Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2019 року у справі №204/2763/18

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 204/2763/18

провадження № 61-6497св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув упорядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позов мотивований тим, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП НП України) від 21 січня 2016 року № 9 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора роти № 8 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП НП України, в подальшому наказом ДПП НП України від 07 квітня 2016 року № 67 о/с ОСОБА_1 переведено на посаду старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП, після чого наказом ДПП НП України від 12 грудня 2016 року № 344 о/с призначено на посаду інспектора роти № 2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП, яку займає по теперішній час.

Наказом Національної поліції від 08 грудня 2017 року № 1265 затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції, відповідно до якого Управління патрульної поліції в м. Дніпрі перейменовано на Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.

24 листопада 2016 року екіпаж 0015 у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заступив на патрулювання на службовому автомобілі "Toyota Prius", державний номерний знак (далі - ДНЗ) НОМЕР_1.24 листопада 2016 року близько 13:30 год відповідач, керуючи автомобілем марки "Toyota Prius", НОМЕР_1, в м. Дніпрі на вул.

Філософській з увімкненими проблисковими маячками та спеціальним звуковим сигналом, виїжджаючи на перехрестя з вул. В. Антоновича, з другорядної дороги на головну, не переконався у безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем "Опель Корса", ДНЗ НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі. Після зіткнення автомобілі продовжили некерований рух та скоїли наїзд на автомобіль "Мерседес Бенц", який стояв нерухомо. В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження.

16 січня 2017 року постановою Красногвардійського районного суду м.

Дніпропетровська у справі № 204/8106/16-п провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), відносно відповідача закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року у справі № 204/8106/16-п постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у сумі 340,00 грн.

Згідно висновку експертного дослідження від 20 вересня 2017 року № 19/12.2/248, виконаного Дніпропетровським науково-дослідним експертно- криміналістичним центром МВС, вартість матеріального збитку, завданого ДПП НП України внаслідок ДТП, в якій було пошкоджено службовий автомобіль "Toyota Prius", ДНЗ НОМЕР_1, складає 64 536,31 грн.

Таким чином, внаслідок вищезазначеної ДТП, зумовленої винними протиправними діями відповідача, позивачу спричинено майнову шкоду шляхом пошкодження службового автомобіля "Toyota Prius", ДНЗ НОМЕР_1 у розмірі 64 536,31 грн.

Відповідач відшкодувати таку шкоду в добровільному порядку відмовився, а відтак позивач для захисту своїх законних прав та інтересів вирішив звернутись до суду з даною позовною заявою.

12 червня 2018 року позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 218 230,00 грн., а також сплачену суму судового збору. В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що ціна позову по даній справі обґрунтована висновком експертного дослідження № 19/12.2/248 від 20 вересня 2017 року, виконаного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого ДПП внаслідок ДТП, складає 64 536,31 грн. Разом з тим, згідно рахунку-фактури ТОВ "ДНДЗ ТРЕЙД" № 1605 вартість робіт та придбаних запчастин і матеріалів, необхідних для ремонту службового автомобіля "Toyota Prius", ДНЗ НОМЕР_1, складає 218 230,00 грн.

Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду розмірі 218 230,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем помилково визначено підставу позову та заявлено позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, з посиланням на положення ст. 1187 ЦК України, оскільки шкоду, яка була завдана позивачу, було спричинено фізичною особою, яка перебуває з ним у трудових правовідносинах (тобто її працівником) під час виконання останнім своїх трудових обов'язків, внаслідок використання цим працівником джерела підвищеної небезпеки, яким у даному конкретному випадку є службовий автомобіля "Toyota Prius", ДНЗ НОМЕР_1.

У ситуації ж яка виникла між департаментом патрульної поліції, як власником джерела підвищеної небезпеки, та відповідачем, як особою яка здійснювала діяльність пов'язану з його використанням, існують трудові правовідносини, і саме на підставі норм трудового законодавства слід вирішувати питання про наявність підстав для відшкодування спричиненої позивачу шкоди, її розміру та меж такого відшкодування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ДПП НП Українизадоволено; рішення Красногвардійського районного суду м.

Дніпропетровська від 08 серпня 2018 рокускасовано; позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на корить ДПП НП України матеріальну шкоду у розмірі 218 230,00 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду мотивована тим, що належними доказами у справі доведено заподіяння шкоди ДПП НП України шляхом пошкодження автомобіля. Згідно із статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП України) визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Поліцейські не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями різних форм власності та господарювання, а проходять службу в лавах Національної поліції України, при цьому порядок проходження служби у Національній поліції України регулюється спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. Таким чином, на поліцейських, які проходять службу у Національній поліції України, положення Кодексу законів про працю України та інші норми загального законодавства в сфері трудових правовідносин не поширюються.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 березня 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постановуДніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини А 0680.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2020 року справу призначено до розгляду.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами укладено трудовий договір, отже правовідносини між сторонами регулюються КЗпП України. Помилковим є висновок апеляційного суду про те, що відповідач має нести матеріальну шкоду відповідно до положень ЦК України, а не відповідно до норм КЗпП України. Вказує, що поклавши на відповідача обов'язок служити державі, відповідач повністю переклав на нього відповідальність, оскільки не застрахував автомобіль.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 1 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судом

Установлено, що наказом ДПП НП України від 21 січня 2016 року № 9 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора роти № 8 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Дніпропетровську.

Наказом ДПП НП України від 07 квітня 2016 року № 67 о/с ОСОБА_1 переведено на посаду старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в місті Дніпрі, що підтверджується довідкою начальника відділу ВКЗ Управління патрульної поліції в місті Дніпрі.

Наказом ДПП НП України від 12 грудня 2016 року № 344 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора роти № 2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в м. Дніпрі, де останній працює на теперішній час, що також визнавалося представниками сторін у справі.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2017 року (справа № 204/8106/16-П) провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2017 року скасовано та постановлено нову, якою визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 340,00 грн. Постанова набрала законної сили 15 лютого 2017 року.

З указаної постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року вбачається, що 24 листопада 2016 року о 13:30 год., ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Toyota Prius", ДНЗ НОМЕР_1, рухався по вул. Філософській з увімкненими проблисковими маячками та спеціальним звуковим сигналом, де виїжджаючи на перехресті з вул. В. Антоновича, з другорядної дороги на головну, не переконався у безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем "Опель Корса", ДНЗ НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі. Після зіткнення обидва автомобіля продовжили некерований рух та скоїли наїзд на автомобіль "Мерседес Бенц", ДНЗ НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_4, який стояв нерухомо. Внаслідок ДТП автомобілі пошкоджені, тілесні ушкодження отримали ОСОБА_3 та ОСОБА_2. При цьому водій ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 3.1, 16.11 Правил дорожнього руху України.

Установлено, що власником автомобіля "Toyota Prius", ДНЗ НОМЕР_1,2013 року випуску, пошкодженого в результаті ДТП, що мало місце 24 листопада 2016 року, та яким керував ОСОБА_5, є ДПП НП України, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5.

Факт пошкодження автомобіля "Toyota Prius", ДНЗ НОМЕР_1, за вищенаведених обставин відповідачем під час виконання ним службових обов'язків, підтверджується також висновком службового розслідування за фактом пошкодження службового автомобіля інспектором УПП в місті Дніпрі ДПП від 26 грудня 2016 року.

З висновку експертного дослідження, проведеного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром MBС України від 20 вересня 2017 року № 19/12.2/248 установлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки Toyota моделі Prius, ДНЗ НОМЕР_1,2013 року випуску, внаслідок ДТП складає 64 536,31 грн.

Під час розгляду справи позивач скориставшись своїм правом збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 218 230,00 грн, виходячи з вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Toyota Prius", ДНЗ НОМЕР_1, який згідно рахунку-фактури № 1605 виданого ТОВ "ДНДЗ Трейд" та акту виконаних робіт № 1605 становить 218 230,00 грн.

Установлено та визнавалося сторонами по справі, що 24 листопада 2016 року ОСОБА_1, під час виконання службових обов'язків скоїв ДТП, керуючи службовим автомобілем "Toyota Prius" ДНЗ НОМЕР_1. Факт перебування відповідача на службі та виконання ним своїх службових обов'язків підтверджується також книгою нарядів № 2 УПП у м. Дніпрі, з якої вбачається, що 24 листопада 2016 року о 10:00 год ОСОБА_1 отримав табельну зброю.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законіна вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба визначається як діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною 4 статті 5 КАС України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Із матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу проходження відповідачем публічної служби, під час якої, у результаті неналежного виконання останнім своїх службових обов'язків, завдано матеріальну шкоду державі в особі ДПП НП України шляхом пошкодження колісного транспортного засобу - автомобіля марки "Toyota Prius", ДНЗ НОМЕР_1.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначено Положенням № 243/95-ВР. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України. Дія цього положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України. Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати (пункти 1,2 Положення № 243/95-ВР).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що проходження служби в поліції регулюється Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" та іншими нормативно-правовими актами.

Зазначеними нормами права прямо передбачено, що служба у ДПП є публічною службою.

Таким чином, відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі ДПП НП України шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов'язаних із виконанням його службових обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 січня 2019 року в справі № 825/730/16 (провадження № 11-934апп18) та від 13 лютого 2019 року в справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18) і підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається.

Отже, у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування збитків, завданих особою державі під час проходження публічної служби, є публічно-правовими, тому спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 414 ЦПК Українипередбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених Частиною 1 статті 414 ЦПК України.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених Частиною 1 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина 2 статті 414 ЦПК України).

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися законними, тому підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Згідно із частиною 1 статті 256 ЦПК Україниякщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної частиною 1 статті 256 ЦПК України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 142, 255, 400, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду від 08 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року скасувати.

Провадження в справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції Українидо ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди закрити.

Роз'яснити Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів і протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови він може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов