаційною скаргою на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, такий об'єкт справляння судового збору у зазначеній нормі відсутній.

Крім того, у статті 5 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає пільги зі справляння судового збору для певних осіб за визначеними категоріями справ чи процесуальних дій, відсутні пільги щодо сплати судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

З урахуванням визначення стадії виконання судового рішення як завершальної стадії судового провадження суд за результатами розгляду скарги постановляє ухвалу. Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в разі подання таких скарг фізичною особою судовий збір становить 0, 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання до суду апеляційної та касаційної інстанцій скарг на ухвалу суду, заяви про приєднання до такої скарги особою, яка не належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору або стосовно яких законодавцем встановлені пільги щодо сплати судового збору, судовий збір сплачується у розмірі, передбаченому підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України № 3674-VI у редакції, що була чинною на час подання відповідної скарги.

Аналогічні висновки викладені й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження

№ 14-19цс18), від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15 (провадження № 12-66гс18), у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі №752/7347/16-ц (провадження № 61-10168сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху з підстав несплати судового збору та повертаючи її з підстав неусунення недоліків, наявних у апеляційній скарзі, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про обов'язковість сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця. Заявник не навів у апеляційній скарзі та заяві про усунення недоліків обґрунтованих доводів щодо звільнення від сплати судового збору на підставі Закону. Враховуючи, що підстави звільнення від сплати судового збору у заявника відсутні, на нього покладено обов'язок надати суду документ про його сплату з метою подальшого вирішення апеляційним судом питання про відкриття апеляційного провадження у разі дотримання заявником вимог процесуального закону щодо форми і змісту скарги.

Зважаючи на наведене, підстави для скасування ухвали апеляційного суду Донецької області від 27 жовтня 2017 року Верховним Судом не встановлено. Оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик