Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.05.2025 року у справі №336/5554/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

справа № 336/5554/22

провадження № 61-7887св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В.,

Бєлки В. Ю., від 19 березня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (далі - Адміністрації судноплавства) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що з 25 жовтня 2021 року до 26 серпня 2022 року вона працювала на посаді провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення Адміністрації судноплавства.

3. Наказом Адміністрації судноплавства «Про звільнення ОСОБА_1 »

від 26 серпня 2022 року № 403-к її звільнено із займаної посади 26 серпня 2022 року за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4

частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку та прогулами без поважних причин.

4. Вважає своє звільнення незаконним, а вказаний наказ таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що наказом Адміністрації судноплавства від 01 березня 2022 року № 91 для працівників було запроваджено дистанційну роботу з 01 березня 2022 року.

5. У період дії воєнного стану вона в усній формі погодила зі своїм безпосереднім керівником надсилання всіх документів та листів на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

6. Попередженням від 03 червня 2022 року, надісланим на електронну пошту, її повідомлено про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням займаної посади не раніше, ніж через 2 місяці з дня ознайомлення. Одночасно запропоновано переведення на посаду провідного юрисконсульта відділу судово-претензійної роботи Департаменту правового забезпечення.

7. Вона відмовилась від запропонованого переведення і просила звільнити її 09 серпня 2022 року у зв`язку зі скороченням посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

8. Не отримавши до 09 серпня 2022 року відповіді щодо свого звільнення, вона 11 та 18 серпня 2022 року повторно звернулась до роботодавця із заявами аналогічного змісту, відповіді на які отримала 18 серпня 2022 року та 01 вересня 2022 року, відповідно.

9. Наказом від 03 серпня 2022 року № 212 відповідач припинив її дистанційну роботу з 05 до 09 серпня 2022 року та наказав їй передати всі документи та матеріальні цінності, доручені для виконання покладених на неї завдань ОСОБА_2 і скласти відповідний акт.

10. Про наказ від 03 серпня 2022 року № 212 вона дізналась 10 серпня

2022 року у зв`язку з припиненням отримання вхідних листів на свою електронну скриньку, про що невідкладно листом з накладенням ЕЦП повідомила роботодавця із зазначенням нової адреси своєї електронної скриньки: silinazp@gmail.com.

11. Із повідомлення Адміністрації судноплавства № 882/08/14-22

від 10 серпня 2022 року вона дізналась про припинення дистанційної роботи та необхідність передачі усіх документів та матеріальних цінностей. Крім того, повідомлення містило твердження про відсутність ОСОБА_1 з 05 до

09 серпня 2022 року за місцем роботи за адресою: м. Київ,

просп. Перемоги, 14 кабінет 2417, та неповідомлення керівника Адміністрації судноплавства про причини такої відсутності. У зв`язку з прогулом, Адміністрація судноплавства розглянула питання щодо застосування до неї дисциплінарного стягнення.

12. Враховуючи викладене, вона звернулась до Адміністрації судноплавства з проханням надати їй для ознайомлення копії документів, що слугували підставою для відкриття щодо неї дисциплінарного провадження, а також копію відповідного наказу і пов`язаних з ним документів на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити новий строк для надання пояснень.

13. Запитувані документи відповідач надав 15 вересня 2022 року листом

№ 4315/08-1/15-22, тобто після її звільнення з роботи.

14. Вважає, що відповідач умисно не ознайомив її з наказом від 03 серпня 2022 року № 212 про припинення дистанційної роботи та усіма іншими документами, що стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення, встановивши строк для надання пояснень до 22 серпня 2022 року.

15. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Адміністрації судноплавства «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26 серпня 2022 року №403-к;

- поновити її на посаді провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення;

- стягнути з Адміністрації судноплавства на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу період з 29 серпня 2022 року до моменту винесення рішення судом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

16. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Карабак Л. Г., від 12 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

17. Суд першої інстанції вказав, що позиваці було припинено дистанційну роботу, а зміст відповідного наказу доведено до її відома. На момент припинення дистанційної роботи вона не була звільнена, проте без поважних причин не з`явилася на роботу, поважність причин відсутності не пояснила.

18. Врахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень з боку працедавця при звільненні позивачки.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

19. Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2023 року скасовано, позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Адміністрації судноплавства «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26 серпня 2022 року № 403-к. Поновлено

ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення. Стягнуто з Адміністрації судноплавства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу період з 29 серпня 2022 року до 19 березня 2024 року в сумі 223 036 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання судового рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

20. Колегія суддів врахувала, що ОСОБА_1 незаконно звільнена з роботи за прогул без поважних причин, оскільки відповідач фактично не вжив заходів для реального та належного доведення до відома позивачки наказу про припинення дистанційної роботи. Копію наказу про припинення дистанційної роботи відповідач надав позивачці лише після її звільнення з роботи.

21. Апеляційний суд також врахував, що позивачка неодноразового повідомляла відповідача про можливість надання обґрунтованих пояснень після того, як Адміністрація судноплавства наддасть їй для ознайомлення копії документів, що слугували підставою для відкриття відносно неї дисциплінарного провадження, а також копії відповідного наказу і пов`язаних з ним документів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. У касаційній скарзі Адміністрація судноплавства просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2024 року, залишивши в силі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя

від 12 грудня 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. 28 травня 2024 року Адміністрація судноплавства подала касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2024 року у справі № 336/5554/22.

24. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у липні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду

від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17, від 26 червня 2019 року

у справі № 572/2944/16-ц, від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17,

від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20, від 03 серпня 2022 року

у справі № 536/1755/20, у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Вказує, що 27 липня 2022 року позивачка подала заяву про звільнення з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

У подальшому з метою встановлення та перевірки наявності усіх документів та матеріальних цінностей, які були доручені позивачці, наказом від 03 серпня 2022 року було припинено позивачці дистанційну роботу та покладено на неї обов`язок прибути на робоче місце для складення відповідного акта. Цей наказ було надіслано ОСОБА_1 на робочу та особисту електронні пошти, а також засобами електронного документообігу. Однак позивачка 05, 08 та

09 серпня 2022 року була відсутня за місцем роботи і не повідомила відповідача про причини, які унеможливлювали її явку на робоче місце. Вчинення позивачкою прогулу мало тривалий характер.

27. Зауважує, що відповідачем було запропоновано позивачці надати пояснення щодо її відсутності на робочому місці з 05 по 09 серпня 2022 року, проте остання своїм правом не скористалась, відповідних пояснень не надала.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

28. У липні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

29. Вказує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

Обставини справи, встановлені судами

30. Наказом Адміністрації судноплавства від 25 жовтня 2021 року № 485-к ОСОБА_1 призначена на посаду провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення Адміністрації судноплавства.

31. Наказом Адміністрації судноплавства від 01 березня 2022 року № 91 запроваджено дистанційну роботу для працівників Адміністрації судноплавства на період воєнного стану.

32. Наказом Адміністрації судноплавства від 18 квітня 2022 року № 102 запроваджено для працівників дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України.

33. 09 червня 2022 року ОСОБА_1 надіслано попередження від 03 червня 2022 року про наступне звільнення у зв`язку із скороченням посади провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення внаслідок скорочення чисельності державних службовців Адміністрації судноплавства, одночасно запропоновано переведення на посаду провідного юрисконсульта відділу судово-претензійної роботи Департаменту правового забезпечення.

34. 27 липня 2022 року до Адміністрації судноплавства від ОСОБА_1 надійшла заява про звільнення з посади провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Адміністрації судноплавства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

35. Наказом Адміністрації судноплавства від 03 серпня 2022 року № 212 припинено дистанційну роботу ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 вказаного наказу, ОСОБА_1 припинено з 05 серпня по 09 серпня 2022 року включно дистанційну роботу, встановлену наказом Адміністрації судноплавства від 01 березня 2022 року № 91 та від 18 квітня 2022 року № 102.

Пунктом 2 цього наказу, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність передачі ОСОБА_2 , головному спеціалісту відділу нормотворчої діяльності та з питань адаптації європейського законодавства Департаменту правового забезпечення, усіх документів та матеріальних цінностей, які доручені

ОСОБА_1 для виконання покладених завдань та складення відповідного акту.

Для виконання наказу на ОСОБА_1 покладено обов`язок прибуття до Адміністрації судноплавства 05 серпня 2022 року о 09 год за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 14.

36. 05 серпня 2022 року з 9 год до 17 год, 08 та 09 серпня 2022 року з 9 год до 18 год ОСОБА_1 була відсутня за місцем роботи за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 14, кабінет 2417.

37. У зв`язку із відсутністю ОСОБА_1 на роботі складені відповідні акти від 05 серпня 2022 року № 493, від 08 серпня 2022 року № 494, від 09 серпня 2022 року № 495.

38. 09 серпня 2022 року у зв`язку із невиконанням позивачкою вимог наказу від 01 березня 2022 року № 91 про запровадження дистанційної роботи та окремих доручень Адміністрації судноплавства, за порушення трудової дисципліни прийнято наказ № 8-д «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

39. Наказ Адміністрації судноплавства від 01 березня 2022 року № 91 дозволяв позивачці в усній формі погодити зі своїм безпосереднім керівником спосіб надсилання усіх документів та листів.

40. Виявивши технічні несправності електронної скриньки: ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 09 серпня 2022 року повідомила відповідача про цю обставину, вказавши нову електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

41. 10 серпня 2022 року зі змісту листа № 882/08/14-22, отриманого на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка дізналась про припинення її дистанційної роботи та необхідність надання пояснень.

42. 12 серпня 2022 року ОСОБА_1 на електронну пошту Адміністрації судноплавства надіслала заяву, в якій просила надати їй для ознайомлення копії документів, що слугували підставою для вимоги надати пояснення з приводу порушення трудового законодавства, а саме - прогулу, та встановити новий строк для надання пояснень.

43. Листом від 18 серпня 2022 року відповідач не надав запитуваних документів.

44. 18 серпня 2022 року ОСОБА_1 повторно надіслала Адміністрації судноплавства запит про отримання копії наказу від 03 серпня 2022 року №212 «Про припинення дистанційної роботи» та інших запитуваних документів.

45. Листом від 24 серпня 2022 року №3814/08/15-22 відповідач повідомив, що оскільки підготовка запитуваної інформації потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, відповідь буде надано згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

46. На підставі наказу Адміністрації судноплавства від 26 серпня 2022 року № 403-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку звільнено із займаної посади провідного юрисконсульта відділу нормотворчої діяльності та взаємодії з Кабінетом Міністрів України Департаменту правового забезпечення 26 серпня 2022 року за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

47. Копію наказу від 03 серпня 2022 року № 212 про припинення дистанційної роботи, відповідач надав позивачці 15 вересня 2022 року листом

№ 4315/08-1/15-22.

48. Відповідно до довідки про заробітну плату за червень та липень

2022 року, середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 548,76 грн.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

49. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

50. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

51. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

52. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

53. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

54. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

55. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

56. Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення догана або звільнення.

57. Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

58. До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини перша-друга статті 149 КЗпП України).

59. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4

частини першої статті 40 КЗпП України).

60. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

61. Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.

62. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

63. Відповідно до статті 602 КЗпП України дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

64. Згідно зі статтею 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

65. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

66. У розглядуваній справі апеляційний суд, встановивши, що на підприємстві відповідача було запроваджено для працівників дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель та позивачка не була своєчасно ознайомлена з наказам про припинення їй дистанційної роботи, дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення з роботи за прогул без поважних причин з 05 до 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 , яка дізналась про припинення дистанційного режиму роботи 10 серпня 2022 року.

67. При цьому апеляційний суд обґрунтовано зауважив, що Адміністрація судноплавства фактично не вжила заходів для реального та належного доведення до відома позивачки наказу про припинення дистанційної роботи, а копію цього наказу відповідач надав позивачці вже після її звільнення.

68. Неналежне доведення до відома працівника інформації про припинення дистанційного режиму роботи виключає можливість останнього з об`єктивних причин прибути за місцем роботи у визначений роботодавцем час.

69. Встановивши незаконність звільнення позивачки, апеляційний суд правильно задовольнив вимоги про поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

70. Аргументів щодо неправильного розрахунку судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу касаційна скарга не містить.

71. За встановлених обставин висновки апеляційного суду не суперечать висновками, викладеним у постановах Верховного Суду від 06 березня

2018 року у справі № 235/2284/17, від 26 червня 2019 року у справі

№ 572/2944/16-ц, від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17,

від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20, від 03 серпня 2022 року

у справі № 536/1755/20, у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

72. Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскарженої постанови не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими апеляційним судом обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

73. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

74. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

75. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

76. Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

77. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

78. За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а отже відсутні правові підстави для розгляду скарги в судовому засіданні за участі сторін та їх представників, про що просила Адміністрація судноплавства у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников