Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 351/2883/18

провадження № 61-12947св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач -ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року у складі судді Калиновського М. М., додаткове рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2020 року у складі судді Калиновського М. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Матківського Р. Й.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2018 року за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Для будівництва та обслуговування вказаного господарства сільською радою виділена земельна ділянка площею 0,18 га.

Будинковолодіння, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1, на праві приватної власності належить ОСОБА_2. Для будівництва та обслуговування належного ОСОБА_2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами відведено земельну ділянку площею 0,12 га.

Позивачі посилались на те, що ОСОБА_3 самовільно, без відповідного рішення сільської ради захопила частину належної їм земельної ділянки по всій довжині землекористування. Відповідач самовільними діями змінила межі земельної ділянки у своєму господарстві, встановивши нові металеві стовпці для огорожі на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1, які не змінювали з часу виділення землі у 1958 року.

На захопленій земельній ділянці відповідач побудувала гараж. Своїми незаконними діями позбавила позивачів права на використання їхніх земельних ділянок за цільовим призначенням.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками, розташованими на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, шляхом повернення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки зі сторони суміжника ОСОБА_1, площею 165 кв. м, та зі сторони суміжника ОСОБА_2, площею 10 кв. м, що підтверджується висновком експертних досліджень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачами не надано доказів того, що вони зверталися в установленому законом порядку до землевпорядних організацій для оформлення права власності чи користування спірними земельними ділянками відповідно до чинного законодавства та отримали відповідні документи, що посвідчують їх право користування чи власності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Снятинського районного суду від 17 лютого 2020 року та додаткове рішення Снятинського районного суду від 22 квітня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачами не доведено та не підтверджено належними доказами той факт, що площу земельної ділянки, яка перебуває у їхньому користуванні, було зменшено за рахунок приватизації відповідачем своєї земельної ділянки. Крім того, реалізуючи своє право на обрання способу захисту шляхом усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, позивачі не оспорюють правомірності правовстановлюючих документів на землю, виданих на ім'я ОСОБА_3.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій безпідставно надано перевагу експертному висновку від 08 серпня 2019 року, який зроблено на замовлення ОСОБА_3, та відхилено експертний висновок від 06 квітня 2018 року, яким встановлено зменшення площі земельної ділянки ОСОБА_1 на 165 кв. м, а земельної ділянки ОСОБА_2 - на 10 кв. м.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у справі № 463/1696/15-ц (провадження №61-29220св18), у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16, у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16.

Доводи відповідача, який подав відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3, в яких вона просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі рішення чотирнадцятої сесії Підвисоцької сільської ради Івано-Франківської області сьомого демократичного скликання від 24 грудня 2017 року № 362-14/2017 вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, орієнтованою площею 0,1800 га на АДРЕСА_1 (а. с. 14).

За даними довідки, виданої Підвисоцькою сільською радою від 12 січня 2018 року № 34, за житловим будинком, що знаходиться на АДРЕСА_1 числиться земельна ділянка розміром 0,1800 га, відведена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а. с. 13).

На підставі рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2018 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 (а. с. 7).

ОСОБА_2 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником житлового будинку АДРЕСА_2 (а. с. 11).

Відповідно до довідки від 13 липня 2018 року № 960, виданої Підвисоцькою сільською радою, за житловим будинком, що знаходиться на АДРЕСА_3, числиться земельна ділянка розміром 0,1200 га, відведена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а. с. 15).

За даними виписки з погосподарської книги Підвисоцької сільської ради (запис № 01-0159-1/), ОСОБА_2 володіє нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, перебуває у приватній власності ОСОБА_2. Об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,12 га, яку ОСОБА_2 передано у користування (а. с. 16).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер 2203, виданий 23 серпня 2017 року, видавник - приватний нотаріус Снятинського районного нотаріального округу Курилюк Л. М. (а. с. 67).

На земельну ділянку, яку придбала ОСОБА_3, було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а. с. 68-77).

Таким чином, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж придбаної ОСОБА_3 земельної ділянки була виготовлена попередніми власниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до моменту укладення договору купівлі-продажу.

З акта прийому-передачі межових знаків на зберігання вбачається, що встановлено межі земельної ділянки за кадастровим номером 2625283901:01:001:0192, яка знаходиться на АДРЕСА_4, площею 0,2500 га, наданої власником ОСОБА_4, ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Межові знаки встановлені в натурі на місцевості. Власниками /користувачами суміжних земельних ділянок - ОСОБА_6, ОСОБА_2 - претензій до існуючих меж не заявлено, що підтверджується підписами (а. с. 72-73).

Згідно з витягом з рішення дванадцятої сесії Підвисоцької сільської ради сьомого демократичного скликання від 08 серпня 2017 року № 251-12/2017 вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_4 площею 0,2500 га, за кадастровим номером 2625283901:01:001:0192. Передати ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_4 на основі розробленої технічної документації із землеустрою (а. с. 74).

Відповідно до висновку № 004/ЗБТ-18 судової будівельно-технічної експертизи від 06 квітня 2018 року, в результаті переобміру ділянки ОСОБА_1, площею 0,1800 га, виявлено зменшення площі дійсного (фактичного) користування і накладення по спільній межі господарством ОСОБА_3, що на АДРЕСА_4, а саме частини землекористування площею, що становить 0,0165 га. Землекористування ОСОБА_3, що знаходиться на АДРЕСА_4, накладається на суміжну земельну ділянку ОСОБА_1 на АДРЕСА_1, площею 0,0165 га. Частина земельної ділянки ОСОБА_3, площею 10 кв. м, накладається із площею земельної ділянки ОСОБА_2. Накладення в натурі на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які знаходяться на АДРЕСА_5, виявлено зі сторони земельної ділянки суміжного користувача ОСОБА_3 (а. с. 18).

Відповідно до висновку № 685 земельно-технічної експертизи від 08 серпня 2019 року, фактична площа земельної ділянки на місцевості, якою фактично користується ОСОБА_3 складає 0,2447 га (чорний колір), що не відповідає площі, зазначеній у технічній документації із землеустрою, розробленій у 2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером 2625283901:01:001:0192, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га (червоний колір) (а. с. 128).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно з частинами 1 -3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частинами 1 -3 статті 12 ЦПК України.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтями 12, 81 ЦПК України.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що сторони у справі є сусідами, а спір між ними виник з приводу користування земельною ділянкою.

За правилами статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

У ~law20~ судам роз'яснено, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У ~law21~ судам роз'яснено, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.

У пункті 13 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.

Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Звертаючись до суду із позовом, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовували позовні вимоги тим, що відповідач збільшила розмір своєї земельної ділянки за рахунок їхніх земельних ділянок, чим порушила їхні права як землекористувачів.

На підтвердження своїх доводів посилалися на висновок судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до висновку № 004/ЗБТ-18 судової будівельно-технічної експертизи від 06 квітня 2018 року, в результаті переобміру ділянки ОСОБА_1, площею 0,1800 га, виявлено зменшення площі дійсного (фактичного) користування і накладення по спільній межі з господарством ОСОБА_3, що знаходиться на АДРЕСА_4, а саме частини землекористування площею, що становить 0,0165 га. Землекористування ОСОБА_3, що знаходиться на АДРЕСА_4, накладається на суміжну земельну ділянку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, площею 0,0165 га. Частина земельної ділянки ОСОБА_3, площею 10 кв. м накладається із площею території ОСОБА_2. Накладення в натурі на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які знаходяться на АДРЕСА_5, виявлено зі сторони земельної ділянки суміжного користувача ОСОБА_3.

Відповідно до висновку № 685 земельно-технічної експертизи від 08 серпня 2019 року, призначеної судом за клопотанням відповідача, фактична площа земельної ділянки на місцевості, якою фактично користується ОСОБА_3 складає 0,2447 га (чорний колір), що не відповідає площі, зазначеній у технічній документації із землеустрою, розробленій у 2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером undefined, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га (червоний колір).

Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції безпідставно надав перевагу одному висновку експерта над іншими, оскільки висновки експертиз, які проведені у справі, суперечать один одному.

Таким чином, апеляційний суд всупереч вимогам статей 263, 264, 265, 382 ЦПК України не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, зазначених обставин та вимог закону не врахував, не встановив усіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи.

У зв'язку з наведеним оскаржувану постанову апеляційного суду не можна вважати законною й обґрунтованою.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати нові докази та давати їм оцінку, розгляд справи апеляційним судом проведено не повно, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 липня 2020 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк