Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 161/17721/24

провадження № 61-17489св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Ситнік О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне комунальне підприємство «Луцьктепло»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року в складі суддів Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

24 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (далі - ДКП «Луцьктпело») про зміну розміру визначених платежів та звільнення від них.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2024 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Одночасно в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 у цій справі залишено без руху та надано строк для усунення недоліку апеляційної скарги, а саме сплати судового збору у розмірі 605 грн 60 коп. - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали. Роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року позивачу ОСОБА_1 продовжено визначений в ухвалі Волинського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року строк для усунення недоліку поданої апеляційної скарги, а саме сплати судового збору - п`ять днів з дня вручення копії цієї ухвали. Роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДКП «Луцьктепло» про зміну розміру визначених платежів та звільнення від них - визнано неподаною і повернуто особі, яка її подала.

Постановляючи вказану ухвалу, апеляційний суд виснував, що у наданий судом строк позивач недоліки щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги за наявності достатнього для цього часу не усунув, судовий збір не сплатив, що є підставою для повернення апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 рудня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, не передаючи справу на новий розгляд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження ухвали Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року; відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2024 року; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

25 березня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив його право на доступ до правосуддя. ОСОБА_1 були надані достатні докази для звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Позиція інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у наданий судом строк позивач недоліки щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги за наявності достатнього для цього часу не усунув, судовий збір не сплатив, що є підставою для повернення апеляційної скарги. При цьому, ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору з підстав ненадання позивачем достатніх доказів на підтвердження його скрутного матеріального становища, що позбавляє останнього можливості сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Верховний Суд з такими висновками апеляційного суду не погоджується з огляду на таке.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Отже, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18), від 25 листопада 2020 року у справі справа № 761/46977/18 (провадження № 61-10305св20), від 17 вересня 2024 року у справі

№ 761/19819/21-ц (провадження № 61-11800св24).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач, не заперечуючи, що він є споживачем послуг, наданих ДКП «Луцьктепло», посилався на те, що судовими рішеннями в цивільних справах № 161/5784/19 та № 161/5092/23 із нього на користь ДКП «Луцьктепло» було стягнуто заборгованість за послуги з теплопостачання, яка виникла у різні періоди. Однак, при постановленні вказаних судових рішень не було враховано ряд обставин, які істотно впливають на правильність обрахування спірної заборгованості, а тому загальний її розмір підлягає зменшенню. З огляду на наведене,

ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ДКП «Луцьктепло» вчинити ряд дій, спрямованих на перерахунок стягуваної із нього заборгованості за надані послуги з теплопостачання та зменшення її загального розміру.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII).

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини другою статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже спір, який ініціював позивач, безпосередньо пов`язаний з порушенням прав споживача - отримувача житлово-комунальних послуг у вигляді теплопостачання.

Колегія суддів вважає, що у цій справі правовідносини сторін, поряд з нормами ЦК України, урегульовані нормами законодавства про захист прав споживачів.

Апеляційний суд наведеного не врахував та безпідставно поклав на ОСОБА_1 , який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору, у зв`язку з чим передчасно визнав його апеляційну скаргу неподаною і повернув її.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права та без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

У відповідності до частин третьої-четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу для розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік