Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.04.2020 року у справі №308/12079/18

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 308/12079/18

провадження № 61-6836св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про захист прав споживача банківських послуг шляхом визнання припиненим правовідношення за договором.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про захист прав споживача банківських послуг шляхом визнання припиненим правовідношення за договором. Позивач просив визнати припиненими зобов'язання за укладеним з банком кредитним договором від 26 липня 2011 року № 014/0633/82/0021644 у зв'язку з повним належним виконанням таких зобов'язань зі своєї сторони.

17 січня 2019 року відповідач подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, оскільки кредит сплачено, а зобов'язання виконано. Проте із запитом про видачу відповідної довідки до відділення, де обслуговувався кредит, позичальник не звертався.

28 січня 2019 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

30 січня 2019 року представник позивача подав до суду заяву, в якій повідомив, що вже не підтримує свої позовні вимоги унаслідок задоволення їх банком після пред'явлення позову, та вважав, що провадження з розгляду вказаної справи підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Представник позивача також просив стягнути з відповідача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі частини 3 статті 142 ЦПК України понесені у справі витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року провадження по справі закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

У задоволенні вимоги про стягнення судових витрат за надання правової допомоги в розмірі 15 000,00 грн на підставі частини 3 статті 142 ЦПК України відмовлено.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що станом на день подання позовної заяви кредит було погашено, а інформація в системі банку стосовно кредитного договору як діючого - відсутня. Суд зробив висновок про відсутність предмета спору, що сторонами не заперечувалося.

Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив із тієї обставини, що відповідач прийняв виконання позивачем зобов'язання за кредитним договором 26 вересня 2018 року, тобто до моменту звернення до суду з цим позовом.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення судових витрат.

Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що квитанцією від 23 жовтня 2018 року підтверджується оплата ОСОБА_1 адвокату Розман С. Ю. 15 000,00 грн за надані послуги. Однак, витрати у такій сумі є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже адвокат був обізнаним про позицію позивача; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, сума зазначена в описі наданих робіт у розмірі 1 350,00 грн за одну годину не співмірна з часом, витраченим адвокатом на участь у засіданнях), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, їх стягнення з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

30 липня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2020 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Фаловська І.

М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що із виконанням умов (погашенням) сторонами кредитного договору юридичний зв'язок між кредитором та позичальником втрачений, і саме зобов'язання припинило існування, а отже, спір між сторонами неіснуючого зобов'язання є безпредметним.

Судом першої інстанції дотримано положення пункту 2 частини 1 статті 255 та частини 3 статті 142 ЦПК України, виходячи з того, що не надано будь-яких доказів по справі, які свідчать про наявність предмета спору.

Доводи інших учасників справи

У липні 2020 року представник позивача Розман С. Ю. надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 26 липня 2011 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0633/82/0021644, відповідно до пункту
1.1.4 якого датою закінчення даного договору є 26 липня 2017 року.

Згідно пункту 9.1 кредитного договору від 26 липня 2011 року № 014/0633/82/0021644 договір ступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання взятих ними відповідно до цього договору зобов'язань.

Згідно системних даних по позичальнику ОСОБА_1 станом на день подання цієї позовної заяви заборгованість за вказаним кредитним договором сплачена, а інформація в системі стосовно зазначеного кредитного договору, як діючого, відсутня.

Згідно з укладеним договором від 22 жовтня 2018 року № 18 позивач ОСОБА_1 сплатив за надання правової допомоги при зверненні до суду з цим позовом 15
000,00 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 81 ЦПК України.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору сторони не оспорюють.

Предметом касаційного розгляду є постанова апеляційного суду в частині стягнення судових витрат.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 -6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 рокуу справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У вказаній справі позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою від 30 січня 2019 року, у якій просив стягнути з відповідача судові витрати на підставі частини 3 статті 142 ЦПК України, згідно якої у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Проте позивач від позову не відмовлявся, а провадження у справі закрито з іншої підстави - у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Частина 3 статті 142 ЦПК України передбачає стягнення витрат у разі відмови позивача від позову.

Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачено частиною 5 статті 142 ЦПК України, згідно якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вмотивовано зазначив, що вимога позивача про стягнення з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його користь понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн на підставі частини 3 статті 142 ЦПК України є необґрунтованою та такою, що заявлена безпідставно.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність ухвали суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, яка помилково скасована в цій частині судом апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ухвала суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, а тому її необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року скасувати, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року в частині вирішення питання про стягнення судових витратзалишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров І. М. Фаловська