Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 661/1663/17

провадження № 61-9150св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Голф», товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Продукт», товариство з обмеженою відповідальністю «Астрон»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2018 року в складі судді Матвєєвої Н. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 26 березня 2019 року в складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,

ВСТАНОВИВ :

Зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати спільним сумісним майном подружжя: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; нежитлові приміщення торгівельного павільйону розміщені по АДРЕСА_3 площею 22,1 кв.м та 95\1000 частин громадсько-розважального центру за цією ж адресою; автомобіль марки «Skoda Octavia», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки НОМЕР_2 , 2000 року випуску, та визнати за ним право власності на 1/2 його частину; а також дохід в сумі 2 543 977,86 грн, який ОСОБА_2 отримала як фізична особа підприємець внаслідок надання в оренду торгівельних приміщень у громадсько-торгівельному центрі у період 2014 -2017 р.р. та стягнути на його користь 1/2 частину цього доходу у розмірі 1 271 988,93 грн.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 15 грудня 1990 року, який розірваний рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 травня 2017 року. Під час шлюбу на спільні кошти подружжя набуте вищевказане нерухоме майно, яке є спільним сумісним майном та підлягає розділу між подружжям в рівних частинах.

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, вказуючи, що 95\1000 частин громадсько - торгівельного центру по АДРЕСА_3 не є спільним майном подружжя, оскільки придбані нею на власні кошти як фізичної особи підприємця.

Свої вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що за час шлюбу крім решти майна, зазначеного у позовній заяві ОСОБА_1 , за кошти подружжя набуте інше майно, право власності на яке зареєстроване за останнім, а саме: садовий будинок у місті Севастополі АРК, у садівничому товаристві «Мрія», розміщене на земельній ділянці кадастровий № 8536300000:06:001:0085, площею 229,5 кв.м, автомобіль ВАЗ 2109, 1992 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2010 року випуску, зареєстровані за ОСОБА_1 . Просила визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного майна. Оскільки відповідач без її згоди продав автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, за ціною нижчою його ринкової вартості на час вирішення спору, просила стягнути на її користь 1/2 частини вартості вказаного автомобіля у розмірі 617 629,30 грн.

За час шлюбу та за рахунок спільного майна подружжя ОСОБА_1 набув майнові права у ТОВ «Голф», ТОВ «Астрон», ТОВ «Альянс продукт», просила стягнути на її користь 1/2 частину отриманого за 2014-2017 р.р. доходу від діяльності зазначених товариств, який відповідає розміру частки ОСОБА_1 як засновника, 1/2 доходу ТОВ « Астрон» - 429 345,05 грн. та частину доходу ТОВ «Альянс продукт» в сумі 19 769 564,75 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2018 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано право власності у рівних частках по 1/2 частині за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на майно, набуте ними за час шлюбу за спільні кошти: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 ; нежитлові приміщення торгівельного павільйону площею 22,1 кв.м та 95\1000 частин громадсько-розважального центру, розміщеного по АДРЕСА_3 ; на автомобіль марки «Skoda Octavia», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки НОМЕР_2 , 2000 року випуску та автомобіль ВАЗ 2109, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості автомобіля марки Toyota Land Cruiser 200 в сумі 617 629,30 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину отриманого доходу від підприємницької діяльності ОСОБА_2 та надання в оренду нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 за період з 01 травня по 31 грудня 2017 в сумі 162 900,95 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Каховського міського суду Херсонської області від 25 січня 2019 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 200,00 грн витрат, понесених на проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 26 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частини отриманого доходу від надання в оренду нежитлових приміщень в сумі 162 901,00 грн скасовано, у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено.

У решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що стягнута судом першої інстанції сума Ѕ частини отриманого доходу від підприємницької діяльності ОСОБА_2 та надання в оренду нежитловий приміщень по АДРЕСА_3 у розмірі 162 901,00 грн за період з травня 2017 року по 31 грудня 2017 року не враховує здійснених ОСОБА_2 видатків, розрахунок отриманого чистого прибутку сторонами наданий не був, у зв`язку з чим підстави для стягнення частини доходу у вказаному розмірі відсутні.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої істанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю 95/1000 частин громадського торгівельного центру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та визнання за ним права власності на Ѕ частину цього нерухомого майна, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення судів не оскаржуються, а тому відповідно до встановлених статтею 400 ЦПК України меж касаційного розгляду касаційним судом не переглядаються.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди, ухвалюючи рішення, неправильно застосували та витлумачили норми матеріального права, а саме статті 61, 65 СК України, оскільки спірне приміщення громадського торгівельного центру вона придбала в порядку приватизації комунального майна шляхом викупу на підставі договору купівлі - продажу, укладеному з нею як приватним підприємцем ОСОБА_2 , а не як фізичною особою, для задоволення потреб розширення її бізнесу, тобто в інтересах, що не були пов`язані із сім`єю. Також суди дійшли помилкового висновку про те, що поліпшення вказаного спірного приміщення були здійснені за рахунок спільних коштів подружжя ОСОБА_3 і що ОСОБА_1 приймав участь у придбанні та реконструкції спірного об`єкту нерухомості, у зв`язку з чим істотно збільшилась вартість спірного майна.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

У червні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив,в якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 15 грудня 1990 року, який розірвано на підставі рішення суду від 16 травня 2017 року, яке набуло чинності 19 липня 2017 року.

06 жовтня 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та Фондом державного Майна України в місті Нова Каховка уклала договір купівлі-продажу комунального майна з та придбала 90/1000 частин нежитлового приміщення, громадсько-торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 526,1 кв.м.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору, право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об`єкта приватизації, та підтверджується цим договором і актом приймання-передачі зазначеного майна.

Після реконструкції об`єкт був введений в експлуатацію згідно акту від 24 грудня 2008 року, затвердженого Ново - Каховським виконкомом 25 грудня 2008 року.

Відповідно свідоцтва про право власності від 25 лютого 2009 року вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано в реєстрі речових прав за ОСОБА_2 , як фізичною особою, форма власності - приватна спільна часткова .

Згідно договору купівлі - продажу від 25 лютого 2009 року ОСОБА_2 придбала 5\1000 частин (додаткове приміщення площею 30,8 кв.м) за адресою: АДРЕСА_3 , право власності за якою зареєстровано 08 травня 2009 року, форма власності - приватна спільна часткова.

Відповідно до свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1 зареєстрований приватним підприємцем з 06 жовтня 1999 року, ОСОБА_2 - з 12 лютого 2003 року.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені статтею 57 СК України, відповідно до пунктів 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Судами встановлено, що кожний із сторін здійснює підприємницьку діяльність та отримує дохід від надання в оренду придбаних у власність чи орендованих приміщень. Метою придбання частини приміщень громадсько-торгівельного центру є розширення сфери підприємницької діяльності та реалізації такого виду діяльності, що передбачена КВЕД 68.20 - надання в оренду приміщень іншим особам.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ОСОБА_2 за допомогою належних та допустимих доказів не довела ту обставину, що нежитлові приміщення торгівельного павільйону 95/1000 частин громадського торгівельного центру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , були придбані за кошти, які вона отримала від своєї підприємницької діяльності.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що спірне приміщення громадського торгівельного центру придбане в інтересах сім`ї під час шлюбу на доходи, отримані сторонами від зайняття підприємницькою діяльністю, а тому має статус спільної сумісної власності подружжя.

Доводи касаційної скарги про придбання ОСОБА_2 спірного об`єкта нерухомого майна за її особисті кошти колегія суддів відхиляє через недоведеність цієї обставини останньою.

Оскільки рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, ці судові рішення в означеній частині належить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 415 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 26 березня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю 95/1000 частин торгівельного центру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та визнання за ним права власності на Ѕ частину цього нерухомого майна залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель