Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.02.2025 року у справі №357/13500/18
Ухвала КЦС ВП від 27.04.2021 року у справі №357/13500/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 357/13500/18

провадження № 61-7379св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у складі колегії суддів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС»), третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є вигодонабувачем за договором добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 № FO-00005050 «Правильне Каско», укладеним 17 березня 2017 року між ОСОБА_2 і ПрАТ «СГ «ТАС», за умовами якого страхувальник застрахував транспортний засіб марки CASE ІН MAGNUM 340, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знакНОМЕР_2 , вартістю 1 350 000,00 грн. При цьому у пункті 3.2 договору встановлена франшиза у розмірі 10 %.

09 березня 2018 року трапилася подія, яка за умовами договору страхування трактується як страховий випадок, а саме застрахований транспортний засіб марки CASE ІН MAGNUM 340 був викрадений невідомою особою.

Цього ж дня, 09 березня 2018 року, за заявою позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України. Також позивач повідомила контакт-центр ПрАТ «СГ «ТАС» про настання страхового випадку «Незаконне заволодіння», а 13 березня 2018 року разом із письмовою заявою про настання страхового випадку передала відповідачу оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, комплект оригінальних ключів і витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Однак ПрАТ «СГ «ТАС» не прийняло рішення ні про виплату страхового відшкодування, ні про відмову у виплаті, тому 26 липня 2018 року позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою про виплату страхового відшкодування. Відповіді на свою заяву позивач не отримала.

07 серпня 2018 року позивач вдруге звернулася до відповідача із заявою, у якій просила вжити заходів щодо оформлення усіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування, проте не отримала відповіді і на цю заяву.

21 вересня 2018 року позивач звернулася безпосередньо в офіс відповідача, де подала вже третю письмову заяву про виплату страхового відшкодування, однак всупереч умовам договору страхування ПрАТ «СГ «ТАС» не прийняло рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування чи відмови у виплаті.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на свою користь 1 224 412,00 грн страхового відшкодування.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 07 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Верховний Суд постановою від 12 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 27 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Батурою П. О. , задовольнив.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року скасував і ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив.

Стягнув з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 1 224 412,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

15 березня 2024 року ПрАТ «СГ «ТАС» через підсистему «Електронний суд» подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року залишити в силі.

Київський апеляційний суд оскаржуваною додатковою постановою від 22 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 , подану представником Батурою П. О. , про ухвалення додаткового судового рішення задовольнив.

Стягнув з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 понесені в суді апеляційної інстанції судові витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позов задоволено, а ОСОБА_1 надала належні докази (договір про надання правової допомоги, яким узгоджено фіксований розмір оплати адвокатських послуг; додаток до цього договору; акт приймання-передавання виконаних робіт та квитанцію про їх оплату) на підтвердження понесених витрат. Визначений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності.

Верховний Суд постановою від 14 травня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відмовив, а касаційну скаргу ПрАТ «СГ «ТАС» задовольнив.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасував, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року залишив у силі.

У задоволенні заяви ПрАТ «СГ «ТАС» про поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року відмовив.

Компенсував за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь ПрАТ «СГ «ТАС» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 24 488,24 грн.

Суд також зазначив, що з моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року втрачає законну силу і подальшому виконанню не підлягає.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 травня 2024 року ПрАТ «СГ «ТАС» через підсистему «Електронний суд» подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником Батурою П. О. , про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 та у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 923/631/15, від 27 червня 2018 року у справі № 756/4441/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, від 23 січня 2020 року у справі № 927/229/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу ПрАТ «СГ «ТАС» мотивувало тим, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Отже, скасування первісного судового рішення за результатами розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього.

Апеляційний суд залишив поза увагою те, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю виконаної адвокатом роботи. Позивач не надала детального опису робіт (наданих послуг), що позбавляє сторону відповідача можливості оцінити реальність витрат та їх необхідність.

Крім того, відповідно до платіжної інструкції від 30 листопада 2023 року витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, сплачені не позивачем ОСОБА_1 , а третьою особою ОСОБА_2 .

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 22 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Святошинського районного суду міста Києва.

13 червня 2024 року справу № 357/13500/18 передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 04 лютого 2025 року призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

14 березня 2024 року ОСОБА_1 через представника Батуру П. О. подала до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просила стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн (том 4, а. с. 1-3).

На підтвердження розміру витрат, понесених на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, сторона позивачанадала:

- додаткову угоду (додаток № 2) до договору від 18 квітня 2019 року про надання правничої допомоги, укладену 07 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Компаньйон та партнери», за умовами якої вартість правничої допомоги за представництво інтересів клієнта у цивільній справі № 357/13500/18 становитиме в суді першої інстанції - 25 000,00 грн, у суді апеляційної інстанції - 25 000,00 грн. Витрати на правничу допомогу сплачуються клієнтом на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 30 днів з моменту його отримання (том 4, а. с. 4);

- рахунок-фактуру від 10 листопада 2023 року № 41/ЦС/2019-А, згідно з яким ОСОБА_1 має сплатити на користь Адвокатського об`єднання «Компаньйон та партнери» 25 000,00 грн за надання правничої допомоги за договором від 18 квітня 2019 року № 41/ЦС та додатком № 2 до цього договору від 07 лютого 2022 року (том 4, а. с. 5);

- платіжну інструкцію від 30 листопада 2023 року № 0.0.3334162362.1, згідно з якою ОСОБА_1 сплатила на користь Адвокатського об`єднання «Компаньйон та партнери» 25 000,00 грн за надання правничої допомоги за договором від 18 квітня 2019 року № 41/ЦС та додатком № 2 до цього договору від 07 лютого 2022 року (том 4, а. с. 6);

- акт про надання правничої допомоги від 11 березня 2024 року, згідно з яким вартість наданої правничої допомоги за період з 04 жовтня 2023 року до 07 березня 2024 року становить 25 000,00 грн (том 4, а. с. 7).

05 квітня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшли заперечення ПрАТ «СГ «ТАС» на заяву сторони позивача про ухвалення додаткового судового рішення, у яких відповідач просив залишити зазначену заяву без задоволення, посилаючись на те, що всупереч положенням частини третьої статті 137 ЦПК України адвокат Батура П. О. не надав детального опису робіт (наданих послуг), а отже, не довів, які саме адвокатські послуги надавалися позивачу у суді апеляційної інстанції (том 4, а. с. 24-26).

Київський апеляційний суд додатковою постановою від 22 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 , подану представником Батурою П. О., про ухвалення додаткового судового рішення задовольнив. Стягнув з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 понесені в суді апеляційної інстанції судові витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн (том 4, а. с. 41-47).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141 142 ЦПК України.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо суд під час ухвалення основного судового рішення не визначив способу його виконання або не вирішив питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

З матеріалів цієї справи відомо, що Київський апеляційний суд постановою від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Батурою П. О. , задовольнив. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року скасував і ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 1 224 412,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

15 березня 2024 року ПрАТ «СГ «ТАС» через підсистему «Електронний суд» подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року залишити в силі.

Київський апеляційний суд оскаржуваною додатковою постановою від 22 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 , подану представником Батурою П. О. , про ухвалення додаткового судового рішення задовольнив. Стягнув з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 понесені в суді апеляційної інстанції судові витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн.

Верховний Суд постановою від 14 травня 2024 року у цій справі постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасував, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року залишив у силі.

20 травня 2024 року, тобто після ухвалення Верховним Судом постанови від 14 травня 2024 року, ПрАТ «СГ «ТАС» через підсистему «Електронний суд» подало касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року, якою вирішено питання про розподіл судових витрат.

У постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22), на яку посилався заявник у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зазначила: «За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, то додаткову постанову цього суду також слід скасувати».

У постанові Верховного Суду від 29 серпня 2024 року у справі № 905/830/21 зазначено, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється у тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 911/132/14, від 06 грудня 2023 року у справі № 910/10294/22). У зв`язку із тим, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування, зокрема, постанови суду апеляційної інстанції, то додаткове до скасованої постанови судове рішення (додаткова постанова) також підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи те, що Верховний Суд постановою від 14 травня 2024 року уцій справі вже скасував постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року по суті спору, то оскаржувану додаткову постанову цього суду від 22 квітня 2024 року, якою вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, також слід скасувати через втрату чинності основного судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а оскаржувану додаткову постанову апеляційного суду скасувати із підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити частково.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров СуддіА. І. Грушицький С. О. Карпенко І. В. Литвиненко В. В. Сердюк