Постанова

Іменем України

5 червня 2020 року

м. Київ

справа № 200/8500/16

провадження № 61-47018 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Конкорд-Фінанс»,

третя особа - Дніпровська міська рада Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року у складі судді Женеску Е.В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 року у складі суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р., Макарова М.О.,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства (Далі -ПрАТ) «Конкорд-Фінанс» про визнання проекту договору найму незаконним, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що з 1986 року вона проживає у гуртожитку по АДРЕСА_1 .

Власником жилої частини будівлі гуртожитку є ПрАТ «Конкорд-Фінанс».

08 грудня 2015 року директором ПрАТ «Конкорд-Фінанс» надано позивачу проект найму жилого приміщення (кімнати № 14), до якого додано супровідний лист, за яким її попередили, що з 21 грудня 2015 року в гуртожиток будуть допускатися тільки особи, які уклали договір найму.

Зазначала, що наданий проект договору не відповідає вимогам частини 1 статті 203 ЦК України, не відповідає вимогам Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» пункт 4.2 проекту договору, за яким наймодавець може в односторонньому порядку розірвати договір у разу невнесення плати більше ніж за один місяць, не прийнятне застереження в п.4.3 договору щодо можливості розірвати договір у разі, коли приміщення перестає бути придатним для проживання, оскільки власник повинен утримувати будівлю гуртожитку, а не прискорювати руйнування.

Також зазначила, що неприйнятним є розмір плати за наймане приміщення 20 грн. за один квадратний метр, оскільки вартість явно завищена та не погоджена з Дніпровською міською радою дніпропетровської області, Не відповідає вимогам Закону викладене в пункті 4.6 право наймодавця, після розірвання договору за відмови наймача покинути займане приміщення, заблокувати прохід до приміщення або демонтувати двері, оскільки виселення з приміщення регулюється Законом України «Про виконавче провадження».

У зв`язку із викладеним просила суд визнати проект договору найму кімнати АДРЕСА_1 між ПрАТ «Конкорд-Фінанс» з ОСОБА_1 таким, що не відповідає вимогам закону.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами не договір не укладався, будь-яких негативних наслідків для позивача в зв`язку з неукладенням нею договору найму житлового приміщення не настало.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просила судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла справа №200/8500/16.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили та не встановили обставини, що мають значення для справи, не застосовано положення статей 810, 821, 826 Цивільного Кодексу України (Далі -ЦК України), за якими договір найму житла укладається на певний строк та передбачено розірвання договору та виселення без надання іншого житлового приміщення.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

24 січня 2019 року до верховного суду надійшов відзив від представника ПрАТ «Конкорд-Фінанс» у якому останній посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 розташований гуртожиток , власником якого є ПрАТ «Конкорд-Фінанс». ОСОБА_1 зі своєю сім`єю проживає в кімнаті № 14 зазначеного гуртожитку.

В грудні 2015 року ПрАТ «Конкорд-Фінанс» надав ОСОБА_1 проект договору найму житлового приміщення, з умовами якого вона не погодилась.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції України і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення між сторонами договору, який би порушував права та законні інтереси ОСОБА_1 .

Проект договору, який наданий позивачу для ознайомлення не породжує жодних прав та обов`язків та не призводить до негативних наслідків, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняБабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров