Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 503/263/22

провадження № 61-3704св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Кодимська міська рада Подільського району Одеської області,

особа, яка не брала участі у справі у суді першої інстанції, подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Коновалової В. А., Назарова М. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати дійсним укладений 12 серпня 2018 року між ним, як покупцем та продавцем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 50,6 кв. м, у тому числі житловою площею 36,5 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 ;

- визнати за ним право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 50,6 кв. м, у тому числі житловою площею 36,5 кв.м, розташований на АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовував тим, що між ним та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання вказаного договору ОСОБА_3 передала позивачеві всю правовстановлюючу документацію на об`єкт нерухомості, ключі від будинку та зобов`язалася нотаріально посвідчити зазначений договір. Позивач, в свою чергу, сплатив продавцю 60 000 грн, а ОСОБА_3 надала розписку про отримання коштів.

Таким чином, угода фактично відбулася, але ОСОБА_3 зобов`язання не виконала і ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. У зв`язку з чим позивач позбавлений можливості захистити свої права в позасудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Кодимський районний суд Одеської області рішенням від 04 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав дійсним укладений 12 серпня 2018 року між покупцем ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 50,6 кв. м, у тому числі житловою площею 36,5 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_1 право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 50,6 кв. м, у тому числі житловою площею 36,5 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд послався на законодавчо визначену умову визнання правочину дійсним - втрату стороною правочину, а за обставинами цієї справи, покупцем ОСОБА_1 , можливості його нотаріального посвідчення, зокрема, у зв`язку зі смертю продавця ОСОБА_4 .

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі у справі, просила скасувати рішення Кодимського районного суду Одеської області від 04 листопада 2022 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вказаним судовим рішенням порушуються її права, зважаючи на наявність між нею та ОСОБА_3 спору щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , до складу якої, зокрема, входить і житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 50,6 кв. м, у тому числі житловою площею 36,5 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 .

Одеський апеляційний суд ухвалою від 07 лютого 2024 року поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Кодимського районного суду Одеської області від 04 листопада 2022 року.

Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 04 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 18 лютого 2025 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 04 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок.

Апеляційний суд виходив з того, що посилання ОСОБА_2 на прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_5 , шляхом подання заяви про прийняття спадщини, оскільки така зважаючи на відмову у продовженні ОСОБА_2 строку на прийняття спадщини є такою, що подана поза визначеного статтею 1270 ЦК України строку. Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 вимог до ОСОБА_2 не заявляв, отже вона не була учасником спірних правовідносин, а відтак її права та законні інтереси рішенням, яке нею оскаржується, не порушуються.

Також апеляційний суд зауважив, що доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що оскаржуваним судовим рішенням було вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 , а у мотивувальній частині цього рішення не міститься висновків суду про права та обов`язки ОСОБА_2 , так само як і резолютивна його частина прямо про них не вказує. З урахуванням цього, рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 , апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Чирка О. О., засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у зазначеній справі.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року заявник визначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд апеляційної інстанції визнав встановленими, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду апеляційної інстанції, обставинам справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала порушує її права на доступ до правосуддя, оскільки рішенням суду першої інстанції безпідставно та протиправно позбавлено права власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції в повній мірі не з`ясовані, а позивачем не доведені, всі обставини, що мають значення для вирішення цієї справи.

У Кодимському районному суді Одеської області знаходиться цивільна справа № 503/1215/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, в рамках якої було накладено арешт на 1/2 житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач знав про даний спір, однак не повідомив суду про наявність арешту на спірний будинок та залучив у справі неналежного відповідача у справі. Так, суд не повно з`ясував обставини справи під час визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12 серпня 2018 року та визнання права власності на будинок за ОСОБА_1 .

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 суд зазначив, що оскаржуване рішення Кодимського районного суду Одеської області від 04 листопада 2022 року питання прав та обов`язків ОСОБА_2 не вирішувалося та не порушувалося, однак з такими висновками суду вона не погоджується, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та встановлені з порушенням процесуального закону.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 10 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Кодимського районного суду Одеської області.

05 травня 2025 року цивільна справа № 503/263/22 надійшла до Верховного Суду.

Верховий Суд ухвалою від 21 травня 2025 року відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 повернув без розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 12 серпня 2018 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 .

Зазначений будинок належав ОСОБА_3 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 129339266 від 02 липня 2018 року.

Відповідно до розписки ОСОБА_3 отримала від позивача грошові кошти за будинок в розмірі 60 000 грн. Із змісту розписки судом встановлено, що ОСОБА_3 зобов`язалась нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 11 червня 2021 року.

Із відповіді державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори Налдіної М. М. № 532/01-16 від 02 листопада 2022 року встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці в нотаріальну контору не звертались, спадкова справа не заводилась.

Тож, враховуючи, що після смерті ОСОБА_3 відсутні спадкоємці, які б прийняли спадщину за законом, належним відповідачем у справі є Кодимська міська рада Подільського району Одеської області, як орган місцевого самоврядування, на території якого розташоване спірне майно.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частини перша, третя статті 406 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право, зокрема, на апеляційний перегляд справи.

У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) указано, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 32/77 (провадження № 12-17гс21), якою також закрито касаційне провадження з тих самих підстав, указано, що особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити рішення суду лише за умови, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Відтак передумовою реалізації такими особами їх права на оскарження судового рішення є матеріально-правова заінтересованість цих осіб, тобто їх власна, особиста заінтересованість у конкретному результаті розгляду спору судом.

Отже, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відтак, при вирішенні питання про те, чи ухвалено оскаржуване рішення про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з ухваленням судового рішення у цій справі таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права, свободи та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на вказані процесуальні норми суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року № 360/1938/16, провадження № 61-48003св18, від 03 червня 2020 року у справі № 2-2630/03, провадження № 61-14624св19, від 10 квітня 2019 року у справі № 235/2452/16-ц, провадження № 61-3433св19, від 05 лютого 2020 року № 521/12093/19, провадження № 61-20975св19.

У справі, що переглядається, право на апеляційне оскарження рішення місцевого суду ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , але належним чином не оформила її. Крім цього, рішенням суду першої інстанції порушуються її права, зважаючи на наявність між нею та ОСОБА_3 спору щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , до складу якої, зокрема, входить і житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 50,6 кв. м, у тому числі житловою площею 36,5 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 .

Так, як встановлено із Єдиного державного реєстру судових рішень, що у провадженні Кодимського районного суду Одеської області перебувала справа № 503/603/17 за позовом ОСОБА_2 до Загнітківської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Кодимський районний суд Одеської області рішенням від 20 квітня 2017 року визнано поважну причину пропуску строку на звернення ОСОБА_2 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та визначено їй додатковий строк - шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Одеський апеляційний суд постановою від 01 грудня 2022 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення суду першої інстанції від 20 квітня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Відповідно до частини другої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Тому апеляційний суд дійшов правильно висновку стосовно того, що ОСОБА_2 в силу статті 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) судове рішення, оскаржене не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного про те, що рішенням місцевого суду не було вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника, а у мотивувальній частині цього рішення не міститься висновків суду про права та обов`язки ОСОБА_2 , так само як і резолютивна його частина прямо про них не вказує, а тому апеляційне провадження підлягало закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Колегія суддів наголошує, що ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене Верховний Суд, у межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров