Постанова

Іменем України

08 червня 2020 року

м. Київ

справа № 318/363/16-ц

провадження № 61-12105св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

представник позивача - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , служба у справах дітей Кам`янсько-Дніпровської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які діють у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,на заочне рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року у складі судді Васильченка В. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , служба у справах дітей Кам`янсько-Дніпровської районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення з житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що 07 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), і ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 07 лютого 2018 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 07 лютого 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Осипенко Л. А. та зареєстрований в реєстрі за № 319, за умовами якого остання передала в іпотеку банку нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 247,3 кв. м та земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_1 .

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») було укладено договір факторингу, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором від 07 лютого 2008 року, укладеним з ОСОБА_6 , а у подальшому це право вимоги ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було передано ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року.

Отже, внаслідок укладення указаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТOB «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 07 лютого 2008 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 07 листопада 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 1 102 341,65 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 523 613,06 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 578 728,59 грн, у рахунок погашення якої ТОВ «Кредитні ініціативи» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 247,3 кв. м та земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 247,3 кв. м та земельну ділянку площею 0,25 га, які знаходяться по АДРЕСА_1 , у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 лютого 2008 року у загальному розмірі 1 102 341,65 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з житлового будинку загальною площею 247,30 кв. м, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судового збір у розмірі 17 913,12 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник основне зобов`язання, забезпечене іпотекою, виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, тому іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, що відповідає вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку». Крім того, відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» наявні підстави для виселення відповідачів із житлового будинку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволено частково.

Заочне рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року змінено в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки та складових розміру боргу, встановивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у грошовому вираженні у розмірі на житловий будинок на рівні не нижче за 1 027 240,00 грн, а земельної ділянки - на рівні не нижче за 79 675,00 грн; зазначено усі складові розміру позовних вимог заборгованості у розмірі 1 102 341,65 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 523 613,06 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 578 728,59 грн.

Рішення в частині виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 із житлового будинку загальною площею 247,30 кв. м, який знаходиться по АДРЕСА_1 скасовано, у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, однак місцевим судом не враховано, що в резолютивній частині судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки суд повинен встановити у грошовому виражанні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку». Крім того, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для виселення відповідачів, оскільки житловий будинок, який є предметом іпотеки, було придбано іпотекодавцем не за рахунок отриманого кредиту, доказів того, що відповідачі мають інше житло матеріали справи не містять, то відсутні підстави для виселення власника і членів його сім`ї із жилого приміщення без надання їм іншого постійного житлового приміщення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діють у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року № 1078/0/226-20 і протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що їх не було належним чином повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки усі судові повістки поверталися до суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання». Вказана обставина позбавила їх можливості скористатися процесуальними правами, наданими сторонам у справі, зокрема, подати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, враховуючи, що позивачем позов пред`явлено з пропуском цього строку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 лютого 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 07 лютого 2018 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 07 лютого 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Осипенко Л. А. та зареєстрований в реєстрі за № 319, за умовами якого остання передала в іпотеку банку нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 247,3 кв. м та земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_1 .

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором від 07 лютого 2008 року, укладеним з ОСОБА_6 , а у подальшому це право вимоги ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було передано ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року.

Отже, внаслідок укладення указаних договорів відбулася заміна кредитора та ТOB «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 07 лютого 2008 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 07 лютого 2008 року станом на 07 листопада 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 1 102 341,65 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 523 613,06 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 578 728,59 грн.

Про наявність заборгованості за кредитним договором, її розмір та необхідність погашення боржник та відповідачі були повідомлена, шляхом направлення їм 11 листопада 2015 року відповідного листа-вимоги.

Вказана вимога банку не виконана, заборгованість за кредитним договором не погашена.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції у нескасованій і незміненій частинах та постанова суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням вимог процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статей 525 526 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору.

За змістом статей 610 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання обома сторонами.

У частині першій статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» визначає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Таким чином, Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

З урахуванням вказаного, встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, порушення обов`язків іпотекодавцем, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу нерухомого майна на прилюдних торгах.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно вказав на необхідність зазначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку», що відповідає правовому висновку, висловленому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц.

Доводи заявників, що їх не було належним чином повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції справі, що позбавило їх можливості подати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, на правильність висновків не впливає і не свідчить про позбавлення відповідачів можливості реалізувати свої процесуальні права, оскільки суд апеляційної інстанції дав належну оцінку доводам відповідачів щодо пропуску позивачем строку позовної давності та обґрунтовано відхилив їх.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій і нескасованій частинах та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які діють у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Заочне рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян