Постанова

Іменем України

03 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 428/3851/19

провадження № 61-2455св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Луганського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Назарової М. В., Лозко Ю. П., Стахової Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2019 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника Косогову Л. О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено зазначену цивільну справу до розгляду.

13 листопада 2019 року у судовому засіданні представниками відповідача адвокатами Сімейко А. М. та Кізімою В. В. заявлено клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, яке обґрунтовано тим, що додані до позову адвокатом Косоговою Л. О. копія договору та копія ордеру не можуть вважатися документами, які підтверджують повноваження адвоката Косогової Л. О. на вчинення дій щодо підписання позову від імені та в інтересах ОСОБА_1 . Ордер на надання правової допомоги серія ЗП № 55302 не містить конкретної назви будь-якого конкретного суду, а лише містить узагальнене посилання на всі суди, всіх інстанцій, всіх юрисдикцій, яке не є назвою. Отже, адвокат Косогова Л. О. як представник позивача не надала суду ордеру на підтвердження своїх повноважень, і станом на день відкриття судом провадження в даній справі у адвоката Косогової Л. О. були відсутні документи, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, на представництво інтересів ОСОБА_1 в Сєвєродонецькому міському суді Луганської області.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 листопада 2019 року клопотання представників відповідача адвокатів Сімейка А. М. та Кізіми В. В. про залишення позову без розгляду задоволено. Позов адвоката Косогової Л. О. в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд виходив з того, що матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували повноваження адвоката Косогової Л. О. на вчинення процесуальних дій від імені ОСОБА_1 у Сєвєродонецькому міському суді Луганської області, оскільки у доданому до позовної заяви ордері від 10 січня 2019 року серія ЗП № 55302 не вказано конкретної назви суду, в якому надається правова допомога.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника Косогову Л. О. подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу.

Постановою Луганського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 листопада 2019 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд виходив з того, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що в ордері не визначено назву конкретного судового органу, в якому може бути надана правова допомога адвокатом, є проявом правового пуризму (формалізму) з боку суду при вирішенні питання прийнятності позовної заяви, який непропорційно обмежує право особи на розгляд її справи судом.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_2 через свого представника Сімейка А. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватипостанову Луганського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року, а ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 листопада 2019 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, щоні договір, ні ордер на надання правової допомоги, додані представником ОСОБА_1 до позовної заяви, не містять жодної конкретної назви будь-якого конкретного суду, а лише містять узагальнене посилання на всі суди, всіх інстанцій, всіх юрисдикцій, яке не є назвою, а отже адвокат Косогова Л. О. не мала повноважень на представництво позивача в Сєвєродонецькому міському суді Луганської області. Наведене відповідає правовій позиції висловленій Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2019 року по справі № 9901/847/18.

До того ж заявник зазначає, що в матеріалах справи міститься лише копія ордеру, що додатково свідчить, що адвокат Косогова Л. О. належним чином не підтвердила свої повноваження.

Окрім цього вказує, що ухвалою суду першої інстанції відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, що є порушенням норм процесуального права, оскільки справа з ціною позову 1 442 000, 00 грн не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, проте суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

10 квітня 2020 року справа № 428/3851/19 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Установлено, що у березні 2019 року адвокат Косогова Л. О. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

На підтвердження своїх повноважень адвокат Косогова Л. О. долучила до позовної заяви копію договору про надання правової допомоги від 10 січня 2019 року, укладеного між нею та позивачем, та копію ордеру серії ЗП № 55302, виданого на підставі цього договору.

В ордері зазначено, що адвокат надає допомогу в усіх судах усіх інстанцій та юрисдикції.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з пунктом 2 частини 1 статті 20 якого під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені статтею 26 зазначеного Закону, відповідно до частин 1-3 якої адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17.

Установивши, що на підтвердження своїх повноважень адвокат Косогова Л. О. надала суду ордер на надання правової допомоги, який містить усі обов`язкові реквізити, а також договір про надання правової допомоги, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що в суду першої інстанції не було правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, у зв`язку з чим правильно скасував ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 листопада 2019 року та направив справу для продовження розгляду до місцевого суду.

Вказаний висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/847/18, з огляду на те, що в зазначеній справі в ордері на надання правової допомоги в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» були відсутні відомості про судові органи, тоді як у справі, яка переглядається, вказано про надання адвокатом правової допомоги в усіх судах, усіх інстанцій та юрисдикцій, на підтвердження чого надано також договір про надання правової допомоги, що в цьому випадку є достатнім для висновку про наявність у Косогової Л. О. права на підписання позовної заяви від імені ОСОБА_1 .

Доводи заявника про те, що адвокат Косогова Л. О. не надала оригінал ордеру на підтвердження своїх повноважень при поданні позовної заяви не заслуговують на увагу, оскільки долучена до позовної заяви копія ордеру від 10 січня 2019 року серія ЗП № 55302, засвідчена у визначеному законом порядку, а саме у відповідності до пункту 9 частини першої статті 20 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала позовну заяву на вчинення такої процесуальної дії».

Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 17 грудня 2018 року у справі № 308/8995/17 (№ К/9901/63565/18).

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, оскільки оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає,колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко