Постанова

Іменем України

7 березня 2018 року

м. Київ

справа № 552/5900/15-ц

провадження № 61-6520 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С.Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

представник позивача - МайбородаОлександр Петрович,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Київського районного суду м. Полтави у складі судді Кузіної Ж. В.

від 15 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області у складі суддів: Карнауха П. М., Кривчун Т. О., Пилипчук Л. І.

від 23 червня 2016 року,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2012 року між сторонами укладено договір, відповідно до умов якого відповідачу на картковий рахунок відкрито відновлювальну кредитну лінію з розміром ліміту овердрафту у сумі 19 999 грн 99 коп. зі сплатою 60% річних на строк

до 28 грудня 2015 року. Оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів, станом на 23 жовтня

2015 року заборгованість складає 150 646 грн 87 коп., яку банк просив стягнути з позичальника.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2016 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 110 137 грн 09 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, є всі підставі для стягнення з нього на користь банку заборгованості за кредитним договором. З урахуванням того, що неустойка перевищує розмір заборгованості за кредитом, вона підлягає зменшенню до суми 4 тис. грн.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23 червня 2016 року апеляційна скарга ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що нарахований банком розмір неустойки значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором, а тому є всі підстави для її зменшення на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що розмір пені не перевищує розміру заборгованості по тілу кредиту та відсотках, а тому суди помилково застосували частину третю статті 551 ЦК України.

Доводів в частині задоволених позовних вимог касаційна скарга не містить, тому відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК законність ухвалених у цій частині судових рішень колегією суддів не перевіряється.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

31 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 грудня 2012 року між сторонами було укладено договір № 006-Z/045999 про відкриття карткового рахунку та надання і використання платіжної картки миттєвого випуску Visa Elektron Instant Issue.

27 грудня 2012 року між ж сторонами укладений договір

№ 300-040879/12-00938-вкл-к на відкриття відновлювальної лінії у формі овердрафту, відповідно до умов якого на картковий рахунок позичальника, на якому обліковуються операції, здійснені з використанням Картки VISA Instant Issue № НОМЕР_1, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості і платності, відкрито відновлювальну кредитну лінію з розміром ліміту овердрафту в сумі 19 999 грн 99 коп. зі сплатою процентів 60 % річних на строк до 28 грудня 2015 року.

Позивачем перераховані кошти обумовлені кредитним договором.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, станом 23 жовтня 2015 року у нього перед банком виникла заборгованість у розмірі 150 646 грн 87 коп., яка складається із:

1 621 грн 63 коп. - заборгованість за кредитним договором;

18 360 грн 87 коп. - прострочена (несанкціонована) заборгованість за кредитним договором; 86 154 грн 59 коп. - нараховані відсотки по заборгованості; 44 509 грн 78 коп. -пеня.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ‒ відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Відповідно до пункту 6. 1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів і/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 60% річних від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. 3. 2., 2. 1. 1., 4. 3., 4. 4. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором.

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положеньстатті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої

статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що розмір неустойки значно перевищує розмір боргового зобов'язання, та врахувавши майновий стан відповідача, який відповідно до копії трудової книжки на час розгляду справи є безробітним, дійшли обґрунтованого висновку про можливість зменшення розміру неустойки. При цьому суди попередніх інстанцій, беручи до уваги розмір заборгованості порівняно із сумою овердрафту, урахувавши положення ст. ст. 3, 509, 627 ЦК України та засади справедливості, добросовісності та розумності, правильно визначили розмір пені у сумі 4 тис. грн.

Доводи касаційної скарги про наявність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання відповідачем зобов'язань, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду

м. Полтави від 15 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 червня 2016 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк