Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.01.2025 року у справі №718/2555/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 718/2555/23

провадження № 61-4698св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуАкціонерного товариства «Сенс Банк» на постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») про захист прав споживачів та стягнення коштів (банківського вкладу).

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що між нею та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933 АКБ СР «Укрсоцбанк» укладений договір банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів) від 13 листопада 2008 року № 10.

На підставі пункту 1.1. договору банк відкриває депозитний рахунок за № 2620 та приймає на вклад кошти в сумі 10 000 доларів США на умовах, визначених цим договором, з нарахуванням 16 % річних.

Згідно із пунктом 1.3 договору на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються.

13 листопада 2008 року здійснено депозитний вклад у сумі 10 000 доларів США відповідно до розпорядження банку на внесення коштів на депозит від 13 листопада 2008 року.

24 квітня 2012 року внесено кошти на депозит у сумі 20 000 доларів США, про що видано розпорядження на поповнення рахунку від 25 квітня 2012 року, визначено загальну суму вкладу 30 000 доларів США.

14 листопада 2012 року поповнено вклад на суму 10 000 доларів США згідно із розпорядженням на поповнення вкладу від 14 листопада 2012 року, за яким залишок депозиту дорівнює 40 000 доларів США.

Посилаючись на перенесення вкладу в сумі 20 000 доларів США на інший рахунок, позивач указувала, що розпорядженням на внесення коштів на депозит від 26 квітня 2013 року встановлено загальну суму вкладу 20 000 доларів США.

Крім того, внесено кошти на депозит у сумі 5 000 доларів США за розпорядженням на внесення коштів на депозит від 27 лютого 2014 року, відповідно до якого залишок депозиту дорівнює 25 000 доларів США.

Водночас перенесено на депозит кошти в сумі 10 000 доларів США згідно із розпорядженням на перенесення коштів за депозитом від 29 квітня 2014 року, загальна сума депозиту склала 32 500 доларів США.

Після чого внесено кошти на депозит у сумі 5 000 доларів США відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 29 травня 2014 року, загальна сума депозиту становила 37 500 доларів США.

Також між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933 АКБ СР «Укрсоцбанк» укладений договір банківського вкладу (депозитний вклад з виплатою процентів у кінці терміну дії договору) від 15 січня 2010 року № 136.

Згідно із пунктом 1.1 договору банк відкриває депозитний рахунок за № 2620 та приймає на вклад кошти в сумі 60 000 грн на умовах, визначених цим договором, з нарахуванням 24,5 % річних, з конвертацією валюти станом на 15 січня 2010 року в розмірі 7 335 доларів США за курсом 8,18 грн з нарахуванням 16 % річних.

Відповідно до пункту 1.3 договору на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються.

15 січня 2010 року здійснено депозитний вклад у сумі 60 000,03 грн відповідно до розпорядження банку на внесення коштів на депозит від 15 січня 2010 року.

15 лютого 2013 року внесено кошти на депозит у сумі 50 000,00 грн, про що видано розпорядження на внесення коштів на депозит від 15 лютого 2013 року, визначено загальну суму вкладу 110 000,03 грн.

19 лютого 2013 року поповнено вклад на суму 100 000,00 грн згідно із розпорядженням на внесення коштів на депозит від 19 лютого 2013 року, за яким залишок депозиту дорівнює 210 000,03 грн.

На підставі договору № 136, укладеного 15 січня 2010 року між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933 АКБСР «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 внесла кошти у розмірі 4 000 євро, що підтверджується розпорядженням про внесення коштів на депозит від 01 серпня 2012 року.

Внесено кошти на депозит у сумі 5 000 євро за розпорядженням на внесення коштів на депозит від 25 грудня 2012 року, відповідно до якого залишок депозиту дорівнює 9 000 євро.

Внесено кошти на депозит у сумі 3 000 Євро за розпорядженням на виплату процентів за депозитом та внесення коштів на депозит від 02 серпня 2013 року, загальна сума депозиту склала 12 000 євро.

Посилаючись на перенесення вкладу в сумі 5 000 євро на інший рахунок, позивач указувала, що внесено кошти на депозит у сумі 1 000 євро за розпорядженням на внесення коштів на депозит від 22 липня 2014 року, встановлено загальну суму вкладу 8 000 євро.

Згідно з розпорядженням на виплату процентів та продовження дії договору № 136, нараховано проценти в сумі 1 119,27 євро, з яких виплачено 1 100 євро, а решта 19,27 євро перенесено на депозит, загальна сума депозиту становить 8 019,27 євро.

Позивач указувала, що відповідач не виконав зобов`язання з повернення суми депозитного вкладу. Тому вона 24 листопада 2014 року звернулася до АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», із заявою про повернення вкладу.

Відповідно до обвинувального акта в кримінальному провадженні № 12014260110000622, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 21 листопада 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, частиною 4.4 статті 191, частиною 4.5 статті 191, частиною 2 статті 200 КК України, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення № 933 Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), будучи службовою особою, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, в приміщенні Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк», розташованого у м. Кіцмань на вул. Незалежності, 71, заволоділа коштами ОСОБА_1 у сумі 210 000 грн, 64 500 доларів США, 25 500 євро.

ОСОБА_1 просила суд:

- стягнути з АТ «Сенс-Банк» кошти за договором банківського вкладу у сумі 44 795,55 доларів США, із яких: сума неповернутого банківського вкладу у розмірі 37 500,00 доларів США, 3 % річних - 7 295,55 доларів США;

- стягнути 434 023,64 грн, із яких: сума неповернутого банківського вкладу у розмірі 210 000,03 грн, інфляційних втрат - 183 168,54 грн та 3 % річних - 40 855,07 грн;

- стягнути 9 579,40 євро, із яких: сума неповернутого банківського вкладу у розмірі 8 019,27 євро та 3 % річних - 1 560,13 Євро.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 листопада

2023 року, ухваленим у складі судді Масюк Л. О., позов задоволено.

Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 кошти за договором банківського вкладу у сумі 44 795,55 доларів США, що згідно з офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України (далі - НБУ) станом на дату прийняття рішення (16 листопада 2023 року) еквівалентно 1 624 479,26 грн, із яких: сума неповернутого банківського вкладу у розмірі 37 500,00 доларів США, 3 % річних -7 295,55 доларів США.

Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 кошти за договором банківського вкладу у сумі 434 023,64 грн, із яких: сума неповернутого банківського вкладу у розмірі 210 000,03 грн, інфляційні втрати - 183 168,54 грн та 3 % річних - 40 855,07 грн.

Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 кошти за договором банківського вкладу у сумі 9 579,40 євро, що згідно з офіційним курсом валют, встановленого НБУ станом на дату прийняття рішення (16 листопада 2023 року), еквівалентно 377 369,92 грн, із яких: сума неповернутого банківського вкладу у розмірі 8 019,27 євро, та 3 % річних - 1 560,13 євро.

Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» у дохід держави витрати зі сплати судового збору в сумі 13 420,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав установленим, що сторони уклали договори банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів) від 13 листопада 2008 року № 10 та від 15 січня 2010 року № 136, натомість банк не виконав зобов`язання з повернення суми депозитних вкладів.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на розпорядження банку про внесення коштів на депозит, які містять підписи начальника Кіцманського відділення № 933 АКБСР «Укрсоцбанк» ОСОБА_2, висновок судово-технічної експертизи документів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Чернівецькій області від 28 серпня 2015 року № 251, за яким відбитки печатки ПАТ «Укрсоцбанк», які нанесені на договорах банківського вкладу та розпорядженнях клієнта банку ОСОБА_1 , нанесені кліше печатки банку, зразки якої надано на дослідження, висновок почеркознавчої експертизи документів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Чернівецькій області від 13 лютого 2015 року № 252-К, відповідно якого підписи на договорах банківського вкладу, на розпорядженнях, виданих від імені банку клієнту ОСОБА_1., належать начальнику Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2.

Одночасно суд першої інстанції встановив, що начальник Кіцманського відділення № 933 АКБСР «Укрсоцбанк» ОСОБА_2. була наділена повноваженнями на укладення договорів, оформлення та підписання документів щодо залучення депозитів від фізичних осіб.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що банк не спростував належність підпису ОСОБА_2 на розпорядженнях про прийняття коштів.

Суд першої інстанції, пославшись на положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважав правильним розрахунок ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат у межах продовженого строку позовної давності з 03 квітня 2017 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 листопада

2023 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» про стягнення банківського вкладу задоволено.

Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № 10, укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 13 листопада 2008 року, банківський вклад у сумі 37 500,00 доларів США, 3 % річних - 7 295,55 доларів США.

Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 за договором між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 банківського вкладу від 15 листопада 2010 року № 136 банківський вклад у сумі 210 000,03 грн, інфляційні втрати - 183 168,54 грн, 3 % річних - 40 855,07 грн, банківський вклад у сумі 8 019,27 євро, 3 % річних - 1 560,13 Євро.

Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» на користь держави витрати зі сплати судового збору

в сумі 13 420,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції розглянув справу неповноважним складом, оскільки був порушений порядок розподілу справи між суддями.

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з довіреністю, виданою банком, ОСОБА_2 надано право від імені банку укладати договори банківського вкладу на умовах, визначених Правилами надання банківських послуг та умовами комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк», шляхом підписання заяв про розміщення депозиту; ОСОБА_2 особисто на комп`ютері роздруковувала договори банківського вкладу на відповідні суми як в національній, так і в іноземній валютах, після цього заявники готівкові кошти передавали їй особисто в руки, ОСОБА_2 ставила свій підпис на роздрукованих договорах та розпорядженнях, завіряючи свій підпис відбитком печатки.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши доводи апеляційної скарги, вказав, що висновок № 251 технічної експертизи документа, складений Науково-дослідним експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Чернівецькій області 28 серпня 2015 року, висновок № 252-К почеркознавчої експертизи документів, складений Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України у Чернівецькій області 13 лютого 2015 року, призначених у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014260110000622 від 21 листопада 2014 року, є неналежними доказами, оскільки порушений порядок призначення експертиз, а саме об`єкти та зразки доставлені на дослідження нарочно в неупакованому вигляді.

Пославшись на положення статті 204 ЦК України, суд уважав, що договори банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів), укладені між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , від 13 листопада 2008 року № 10 та від 15 січня 2010 № 136, недійсними не визнано, тому їх чинність презюмується.

При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції правильно встановив факт укладення між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 договорів банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів) від 13 листопада 2008 року № 10 та від 15 січня 2010 року № 136.

Встановив, що 24 листопада 2014 року позивач звернулася із заявою до банку про повернення вкладу. Отже, за відсутності доказів виконання зобов`язань, ОСОБА_1 має право вимоги до банку про повернення вкладу за договорами банківського вкладу, укладеними між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , від 13 листопада 2008 року № 10 та від 15 січня 2010 року № 136.

Спростовуючи доводи заявника про застосування наслідків спливу позовної давності, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки предметом спору є саме вимоги про стягнення коштів за договорами депозитних вкладів, а нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання, вимоги про стягнення якого заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу, на зазначені вимоги позовна давність не поширюється. Послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20).

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що у матеріалах справи відсутні відомості про розірвання договорів, тому вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з банку на користь ОСОБА_1 , у межах позовних вимог, банківського вкладу у сумі 37 500,00 доларів США, 3 % річних за період з 03 квітня 2017 року до 26 вересня 2023 року в сумі 7 295,55 доларів США; банківського вкладу у сумі 210 000,03 грн, інфляційні втрати за період з квітня 2017 року до серпня 2023 року - 183 168,54 грн, 3 % річних за період з 03 квітня 2017 року до 26 вересня 2023 року - 40 855,07 грн; банківського вкладу в сумі 8 019,27 євро, 3 % річних за період з 03 квітня 2017 року до 26 вересня 2023 року - 1 560,13 євро.

Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції правильно обчислив 3 % річних за формулою: сума вкладу х кількість днів прострочення виконання х 3 (розмір процентів, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України) : 100 : 365 (днів у році).

Також розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначено, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Пославшись на судову практику Верховного Суду, суд апеляційної інстанції вказав, що як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема вкладу, не суперечить чинному законодавству. Тому вважав, що суд першої інстанції правильно визначив 3 % річних та інфляційні втрати в іноземній валюті.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не залучив до участі у розгляді справи як третіх осіб: ОСОБА_2 та Міністерство фінансів України, суд апеляційної інстанції вважав, що залишення без задоволення клопотання банку про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не призвело до неправильного вирішення справи.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги та відмовляючи у задоволенні клопотання банку про витребування інформації про доходи позивача за період з 01 січня 2004 року до 21 грудня 2014 року, суд апеляційної інстанції вказав, що належність ОСОБА_1 грошових коштів, внесених за договорами банківського вкладу, не стосується предмета доказування у цій справі.

Суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, тому суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги та вказав, що АТ «Сенс Банк» не зазначило обставин, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про неможливість розгляду справи до розгляду іншої кримінальної справи № 718/4701/17 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою-п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2024 року АТ «Сенс Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із Кіцманського районного суду Чернівецької області, іншим учасникам направлено копії касаційної скарги з додатками.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справі № 905/2324/17, від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18.

Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник указує, що суд апеляційної інстанції:

- порушив принцип змагальності, вимоги частини першої статті 84, частини шостої статті 95 ЦПК України, оскільки відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме актуальної інформації про доходи позивача за період з 01 січня 2004 року до 31 грудня 2014 року. Ця інформація, на думку заявника, має доказове значення і може підтвердити чи спростувати факт розпорядження позивачем належних їй коштів;

- порушив пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження до розгляду кримінального провадження;

- порушив вимоги статті 53 ЦПК України, оскільки не залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги;

- порушив частину другу статті 264 ЦПК України, оскільки вийшов за межі позовних вимог, стягнув суму вкладу у валюті, однак позивач просив стягнути суми в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом валют, встановленим НБУ на день ухвалення судового рішення.

Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, заявник указує, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 1059 ЦК України, оскільки позивач не надала банківських виписок на підтвердження внесення коштів; розпорядження без договору не може бути підтвердженням внесення грошових коштів до установи банку; експертні висновки є неналежними доказами; відсутній вирок щодо начальника відділу, в якому укладено договори; позивач пропустила строк позовної давності.

У зв`язку з недотриманням письмової форми договорів банківського вкладу, вони є нікчемними.

У листопаді 2024 року представник АТ «Сенс Банк» подав до Верховного Суду письмові пояснення, які він просив урахувати під час розгляду справи.

Вказана заява подана з пропуском строків, визначених у статті 390 ЦПК України, тому Верховний Суд не бере до уваги зазначені письмові пояснення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарновецький В. І. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарновецький В. І. подав до Верховного Суду додаткові пояснення та заяву про врахування судової практики під час розгляду справи, які подані з порушенням строків, визначених статтею 395 ЦПК України, тому Верховний Суд не бере до уваги вказані додаткові пояснення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 листопада 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933 АКБСР «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів) № 10.

На підставі пункту 1.1. договору банк відкриває депозитний рахунок за №2620 та приймає на вклад кошти в сумі 10 000 доларів США на умовах, визначених цим договором, з нарахуванням 16 % річних.

Внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору (пункт 1.1 договору)

Згідно із пунктом 1.3 договору на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються.

13 листопада 2008 року було здійснено депозитний вклад у сумі 10 000 доларів США відповідно до розпорядження банку на внесення коштів на депозит від 13 листопада 2008 року.

Після чого 24 квітня 2012 року внесено кошти на депозит в сумі 20 000 доларів США, про що видано розпорядження на поповнення рахунку від 25 квітня 2012 року, визначено загальну суму вкладу 30 000 доларів США.

14 листопада 2012 року поповнено вклад на суму 10 000 доларів США згідно із розпорядженням на поповнення вкладу від 14 листопада 2012 року, за яким залишок депозиту дорівнює 40 000 доларів США.

У зв`язку із перенесенням вкладу в сумі 20 000 доларів США на інший рахунок, розпорядженням на внесення коштів на депозит від 26 квітня 2013 року встановлено загальну суму вкладу 20 000 доларів США.

Внесено кошти на депозит у сумі 5 000 доларів США за розпорядженням на внесення коштів на депозит від 27 лютого 2014 року, відповідно до якого залишок депозиту дорівнює 25 000 доларів США.

Водночас перенесено на депозит кошти в сумі 10 000 доларів США згідно із розпорядженням на перенос коштів за депозитом від 29 квітня 2014 року, загальна сума депозиту склала 32 500 доларів США.

Після чого внесено кошти на депозит у сумі 5 000 доларів США відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 29 травня 2014 року, загальна склала депозиту становить 37 500 доларів США.

15 січня 2010 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського № 933 АКБ СР «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір банківського вкладу (депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну дії договору) № 136.

Згідно із пунктом 1.1 договору банк відкриває депозитний рахунок за № 2620 та приймає на вклад кошти в сумі 60 000 грн на умовах, визначених цим договором, з нарахуванням 24,5 % річних, з конвертацією валюти станом на 15 січня 2010 року в розмірі 7 335 доларів США за курсом 8,18 грн з нарахуванням 16 % річних.

Відповідно до пункту 1.3 договору на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються.

15 січня 2010 року було здійснено депозитний вклад у сумі 60 000,30 грн відповідно до розпорядження банку на внесення коштів на депозит від 15 січня 2010 року.

15 лютого 2013 року внесено кошти на депозит у сумі 50 000 грн, про що видано розпорядження на внесення коштів на депозит від 15 лютого 2013 року, визначено загальну суму вкладу 110 000,03 грн.

19 лютого 2013 року поповнено вклад на суму 100 000 грн згідно із розпорядженням на внесення коштів на депозит від 19 лютого 2013 року, за яким залишок депозиту дорівнює 210 000,03 грн.

Крім того, на підставі договору від 15 січня 2010 року № 136, ОСОБА_1 01 серпня 2012 року внесла кошти на депозит у сумі 4 000 євро за розпорядженням на внесення коштів на депозит від 01 серпня 2012 року.

Також внесено кошти на депозит у сумі 5 000 євро за розпорядженням на внесення коштів на депозит від 25 грудня 2012 року, відповідно до якого залишок депозиту дорівнює 9 000 євро.

Разом з тим внесено кошти на депозит у сумі 3 000 євро за розпорядженням на виплату процентів за депозитом та внесення коштів на депозит від 02 серпня 2013 року, загальна сума депозиту склала 12 000 євро.

У зв`язку із перенесенням вкладу в сумі 5 000 євро на інший рахунок, внесенням коштів на депозит у сумі 1 000 євро за розпорядженням на внесення коштів на депозит від 22 липня 2014 року встановлено загальну суму вкладу 8 000 євро.

Згідно із розпорядженням на виплату процентів та продовження дії договору № 136 нараховано проценти в сумі 1 119,37 євро, з яких виплачено 1 100 євро, а решта 19,27 Євро перенесено на депозит, загальна сума депозиту становить 8 019,27 євро.

24 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася до АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», із заявою про повернення вкладу.

Встановлено, що АТ «Сенс Банк» не повернуло вклади позивачу.

Відповідно до обвинувального акта в кримінальному провадженні №12014260110000622, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 листопада 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 191, частиною 4.4 статті 191, частиною 4.5 статті 191, частиною другою статті 200 КК України, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк», будучи службовою особою, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, в приміщенні Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк», розташованого в місті Кіцмань на вул. Незалежності, 71, заволоділа коштами ОСОБА_1 у сумі 210 000 грн, 64 500 доларів США, 25 500 євро.

Із висновку судово-почеркознавчої експертизи документів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Чернівецькій області від 13 лютого 2015 року № 252-к, призначеної постановою старшого слідчого управління УМВС України в Чернівецькій області Семенюка В. Г. від 23 січня 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12014260110000622, підписи в наступних документах: договорі банківського вкладу від 15 січня 2010 року № 136, укладеному між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , у графах «від імені Банка», у розділі «Сторона 1 банк» навпроти прізвища ОСОБА_2 ; договорі банківського вкладу від 13 листопада 2008 року № 10, укладеному між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , у графах «від імені Банка», у розділі «Сторона 1 банк»; розпорядженнях, виданих на ім`я ОСОБА_1 , у графі «Начальник відділення» навпроти прізвища « ОСОБА_2 » виконані ОСОБА_2 , виконані однією особою; рукописні записи у розпорядженні на внесення коштів на депозит від 25 грудня 2012 року, виданому ОСОБА_1 , виконані ОСОБА_2 .

Згідно з висновком технічної експертизи документів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Чернівецькій області від 28 серпня 2015 року № 251-К, призначеної постановою старшого слідчого управління УМВС України в Чернівецькій області Семенюка В. Г. від 23 січня 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12014260110000622, відбиток печатки «м.Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Ідентифікаційний код 00039019 *Кіцманське відділення Хмельницька обласна філія* Ідентифікаційний код 09315018* Укрсоцбанк» у договорі банківського вкладу від 15 січня 2010 року № 136, укладеному між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 ; у розпорядженнях, виданих на ім`я ОСОБА_1 , нанесені кліше круглої печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Ідентифікаційний код 00039019 *Кіцманське відділення Хмельницька обласна філія* Ідентифікаційний код 09315018* Укрсоцбанк», зразки якої надані на дослідження.

Відбиток печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА№1» у розпорядженнях, виданих на ім`я ОСОБА_1 , нанесені кліше круглої печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА№1», зразки якої надані на дослідження.

Відбиток печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * Укрсоцбанку» у розпорядженнях, виданих на ім`я ОСОБА_1 , нанесені кліше круглої печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * Укрсоцбанку», зразки якої надані на дослідження.

За змістом службового розслідування Управління банківської безпеки у Західному регіоні (м. Львів) Департаменту безпеки ПАТ «Укрсоцбанк» за фактом порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення № 933 у Подільському регіоні ПАТ «Укрсоцбанк», встановлено, що ОСОБА_2 обіймає посаду начальника Кіцманського відділення № 933 Департаменту роздрібних продажів у Подільському регіоні центру роздрібного бізнесу ПАТ «Укрсоцбанк».

До обов`язків ОСОБА_2 відноситься затвердження підписом документів фінансового, розрахункового характеру, листів, договорів відповідно до наданої довіреності.

Згідно з довіреністю, виданою АКБ СР «Укрсоцбанк» начальнику Кіцманського відділення Чернівецької філії, ОСОБА_2 надано право від імені банку укладати договори банківського вкладу відповідно до Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб у ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом підписання заяв про розміщення депозиту.

Судами, зі слів заявників, установлено, що ОСОБА_2 особисто на комп`ютері роздруковувала договори банківського вкладу на відповідні суми як в національній, так і в іноземній валютах. Після цього заявники готівкові кошти передавали ОСОБА_2 особисто в руки, а остання ставила свій підпис на роздрукованих договорах та розпорядженнях, завіряючи свій підпис відбитком печатки.

Правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є АТ «Сенс Банк».

У відзиві на позовну заяву представник банку виклав вимогу про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами про стягнення коштів за договорами, які зазначені у позові (том 1, а.с. 157).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.

Згідно зі статтею 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Положення № 516).

Укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів (пункт 2.9 Положення № 516).

Відповідно до статей 526 530 598 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції встановив, що 13 листопада 2008 року АКБ СР «Укрсоцбанк» у особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів за закінченням строку дії договору) № 10 на суму депозитного вкладу 10 000,00 доларів США з нарахуванням процентів у розмірі 16 % річних. За умовами договору внесення клієнтом грошових коштів підтверджується шляхом видачі розпорядження.

Крім того, 15 січня 2010 року АКБСР «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів по закінченню строку дії договору) № 136 на суму депозитного вкладу 60 000,00 грн з нарахуванням процентів у розмірі 24,5 % річних.

Пунктами 1.3 вказаних депозитних договорів визначено, що на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються.

Також на підставі договору банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів за закінченням строку дії договору) № 136, укладеного 15 січня 2010 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 01 серпня 2012 року ОСОБА_1 внесла вклад у розмірі 4 000 євро.

Пунктами 3.2.4 договорів сторони передбачили, що АКБ СР «Укрсоцбанк» зобов`язане повернути суму депозитного вкладу та суму нарахованих процентів готівкою в останній день строку, на який залучався депозитний вклад.

Позивач додатково вносила на депозитні рахунки за договорами № 10 та № 136 грошові кошти, загальна сума вкладів становила: 37 500 доларів США, 210 000,03 грн, 8 019,27 євро.

24 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася до банку з вимогою про повернення грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках, однак доказів повернення банком позивачу коштів за вкладами матеріали справи не містять.

Задовольняюча позов, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Встановивши, що начальником Кіцманського відділення АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписані розпорядження на внесення коштів на депозитні рахунки у загальному розмірі: 37 500 доларів США, 210 000,03 грн, 8 019,27 євро, які скріплені підписами сторін та печаткою банку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що отримання начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 вказаних коштів свідчить про укладення договорів банківського вкладу від 13 листопада 2008 року № 10 та від 15 січня 2010 року № 136, які на вимогу вкладника повернуто не було.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що недотримання уповноваженою особою банку - керуючою відділенням ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення вкладів не може свідчити, що такі договори не укладалися чи про те, що кошти на депозитні рахунки банку не вносилися. Тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про стягнення вкладів у розмірах: 37 500 доларів США, 210 000,03 грн, 8 019,27 євро.

Доводи касаційної скарги про те, що укладений між позивачем і банком договір не відповідає за формою і змістом договорам банківського вкладу, а розпорядження про внесення коштів на депозит та поповнення вкладу не відповідають визначеним НБУ формам ведення та обліку касових операцій, і такі не можуть бути належними доказами внесення ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок банківської установи на виконання умов договору, є необґрунтованими з огляду на таке.

Звертаючись до банківської установи для розміщення вкладу, позивач правомірно сподівалася на належне оформлення вказаного депозитного договору з банком, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій покладено на банківську установу.

При цьому саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення ними вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх посадових обов`язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Схожі за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14 (провадження № 14-703цс19), від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15 (провадження № 14-20цс21).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 336/3084/20 (провадження № 61-1272св22) вказав, що після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів після зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.

Суди встановили, що 24 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою про повернення вкладів.

Таким чином, після звернення до банку із заявою про повернення вкладів, між ОСОБА_1 та банком припинилися договірні відносини за договорами банківських вкладів від 13 листопада 2008 року № 10 та від 15 січня 2010 року № 136 з 26 листопада 2014 року (тобто через два банківські дні), однак грошове зобов`язання банк не виконав, тому до спірних правовідносин слід застосувати приписи частини другої статті 625 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) виснував, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

Суд апеляційної інстанції, у межах заявлених позовних вимог, застосував частину другу статті 625 ЦК України до спірних правовідносин, погодившись із поданим розрахунком відповідних сум. Однак не врахував, що депозитний договір від 13 листопада 2008 року № 10 та депозитний договір від 15 січня 2010 року № 136 розірвані внаслідок односторонньої відмови ОСОБА_1 від договорів (заява ОСОБА_1 від 24 листопада 2014 року), що і є підставою для застосування частини другої статті 625 ЦК України.

Доводи касаційної скарги не містять вимог щодо порядку та розміру нарахування 3 % річних та інфляційних втрат (для депозиту в гривні), передбачених статтею 625 ЦК України.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про застосування позовної давності, (щодо стягнення вкладів, 3 % річних, інфляційних втрат), оскільки вони зводяться до власного тлумачення норм матеріального права і були предметом оцінки у суді апеляційної інстанції з наданням їм відповідної правової оцінки, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.

У постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 757/24677/18-ц (провадження № 61-5125св22) Верховний Суд, вирішуючи подібний спір, зазначив, що предметом цього спору є саме вимоги про стягнення коштів за договорами депозитних вкладів, а нарахування 3 % річних, інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання, вимоги про стягнення якого нараховані та заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу, на зазначені вимоги позовна давність не поширюється.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20), від 29 березня 2023 року у справі № 607/955/21 (провадження № 61-10450св22), від 13 вересня 2023 року № 757/11769/22-ц (провадження № 61-8030св23), від 04 вересня 2024 року у справі № 718/2832/23 (провадження № 61-3622св24).

Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що вимоги ОСОБА_1 пов`язані з невиконанням грошових зобов`язань з видачі вкладів і на них позовна давність не поширюється.

Посилання АТ «Сенс Банк» як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та у постановах Верховного Судуу складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справі № 905/2324/17, від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, не заважаючи на те, що правовідносини виникли на підставі пункту 1 частини першої статті 11 ЦК України, однак встановлені різні фактичні обставини.

Так у справах, які стали підставою для касаційного оскарження, спір стосувався застосування частини другої статті 625, статей 256-267 ЦК України у правовідносинах, які виникли з приводу виконання договорів: поставок, оренди, комісії, кредиту. Натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, правовідносини між сторонами виникли щодо виконання договору вкладу.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, на які суд апеляційної інстанції надав відповідь, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак не застосував всі необхідні норми матеріального права, постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2024 року слід змінити, шляхом доповнення її мотивувальної частини висновками про те, що депозитні договори розірвано внаслідок односторонньої відмови ОСОБА_1 від договорів (заява ОСОБА_1 від 24 листопада 2014 року), що і є підставою для застосування частини другої статті 625 ЦК України.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2024 року змінити, шляхом доповнення її мотивувальної частини висновками, викладеними в цій постанові, в іншій частині постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець