Постанова

Іменем України

7 березня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1009/11

провадження № 61-5677 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк»;

відповідачі - ОСОБА_4;

представник відповідача - ОСОБА_5;

третя особа - служба у справах дітей Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Херсонської області у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Базіль Л.В., Кузнєцової О. В., від 2 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовна заява мотивована тим, що 20 березня 2008 року між банком та ОСОБА_6 було укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 136 350 грн на придбання у власність квартири під 15 % річних та кінцевим терміном повернення до 20 березня 2028 року. Цього ж дня між сторонами укладено кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_6 отримав кредитні кошти у розмірі 27 270 грн на початковий внесок для придбання квартири під 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення до 20 березня 2028 року. Крім того, 20 березня 2008 року на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором про іпотечний кредит між банком та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, за умовами якого банк прийняв в іпотеку належну останньому на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач свої зобов'язання за договором про іпотечний кредит та кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого станом на 2 червня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 36 696 доларів 31 центів США, що еквівалентно - 292 469 грн 60 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 29 209 доларів 35 центів США, що еквівалентно 232 798 грн 52 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 4 971 доларів 61 центів США, що еквівалентно 39 623 грн 73 коп.; заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 805 доларів 15 центів США, що еквівалентно 6 417 грн 04 коп.; пеня за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 1 710 доларів 20 центів США, що еквівалентно 13 630 грн 29 коп.

Посилаючись на викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд у рахунок погашення вказаної кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме вищевказану квартиру, шляхом продажу її з укладанням від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності та наданням іпотекодеражателю всіх повноважень необхідних для здійснення продажу, а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають в іпотечній квартирі.

У листопаді 2011 року ОСОБА_6 в особі представника - ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про застосування наслідків недійсності правочину.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, посилався на ті самі фактичні обставини щодо укладання вищевказаних договорів, якими передбачено погашення кредиту у національній валюті - гривні. Разом з тим зазначав, що банком у телефонному режимі було запропоновано йому переукласти зазначені кредитні договори, змінивши валюту кредитування на долари США. Отримавши на ознайомлення примірники додаткових угод до договорів від 20 березня 2008 року, він з ними не погодився, їх не підписав, та продовжував сплачувати кредит у валюті - гривні. Вказував, що надана банком заява про його згоду на укладання додаткових угод про переведення кредитної заборгованості у долари США написана не ним. Вважав, що додаткові угоди до кредитних договорів є нікчемними, оскільки він їх не підписував.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_6 в особі представника - ОСОБА_5 просив суд зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк»: здійснити переведення грошових коштів, які були зараховані у доларах США на рахунок, вказаний у додаткових угодах, на рахунок, що передбачений договором про іпотечний кредит та кредитним договором; здійснити перерахунок у гривневому еквіваленті, сплачених ОСОБА_6 грошових сум до каси банку у доларах США, на рахунок, що передбачений договором про іпотечний кредит та кредитним договором; здійснити перерахунок суми боргу ОСОБА_6, сплаченого в доларах США, у гривню і розрахувати борг за договором про іпотечний кредит та кредитним договором.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Сіденка С. І. від 8 серпня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 березня 2008 року у розмірі 36 696 доларів 31 центів США, що еквівалентно 292 469 грн 60 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. В іншій частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що позичальник порушив свої зобов'язання за договором про іпотечний кредит та кредитним договором, допустив заборгованість, у зв'язку із чим банк має право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за визначеною статтею 38 Закону України «Про іпотеку»процедурою продажу, а саме шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від імені іпотекодавця будь-якій третій особі-покупцю. Разом з тим банком заявлено вимогу про виселення мешканців з іпотечної квартири передчасно.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання додаткових угод до кредитних договорів недійсними відсутні, оскільки відповідачем порушень закону при їх укладенні не доведено. Натомість банком надано заяву ОСОБА_6 від 15 липня 2008 року, згідно якої він повідомлений про зміну валюти кредитування та не заперечував проти переведення суми заборгованості по кредиту у валюту - долари США на дату укладання додаткових угод до договорів кредиту.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 2 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7, яка не була залучена до участі у справі, задоволено. Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 8 серпня 2012 року в частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» внесені ОСОБА_6 грошові кошти на рахунок, визначений додатковими угодами від 21 липня 2008 року, перевести у гривневий еквівалент та зарахувати на рахунок відповідно до умов договору про іпотечний кредит від 20 березня 2008 року та кредитного договору від 20 березня 2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та задовольняючи частково позов ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що банком не надано оригіналів чи завірених копій додаткових угод до кредитних договорів, які б свідчили про наявність на них підпису позичальника, чим унеможливив проведення судово-почеркознавчої експертизи для спростування доводів відповідача про те, що він їх не укладав та не підписував. Оскільки волевиявлення ОСОБА_6 на укладання додаткових угод про зміну валюти кредитування належними доказами не підтверджена, апеляційний суд вважав їх нікчемними. У зв'язку із цим розмір заборгованості позичальника, яка б відповідала умовам договору про іпотечний кредит та кредитного договору, на час розгляду справи не визначена, а тому позов банку про звернення стягнення на предмет іпотеки заявлений передчасно.

21 вересня 2016 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд у порушення вимог статті 212 ЦПК України (2004 року) не дав належну правову оцінку доказу, наданого банком, зокрема розрахунку кредитної заборгованості відповідача станом на 2 червня 2011 року, згідно якого ОСОБА_6 після укладання додаткових угод про зміну валюти кредитування систематично у період часу з 20 серпня 2008 року по 2 червня 2010 року здійснював платежі на виконання умов додаткових договорів. Отже, відповідач протягом двох років здійснював платежі у доларах США та усвідомлював, що погашає заборгованість за умовами додаткових угод, що свідчить про його волевиявлення на виконання умов цих угод.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

30 січня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що20 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 136 350 грн на придбання у власність квартири під 15 % річних та кінцевим терміном повернення до 20 березня 2028 року.

Цього ж дня між сторонами було укладено кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_6 отримав кредитні кошти у розмірі 27 270 грн на початковий внесок для придбання квартири під 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення до 20 березня 2028 року.

Крім того, 20 березня 2008 року на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором про іпотечний кредит між банком та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, за умовами якого банк прийняв в іпотеку належну останньому на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1.

Зазначена квартира належать ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, оскільки на час її придбання остання перебувала з ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі та надавала згоду на укладання договору її купівлі-продажу (а. с. 165, 227, 235).

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором про іпотечний кредит та кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого станом на 2 червня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 36 696 доларів 31 центів США, що еквівалентно - 292 469 грн 60 коп., у рахунок погашення якої банк просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають в іпотечній квартирі.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що згідно з розрахунком кредитної заборгованості відповідача станом на 2 червня 2011 року, наданого банком, ОСОБА_6 після укладання додаткових угод про зміну валюти кредитування систематично у період часу з 20 серпня 2008 року по 2 червня 2010 року здійснював платежі на виконання умов додаткових договорів. Отже, відповідач протягом двох років здійснював платежі у доларах США та усвідомлював, що погашає заборгованість за умовами додаткових угод, що свідчить про його волевиявлення на виконання умов цих угод.

При цьому суд не надав оцінки положенням статті 642 ЦК України про те, що прийняття пропозиції банку та її виконання є прийняттям пропозиції щодо укладення договору.

Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_7, яка подала апеляційну скаргу, не є стороною договору про іпотечний кредит чи кредитного договору, і не зазначив, яким чином умови цих договорів порушують її права.

Встановивши, що ОСОБА_6 не сплачує кредит з липня 2010 року ні в доларах США, ні в національній валюті - гривні, і в силу частини другої статті 1050 ЦК України банк мав право вимагати дострокового погашення кредиту, то висновок апеляційного суду про передчасність звернення банку з позовом до суду є невірним.

Не може залишатись в силі і рішення районного суду.

Встановлено, що предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_7 Предмет позову ПАТ КБ «ПриватБанк» - звернення стягнення на іпотечну квартиру та виселення осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 зазначала, що є співвласником і з малолітньою дитиною проживає у цій квартирі, у зв'язку з цим районний суд залучив до участі у справі службу у справах дітей Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області.

Проте, у порушення вимог пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України (2004 року) районний суд не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, не з'ясував і не залучив до участі у справі всіх співвласників квартири та осіб, які в ній проживають, оскільки заявлено вимогу про їх виселення.

Суду при новому розгляді справи слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 5 квітня 2017 року № 6-3034цс16, щодо права іпотекодержателя на продаж іпотеки та порядок реалізації цього майна.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 8 серпня 2012 року та рішенняапеляційного суду Херсонської області від 2 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є.В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк