Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 562/2660/23

провадження № 61-13369св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Лідовця Р. А., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Вир», товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Майструк Сергій Миколайович, на постанову Рівненського апеляційного суду, в складі колегії суддів Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С., від 10 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженоювідповідальністю «Вир» (далі - ТОВ «Вир»), товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія») про захист прав власника земельної ділянки, визнання відсутнім права оренди.

2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, вона що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042, яка знаходиться на території колишньої Спасівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (натепер - Мізоцька селищна рада Рівненського району Рівненської області).

3. Вказувала, що 01 серпня 2014 року між нею і ТОВ «Вир» укладений договір оренди землі, відповідно до якого вона передала у строкове платне користування вказану земельну ділянку на строк до 18 жовтня 2019 року.

4. Водночас ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не виплатило їй орендну плату за 2021-2022 роки.

5. 27 липня 2018 року між нею (орендодавець), ТОВ «Вир» (орендар) і

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» (новий орендар) була укладена додаткова угода, якою, зі згоди орендодавця, орендар передав, а новий орендар прийняв на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені договором оренди щодо земельної ділянки.

6. Строк дії договору оренди від 01 серпня 2014 року сплив, а земельна ділянка їй не повернута. При цьому вона не погоджувала продовження дії договору на 7 років з моменту укладення додаткової угоди.

7. Вважає, що її право підлягає захисту в порядку частини першої статті

321 ЦК України, частини другої статті 90, частини другої статті 152 ЗК України та наявні підстави для застосування до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» вимог частини другої статті 785 ЦК України у виді санкції (неустойки) за весь час прострочення виконання зобов`язань з повернення орендованої земельної ділянки за період з 19 жовтня 2019 року по 18 жовтня 2023 рік.

8. Посилаючись на викладене, остаточно сформулювавши позовні вимоги ОСОБА_1 просила суд:

- стягнути на її користь з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» грошові кошти в сумі 53 165,07 грн у зв`язку з невиконанням договору оренди землі від 01 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і

ТОВ «Вир» з наступними змінами згідно з додатковою угодою

від 27 липня 2018 року;

- визнати відсутнім право оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042, площею 1,33 га, у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» згідно договору оренди землі від 01 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Вир» з наступними змінами згідно з додатковою угодою від 27 липня 2018 року;

- зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042, площею 1,33 га;

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав (спеціальний розділ) за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» згідно із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №16580092 від 18 жовтня

2014 року 16:40:20 та припинити інше речове право за № 7384395 (спеціальний розділ) дата реєстрації 18 жовтня 2014 року 16:38:12 - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042, площею 1,33 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області

від 12 квітня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 53 165, 07 грн у зв`язку з невиконанням ТОВ «Західна агровиробнича компанія» договору оренди землі від 01 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «Вир», з наступними змінами згідно додаткової угоди від 27 липня 2018 року.

Визнано відсутнім право оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042, площею 1,33 га, у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» згідно договору оренди землі від 01 серпня

2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Вир», з наступними змінами згідно додаткової угоди від 27 липня 2018 року.

Зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042, площею 1,33 га.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права в державному реєстрі речових прав (спеціальний розділ) за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №16580092 від 18 жовтня 2014 року 16:40:20 та припинено інше речове право за № 7384395 (спеціальний розділ) дата реєстрації 18.10.2014 року 16:38:12 - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042, площею 1,33 га.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

10. Рішення суду мотивоване тим, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042, площею 1,33 га, від 01 квітня 2014 року є припиненим з 18 жовтня 2019 року, у зв`язку з чим подальше користування землею ТОВ «Західна агровиробнича компанія» здійснює без достатньої правової підстави.

11. Суд також врахував, що додаткова угода від 27 липня 2018 року не містила домовленості про продовження договору, а ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не виконало вимоги статті 33 Закону України «Про оренду землі» для продовження договору оренди земельної ділянки.

12. Встановивши, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» безпідставно володіє правом оренди щодо земельної ділянки, суд першої інстанції відповідно до вимог частини другої статті 785 ЦК України визнав обґрунтованими вимоги про стягнення розрахованих позивачем санкцій в розмірі 53 165,07 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» задоволено частково.

Скасовано рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області

від 12 квітня 2024 року в частині задоволення вимоги про стягнення з

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 53 165,07 грн у зв`язку з невиконанням договору оренди та у задоволенні цієї позовної вимоги відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

14. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що строк дії договору оренди сплив 18 жовтня 2019 року і новий орендар

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не надав доказів надсилання власнику землі повідомлення про продовження дії договору та проекту додаткової угоди.

15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 53 165,07 грн у зв`язку з неповерненням земельної ділянки, апеляційний суд врахував, що незважаючи на встановлений факт припинення договору оренди землі у 2019 році, матеріали справи містять докази, які підтверджують факт використання орендарем спірного майна, сплату ним орендодавцю за таке використання плати та її отримання позивачкою після 18 жовтня 2019 року, зокрема за

2019 рік в розмірі 6 725,38 грн, за 2020 рік в розмірі 5 912,88 грн та 50 кг цукру в рахунок орендної плати.

16. Крім того апеляційний суд врахував суперечливу поведінку позивачки, яка отримуючи орендну плату за 2019-2020 роки, жодних вимог до

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про припинення правовідносин та повернення земельної ділянки не заявляла.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Майструк С. М., просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про стягнення грошових коштів в суму 53 165,07 грн та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

18. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Майструк С. М., подала касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у листопаді 2024 року надійшли до Верховного Суду.

20. Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19, від 07 липня 2021 року у справі № 904/5303/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційна скарга мотивована тим, що користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився, суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) які регулюються нормами ЦК України та ГК України. В такому випадку у наймодавця виникає право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми відповідальності як неустойка.

23. Вказує, що після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передано в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюється правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регулює наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042, яка знаходиться на території Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області.

25. 01 серпня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Вир» укладений договір оренди землі, щодо вказаної земельної ділянки. Строк дії договору оренди - до 18 жовтня 2019 року.

26. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 квітня 2021 року № 251100969 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:03:002:0042 на підставі рішення державного реєстратора Здолбунівського районного управління юстиції Мішури В.В., індексний номер рішення: 16582092 від 18 жовтня 2014; право оренди земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «Вир» на підставі договору оренди землі б/н від 01 серпня 2014 року, видавник: сторони договору. Строк дії: 5 років, з правом передачі в піднайм (суборенду).

27. 27 липня 2018 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Вир» і ТОВ «Західна агровиробнича компанія» укладено додаткову угоду, відповідно до якої зі згоди орендодавця орендар передав, а новий орендар прийняв на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені договором оренди земельної ділянки.

28. 01 вересня 2018 року на підставі рішення державного реєстратора

Днесь Л. П., індексний номер рішення: 42800053, зареєстровано перехід права оренди земельної ділянки від ТОВ «Вир» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі додаткової угоди до договору оренди землі б/н

від 27 липня 2018 року, видавник: сторони за додатковою угодою. Строк дії

7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

29. Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1,3 , 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

30. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. З огляду на межі касаційного оскарження постанова Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року переглядається Верховним Судом лише в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про стягнення коштів в розмірі 53 165,07 грн.

32. За змістом статей 610 611 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

33. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.

34. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

35. У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (стаття 785 ЦК України).

36. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (стаття 34 Закону України «Про оренду земельної ділянки»).

37. Тобто, невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

38. Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення неустойки відповідно до частини другої статті 785 ЦК України, апеляційний суд врахував, що незважаючи на припинення договору оренди землі у 2019 році, матеріали справи містять докази, які підтверджують факт використання орендарем спірного майна, сплату ним орендодавцю за таке використання плати та її отримання ОСОБА_1 після 18 жовтня 2019 року.

39. Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)) неодноразово вказувала на принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно, згідно з яким відомості Державного реєстру прав на нерухоме майно презюмуються правильними, допоки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

40. Таким чином, після укладення додаткової угоди 27 липня 2018 року та реєстрації відповідного речового права за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на спірну земельну ділянку, для останнього продовжували існувати договірні відносини, на підставі яких товариство виконувало взяті на себе зобов`язання та сплачувало орендну плату за 2019-2020 роки.

41. Апеляційним суд встановив, що ОСОБА_1 , отримуючи орендну плату після жовтня 2019 роки жодних вимог до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо повернення земельної ділянки (до подання позову у цій справі) не заявляла.

42. У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі

№ 910/11131/19, на яку заявниця посилалась як підставу касаційного оскарження, зазначено, що після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

43. Неустойка на підставі частини другої статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

44. Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, зазначає про таке.

45. Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

46. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

47. Подібного висновку Верховний Суд дійшов також у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 389/704/20-ц.

48. З урахуванням обставин встановлених у конкретній справі, зокрема поведінки позивачки, апеляційний суд правильно вважав, що після набрання законної сили рішенням суду у цій справі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зобов`язане повернути спірну ділянку ОСОБА_1 , а у разі невиконання цього обов`язку до нього можуть бути застосовані відповідні санкції передбачені у тому числі й статтею 785 ЦК України.

49. З огляду на викладене, колегія суддів загалом погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» грошових коштів на підставі частини другої статті 785 ЦК України.

50. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

51. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанови Верховного Суду

від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц).

52. Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість

(див. пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21.

53. З урахуванням встановлених обставин, висновки апеляційного суду в оскарженій частині не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19, від 07 липня 2021 року у справі № 904/5303/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

54. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

55. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, значною мірою зводяться до незгоди зі встановленими судами обставинами та переоцінкою доказів, в той час як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня

2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

56. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення, в частині яка переглядається, із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

57. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Майструк Сергій Миколайович, залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Р. А. Лідовець Н. Ю. Сакара В. В. Шипович