Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 295/8652/17

провадження № 61-43044 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство «Страхова група «Уніка»,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 квітня 2018 року у складі судді Зосименка О. М. та постанову апеляційного суду Житомирської області від 18 липня 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року приватне акціонерне товариство «Страхова група «Уніка» (далі - ПрАТ «Страхова група «Уніка») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування.

Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2017 року у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Citroen C4», номерний знак НОМЕР_1 , який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Сона-фарм» (далі - ТОВ «Сона-фарм»), та автомобіля «ЗІЛ», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , під керуванням відповідача ОСОБА_2

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія автомобіля «ЗІЛ», номерний знак НОМЕР_2 , застрахована у публічному акціонерному товаристві «Страхова Група «Країна» (далі - ПАТ «Страхова Група «Країна») згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07 вересня 2016 року.

03 березня 2017 року між ТОВ «Сона-фарм» та ПрАТ «Страхова Група «Уніка» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско CORPORATE», з предметом страхування - автомобілем «Citroen C4», номерний знак НОМЕР_1 .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2017 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно зі звітом про оцінку від 11 травня 2017 року вартість завданого матеріального збитку власнику автомобіля «Citroen C4», номерний знак НОМЕР_1 , становить 120 880 грн 57 коп. Відповідно до страхового акта від 08 червня 2017 року страхове відшкодування страхувальнику, ТОВ «Сона-фарм», становить 117 354 грн 50 коп. 09 червня 2017 року ПрАТ «Страхова група «Уніка» було здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ «Сона-фарм» за завдану унаслідок вищевказаної ДТП майнову шкоду у розмірі 117 354 грн 50 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 09 червня 2017 року.

Позивач вважав, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, у тому числі право вимоги до винної у ДТП особи. Таким чином, оскільки ПрАТ «Страхова група «Уніка» виплатило страхове відшкодування ТОВ «Сона-фарм», як потерпілому, тому до страховика перейшло право вимоги до ОСОБА_2 , як винної у ДТП особи, на стягнення виплаченого страхового відшкодування.

З урахуванням викладеного ПрАТ «Страхова група «Уніка» просило суд стягнути з ОСОБА_2 у порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 117 354 грн 50 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 квітня 2018 року позов ПрАТ «Страхова група «Уніка» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Страхова група «Уніка» суму страхового відшкодування - 117 354 грн 50 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач, як страховик потерпілого, виплатив ТОВ «Сона-фарм», своєму страхувальнику, страхове відшкодування за завдану унаслідок ДТП майнову шкоду, тому слід стягнути з ОСОБА_2 , як винної у ДТП особи, на користь ПрАТ «Страхова група «Уніка» виплачене ним страхове відшкодування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 18 липня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права (стаття 16 ЦК України), зокрема право вимоги до винної у ДТП особи про стягнення виплаченого ним страхового відшкодування. Оскільки встановлено вину відповідача у скоєні ДТП та підтверджено факт сплати позивачем, як страховиком потерпілого, страхового відшкодування, то з ОСОБА_2 вірно стягнуто страхове відшкодування на користь позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ «Страхова група «Уніка» відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 295/8652/17 з Богунського районного суду м. Житомира.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «Страхова Група «Країна», унаслідок чого обов`язок відшкодувати шкоду позивачу покладається саме на страховика винної у ДТП особи. Крім того, у суді першої інстанції ОСОБА_2 звертався з клопотання про залучення до участі в якості співвідповідача ПАТ «Страхова Група «Країна», проте це клопотання залишилося без реагування. При цьому посилається на відповідні роз`яснення, надані судам у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 квітня 2017 року у м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Citroen C4», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Сона-фарм», та автомобіля «ЗІЛ», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , під керуванням відповідача ОСОБА_2

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія автомобіля «ЗІЛ», номерний знак НОМЕР_2 , застрахована у ПАТ «Страхова Група «Країна» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07 вересня 2016 року.

03 березня 2017 року між ТОВ «Сона-фарм» та ПрАТ «Страхова Група «Уніка» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско CORPORATE», з предметом страхування - автомобілем «Citroen C4», номерний знак НОМЕР_1 .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2017 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно зі статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно зі звітом про оцінку від 11 травня 2017 року вартість завданого матеріального збитку власнику автомобіля «Citroen C4», номерний знак НОМЕР_1 , становить 120 880 грн 57 коп.

Відповідно до страхового акта від 08 червня 2017 року страхове відшкодування страхувальнику, ТОВ «Сона-фарм», становить 117 354 грн 50 коп.

09 червня 2017 року ПрАТ «Страхова група «Уніка» здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ «Сона-фарм» за завдану унаслідок вищевказаної ДТП майнову шкоду 117 354 грн 50 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 09 червня 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Суди у порушення вищевказаних положень закону не звернули уваги на те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Ураховуючи викладене, суди у порушення зазначених вище положень закону не врахували, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому позивач, як страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року справа № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18). Зокрема у цій постанові Велика Палата Верховного Суду відійшла від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587 цс 15. При цьому страховик відповідача, винної у ДТП особи, залучений до участі у справі не був, незважаючи на клопотання відповідача.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суди у порушення вказаних вище положень закону фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановили, унаслідок чого дійшли передчасного висновку про задоволення у повному обсязі позову до ОСОБА_2 , оскільки останній несе відповідальність у часті шкоди, розмір якої перевищує ліміт відповідальності страховика встановлений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07 вересня 2016 року.

Крім того, вирішуючи спір, суди не звернули уваги на таке.

Положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 196 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Згідно з положеннями частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема: вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд першої інстанції у порушення зазначених вище вимог законодавства, у порядку, передбаченому нормами ЦПК України, не залучив до участі в якості співвідповідача ПАТ «Страхова Група «Країна», як страховика відповідача винного у спірній ДТП, хоча ОСОБА_2 звертався до районного суду з відповідним клопотанням.

При новому розгляді справи суду слід визначитись із обсягом (лімітом) відповідальності страховика, оскільки у разі недостатності страхової виплати решту шкоди, при доведеності позову, відшкодовує винна у ДТП особа (стаття 1194 ЦК України), у зв`язку з чим прохання касаційної скарги про ухвалення нового рішення про відмову у позові є передчасним.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 18 липня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк