Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.09.2025 року у справі №756/5565/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 756/5565/23

провадження № 61-6887св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Тимошенка, 13-А»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Тимошенка, 13-А» на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,

Ящук Т. І.

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Тимошенка, 13-А» (далі - ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А») звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором оренди, у змісті якого просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди у розмірі 29 532,17 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року позов ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А»задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» заборгованість за договором оренди від 01 грудня 2020 року у розмірі

7 650,00 грн, неустойку у розмірі 18 700,00 грн, інфляційне збільшення у розмірі 2 661,35 грн, 3% річних у розмірі 520,83 грн, судовий збір у розмірі 2 648,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

3. Постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року залишено без змін.

Короткий заяви про ухвалення додаткового рішення

4. 22 квітня 2025 року ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» звернулося до Київського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткової постанови

у справі, у змісті якої просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції за результатами вирішення питання про ухвалення додаткового рішення

5. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року

у задоволенні заяви ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

6. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, заявник не навів обґрунтування неможливості подання ним доказів

на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу під час апеляційного розгляду разом із відзивом на апеляційну скаргу або до ухвалення рішення

у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

7. У травні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року у вказаній справі.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі заявник підставою касаційного оскарження ухвали апеляційного суду вказує порушення останнім норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

10. На переконання заявника касаційної скарги, оскільки заява про ухвалення додаткового рішення у справі була подана протягом 5 днів з дня ухвалення Київським апеляційним судом судового рішення по суті справи, за умови зазначення попереднього орієнтовного розрахунку витрат у змісті відзиву на апеляційну скаргу, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених стороною у зв`язку із апеляційним переглядом справи.

11. Більше того зауважує, що акт про надані послуги та рахунок на оплату були сформовані та підписані сторонами вже після ухвалення апеляційним судом судового рішення (21 квітня 2025 року).

12. Таким чином, заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд при вирішені питання щодо ухвалення додаткового судового рішення у справі неправильно застосував до спірних правовідносин зміст частини першої

статті 246 ЦПК України.

13. Заявник зауважує на відсутність окремої правової позиції Верховного Суду щодо порядку застосування вищевказаної норми права в частині подання доказів щодо судових витрат у справах, що розглядаються у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

14. Відтак вважає помилковими висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав ухвалення додаткового рішення у справі про відшкодування судових витрат.

Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи до суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення

15. Апеляційним судом у змісті оскаржуваної ухвали встановлено, що

22 квітня 2025 року ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» звернулося до Київського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткової постанови у справі,

у змісті якої просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

16. На обґрунтування заяви зазначало, що у відзиві на апеляційну скаргу ним було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які об`єднання очікувало понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги. Зазначений розрахунок становив 10 000,00 грн

і супроводжувався застереженням, що він не є остаточним, а докази фактично понесених судових витрат будуть подані суду в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

17. На обґрунтування розміру понесених витрат заявник посилалося на те, що між адвокатським об`єднанням «Адвокатська група сприяння бізнесу» (об`єднання) та ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» (клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги від 19 вересня 2022 року №19-09/22, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову допомогу, відповідно до його доручень.

18. На підставі п. 5.4 вищевказаного договору, між об`єднанням та клієнтом було укладено додаткову угоду від 29 квітня 2024 року №3/24 до договору про надання правової допомоги від 19 вересня 2022 року №19-09/22, відповідно до п. 1 якої клієнт доручає, а об`єднання бере на себе зобов`язання надати клієнту комплексну правову допомогу з представництва та захисту інтересів клієнта

в Київському апеляційному суді у справі №756/5565/23, в тому числі щодо подання необхідних документів (процесуальних та по суті справи),

а також стягнення понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

19. Пунктами 2-3 додаткової угоди передбачено, що вартість послуг об`єднання з виконання окремого доручення, зазначеного у пункті 1, узгоджена сторонами, є фіксованою та становить 10 000,00 грн.

20. Відповідно до пункту 4 додаткової угоди оплата вартості послуг об`єднання з виконання окремого доручення здійснюється клієнтом на підставі підписаного між сторонами акту наданих послуг та наданого об`єднанням відповідного рахунку на оплату, протягом 10 банківських днів після його отримання.

21. Надання правової допомоги за додатковою угодою від 29 квітня 2024 року № 3/24, відповідно до змісту заяви про ухвалення додаткового рішення, підтверджується актом наданих послуг від 21 квітня 2025 року № 4/24,

а обов`язок з її оплати - рахунком на оплату від 21 квітня 2025 року № 21/04.

22. Заперечення на заяву від іншого учасника справи до суду не надходили.

Позиція Верховного Суду

23. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

24. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише

в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

28. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

29. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

30. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

32. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивач, звертаючись до суду із відповідною заявою, не навів обґрунтування неможливості подання доказів витрат на правничу допомогу під час апеляційного розгляду - ані у відзиві на апеляційну скаргу, ані до ухвалення рішення у справі.

33. Верховний Суд погоджується із такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

34. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

35. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства

є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

36. Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

37. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

38. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

39. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

40. Відповідно до змісту частини першої - четвертої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

41. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

42. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

43. Водночас, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

44. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

45. У постанові Верховного Суду від 13 грудня 2023 року в справі

№ 907/850/22 вказано, що:

«5.23. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19 липня 2021 року

у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21 та від 31 травня 2022 року у справі

№ 917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів

у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду

від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18)».

46. У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року в справі

№ 910/216/23, зазначено, що:

«18. Водночас частиною першою статті 221 ГПК України передбачено якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

19. Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

21. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач або його представник не подали докази, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до ухвалення апеляційним судом судового рішення, або заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані після ухвалення судового рішення протягом п`яти днів. Наведене скаржник не спростовує.

22. Доводи скаржника, що він зазначив орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в апеляційних скаргах та відзивах на апеляційні скарги відповідача, що, на його думку, є підставою для відшкодування понесених витрат,

є необґрунтованими, адже це була заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести (поніс) у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції (частина перша статті 124 ГПК України).

23. Водночас заяви, яка стосується витрат на професійну правничу допомогу, яка б змістовно висловлювала намір позивача отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат, апеляційні скарги та відзиви на апеляційні скарги відповідача не містять.

24. Аргументи скаржника, що в матеріалах справи були докази, які підтверджують понесення судових витрат, визнаються необґрунтованими, оскільки, як вказує сам позивач, додаткові угоди, в яких було узгоджено фіксований розмір витрат на правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції, було надано заявником після ухвалення постанови у справі. Тобто на момент ухвалення постанови у суду були відсутні докази на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції і сторона не заявила до судових дебатів про намір надати відповідні докази після ухвалення рішення.

25. Незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат, а не для залишення її без розгляду».

47. У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2025 року в справі

№ 542/937/23 (провадження № 61-2239св25) зазначено, що «апеляційний суд не врахував, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови

у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду».

48. Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

49. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки

в письмовій формі.

50. Відтак, заме на заінтересовану особу покладається обов`язок із вчинення дій, спрямованих на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

51. Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2025 року у справі

№ 756/11137/21 (провадження № 61-4453св24) зауважив, що якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

52. Таким чином, з урахуванням того, що у справі, яка переглядається Верховним Судом, представник позивача, звертаючись до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, додав до неї докази на підтвердження судових витрат, які, своєю чергою, існували на момент розгляду справи апеляційним судом, проте не навів обґрунтування неможливості подання цих доказів під час апеляційного розгляду - у відзиві на апеляційну скаргу або до ухвалення рішення у справі, - апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення відповідної заяви.

53. Аналогічні висновки щодо застосування приписів статті 246 ЦПК України викладені у змісті пункту 167 постанови Верховного Суду від 19 лютого

2025 року у справі № 757/38861/20 (провадження № 61-9296св24) та пункту 103 постанови Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 361/8962/19(провадження № 61-5732св24).

54. Підсумовуючи, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права, спростовуються матеріалами справи й не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

55. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом не порушено норм процесуального права.

56. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

57. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

58. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Тимошенка, 13-А» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян