ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року

м. Київ

справа № 761/7022/18

провадження № 61-10170св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: Приватне підприємство «Дари України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал-Інвест»,

третя особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал-Інвест» на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовну заяву банк мотивував тим, що 23 січня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № KIR0GK01550171, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 155 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 січня 2013 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» і позичальник уклали договір іпотеки від 23 січня 2008 року № 160. Згідно з договором іпотеки надано в іпотеку нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 60,30 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2008 року, обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки становить 1 155 632 грн.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 належно не виконувала взяті на себе договірні зобов`язання, виникла заборгованість за кредитним договором.

Встановлено, що власником іпотечного майна є ОСОБА_2 .

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

АТ КБ «ПриватБанк» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки а саме: нежитлових приміщень з № 1 по № 4 (групи приміщень № 77 літ. А) загальною площею 60,30 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 січня 2008 року.

Рух справи в суді першої інстанції

АТ КБ «ПриватБанк» у лютому 2018 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (власник іпотечного майна), третя особа - ОСОБА_1 (боржник за основним зобов`язанням), про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПП «Дари України».

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2023 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного - ПП «Дари України».

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року, ухваленою у складі судді Макаренко І. О., залучено до участі як співвідповідача ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест».

Провадження у цивільній справі за позовом АТКБ «ПриватБанк» до ПП «Дари України», ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест», третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито.

Повернуто АТ КБ «ПриватБанк» сплачений ним при зверненні до суду судовий збір.

Роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вказав, що після зміни суб`єктного складу зобов`язань та заміни неналежного відповідача, вбачається, що ця справа непідвідомча судам загальної юрисдикції, тому, відповідно до статті 19 ЦПК України, цей спір не підлягає розгляду Шевченківським районним судом міста

Києва.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року про закриття провадження скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що основною умовою для визначення юрисдикції у спорах, що стосуються забезпечувальних договорів, які укладені між юридичними особами, є встановлення суб`єктного складу сторін основного зобов`язання. Тому, якщо сторонами основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, то спір за таким правочином вирішується в порядку господарського судочинства, а у разі коли сторонами основного зобов`язання є юридичні особи та фізичні особи - в порядку цивільного судочинства.

У цій справі сторонами основного зобов`язання є юридична особа - АТ КБ «ПриватБанк» та фізична особа - ОСОБА_1 , однак, постановляючи ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції цього не врахував, тому дійшов помилкового висновку, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2024 року ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду від 08 червня 2022 року у справі № 396/269/18 (провадження № 61-15407св21), від 09 січня 2023 року у справі № 402/586/17 (провадження № 61-12507св21).

Суд апеляційної інстанції не врахував суб`єктний склад правовідносин та предметну юрисдикцію.

Отже, скільки предметом спору у цій справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним для забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є дві юридичні особи (після зміни правонаступника), такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, тому апеляційний суд з порушенням норм процесуального права скасував по суті правильне судове рішення суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовує.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що «з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зазначено, що «законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зазначено, що «до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

Велика Палата Верховного Суду додатково звертала увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці».

У постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 201/8793/21-ц (провадження № 61-7797св23) зазначено, що «у справі, яка переглядається, сторонами основного зобов`язання - кредитних договорів від 30 серпня 2006 року № 116/1013/В-06 та № 115/1013/В-06 є АТ «УкрСиббанк» та ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект», а договір - господарським. Ті ж самі сторони уклали і забезпечувальний договір іпотеки. Спір виник стосовно договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами та іпотечним договором, а тому такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що сторонами оспорюваних правочинів (договорів уступки права вимоги) є фізичні особи. Заміна однієї із сторін забезпечувального зобов`язання не впливає на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому із судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21 (провадження № 14-41цс22))».

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що сторонами основного зобов`язання є юридична особа - АТ КБ «ПриватБанк» та фізична особа - ОСОБА_1 .

Урахувавши положення ЦПК України ГПК України, правильно застосувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21 (провадження № 14-41цс22), від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ухвала про закриття провадження постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому обґрунтовано скасував ухвалу та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Посилання ТОВ «Альфа-Капітал-Інвест» як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 396/269/18 (провадження № 61-15407св21), від 09 січня 2023 року у справі № 402/586/17 (провадження № 61-12507св21), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини, і не суперечать висновкам про те, що заміна однієї із сторін забезпечувального зобов`язання не впливає на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал-Інвест» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник