Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.06.2025 року у справі №943/242/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 року

м. Київ

справа № 943/242/22

провадження № 61-17403сво24

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,

Фаловської І. М., Червинської М. Є.

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Буська міська рада Львівської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - керівник Золочівської окружної прокуратури Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., і увалив таку постанову.

Сутність правової проблеми у справі

1. Правовідносини у справі, що переглядається в касаційному порядку, стосуються оформлення спадкових прав позивачки на дві земельні ділянки, які належали її тітці, в порядку спадкової трансмісії. Право власності спадкодавиці на спірне спадкове майно, з урахуванням доводів позовної заяви, підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 071214.

2. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що у межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024142210000025 від 24 червня 2024 року, розслідується факт підроблення та використання підробленого документа, а саме державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 071214. Кримінальне провадження № 42024142210000025 перебуває на стадії досудового розслідування.

3. З огляду на те, що рішення у кримінальному провадженні

№ 42024142210000025 має значення для вирішення цієї справи, суд апеляційної інстанції на підставі пункту 6 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України зупинив апеляційне провадження у справі

№ 943/242/22 до прийняття рішення у кримінальному провадженні

№ 42024142210000025, яке перебуває на стадії досудового розслідування.

4. Перед Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постало питання щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у цивільній справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, яке перебуває на стадії досудового розслідування.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

5. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Буської міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

6. З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на земельні ділянки (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,1236 га, в тому числі: ділянка 1 - 1,7632 га, кадастровий № 4620681200:15:001:0017); ділянка 2 - 1,3605 га, кадастровий № 4620681200:20:001:0006, які розташовані на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області та належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порядку спадкової трансмісії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Буського районного суду Львівської області від 28 вересня

2023 року позов задоволено.

8. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: земельну ділянку № НОМЕР_1 (пай) площею 1,7632 га, кадастровий

№ 4620681200:15:001:0017, земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 1,3605 га, кадастровий № 4620681200:20:001:0006, загальною площею 3,1236 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Боложинівської сільської ради Буського району Львівської області (наразі - Буської міської ради), які належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкової трансмісії після смерті матері ОСОБА_3 .

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка набула право власності на спірне спадкове майно, яке належало її тітці ОСОБА_2 , в порядку спадкової трансмісії після смерті своєї матері ОСОБА_3 , а тому заявлені нею позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Апеляційний розгляд справи

10. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 липня 2024 року задоволено клопотання керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Буського районного суду Львівської області від 28 вересня 2023 року. Відкрито апеляційне провадження у справі.

11. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі до прийняття рішення у кримінальному провадженні № 42024142210000025.

12. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення у кримінальному провадженні № 42024142210000025, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 червня 2024 року за частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, у межах якого розслідується факт підроблення державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 071214, має значення для вирішення цієї справи. З огляду на те, що зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, суд апеляційної інстанції вважав, що наявні правові підстави, передбачені пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, для зупинення провадження у цій справі до прийняття рішення у кримінальному провадженні № 42024142210000025.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У грудні 2024 року перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, у якій просить оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції є підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції матеріали цивільної справи.

15. У лютому 2025 року матеріали справа № 943/242/22 надійшли до Верховного Суду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2025 року справу передано на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2025 року справу призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що кримінальне провадження № 42024142210000025 перебуває у провадженні органу досудового розслідування на стадії досудового слідства, а не на розгляді в суді у порядку кримінального судочинства. Прокурор акцентує увагу на тому, що цивільне процесуальне законодавство не містить такої підстави для зупинення провадження у цивільній справі «до прийняття рішення у кримінальному провадженні».

20. Крім того, прокурор вважає, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Посилається на те, що у справі, яка переглядається, зібрано достатньо належних та допустимих доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Більше того, притягнення особи до кримінальної відповідальності у разі завершення досудового розслідування шляхом скерування обвинувального акту до суду чи закриття кримінального провадження за наявності встановлених законом підстав ніяким чином не впливає на можливість розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції в частині перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

21. Вважає, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для зупинення провадження у справі, що переглядається, оскільки таке така процесуальна дія суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, й суттєво перешкоджає подальшому провадженню у цивільній справі.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00034012774 від 03 грудня 2021 року, тітка позивачки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: с. Вербляни Буського району Львівської області, актовий запис про смерть № 19, зроблений виконавчим комітетом Боложинівської сільської ради Буського району Львівської області.

23. Після смерті останньої відкрилась спадщина, до якої входить, зокрема, дві земельні ділянки: НОМЕР_1 - площею 1,7632 га, кадастровий

№ 4620681200:15:001:0017; НОМЕР_2 - площею 1,3605 га, кадастровий

№ 4620681200:20:001:0006, загальною площею 3,1236 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Боложинівської сільської ради Буського району Львівської області (тепер територія Буської міської ради).

24. Право приватної власності спадкодавця на такі земельні ділянки підтверджується державним актом на право приватної власності на землю

серії І - ЛВ № 071214 від 28 лютого 2001 року, реєстровий № 936, виданий на підставі розпорядження голови Буської райдержадміністрації від 14 лютого

2000 року № 72.

25. ОСОБА_2 своєї сім`ї, дітей не мала.

26. Як вбачається з акту Боложинівського старостинського округу виконавчого комітету Буської міської ради № 29 від 29 травня 2023 року,

ОСОБА_2 постійно проживала разом (без реєстрації місця проживання) з сестрою ОСОБА_3 в одному житловому будинку по АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство.

27. ОСОБА_2 заповіту не залишила.

28. Спадкоємцем другої черги спадкування була сестра померлої ОСОБА_3 , яка фактично прийняла спадщину після смерті сестри ОСОБА_2 , оскільки проживала з останньою на день її смерті, інших першочергових спадкоємців не встановлено. Родинний зв`язок між ними підтверджено архівною довідкою № К-499 від 05 жовтня 2021 року та № К-610 від 25 листопада 2021 року.

29. ОСОБА_3 за свого життя не оформила юридично прийняття спадщини, зокрема вище вказаних земельних ділянок, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_3 , виданим Заводською сільською радою Буського району Львівської області, про що зроблено актовий запис № 13.

30. ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_4 від 03 листопада 1964 року, про що зроблено актовий запис № 35.

31. Згідно із заповітом від 01 лютого 2008 року, посвідченим секретарем Заводської сільської ради Буського району Львівської області за реєстровим

№ 100, ОСОБА_3 все своє майно заповіла ОСОБА_1 .

32. У провадженні Буського районного суду Львівської області перебуває справа окремого провадження № 943/220/22 за заявою Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, з участю заінтересованої особи: Буської міської ради Золочівського району, про визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою.

33. 24 червня 2024 року Золочівською окружною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024142210000025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, зокрема щодо підробки державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №071214, виданого 28 лютого

2001 року.

Позиція Верховного Суду

34. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків.

35. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

36. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

38. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодо застосування пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 201/2197/23 (провадження № 61-2512св24).

39. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 201/2197/23 (провадження № 61-2512св24) зазначено, що «іншу справу, що розглядається в порядку кримінального судочинства» у розумінні пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України необхідно тлумачити і як судовий розгляд кримінальної справи, так і стадію досудового розслідування.

40. На думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, кримінальною справою у розумінні статей 314 317 Кримінального процесуального кодексу України є матеріали, направлені до суду після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, які включають, зокрема, обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

41. В аспекті вирішення питання щодо об`єктивної неможливості вирішення цивільної справи до вирішення іншої кримінальної справи слід виходити з того, що саме вирок суду в кримінальному провадженні або ухвала суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (мають преюдиційне значення). За відсутності судового рішення такі обставини (факти), що підтверджуються іншими матеріалами кримінального провадження, підлягають оцінці судом на загальних підставах та не є преюдиційними.

42. Тлумачення наведених норм права, на думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, свідчить, що обов`язок суду щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України пов`язується з наявністю саме судового провадження, яке завершується ухваленням відповідного судового рішення.

43. Ухвалення в такому кримінальному провадженні у подальшому вироку може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 2 частини другої статті 423 ЦПК України.

44. Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 201/2197/23 (провадження № 61-2512св24), викликана відмінним підходом у тлумаченні пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

45. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

46. Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також вказував, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, 21 жовтня 2010 року).

47. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є розумні строки розгляду справи судом.

48. Статтею 121 ЦПК України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

49. Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження у визначених ЦПК України часових рамках.

50. Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

51. Процесуальні строки, з-поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

52. Ці питання висвітлені Верховним Судом у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 175/957/19 (провадження № 61-12294св20).

53. У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується тим, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і зумовлюють певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, зокрема особливе становище сторони у процесі (рішення ЄСПЛ Frydlender v. France, № 30979/96, §43, 27 червня 2000 року).

54. У той же час, положення глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України передбачають випадки, коли процесуальні строки розгляду справи можуть або мають бути зупинені.

55. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

56. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

57. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

58. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

59. Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

60. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

61. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 990/24/23 (провадження

№ 11-100заі23).

62. У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01 березня 2024 року у справі № 910/17615/20 зазначено, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

63. Таким чином, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

64. Схожий висновок було викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21).

65. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважує, що приписи пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України закріплюють підставу для обов`язкового зупинення провадження у справі, а саме вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, кримінального судочинства.

66. Судочинство - це процес здійснення правосуддя, тобто діяльність суду щодо розгляду та вирішення справ відповідно до вимог закону.

67. Адміністративне судочинство - це діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 5 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

68. Статтею 1 ЦПК України визначено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

69. Згідно з положеннями частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

70. Подібні положення закріплені у статті 1 та частині першій статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

71. Відповідно до пунктів 5, 10, 24 частини першої статті 3 КПК України кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

72. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

73. Судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

74. Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому цим Кодексом (стаття 215 КПК України).

75. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (частина перша статті 219 КПК України).

76. Частинами другою, третьою статті 283 КПК України передбачено, що прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

77. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

78. Європейський суд з прав людини зазначав, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення ЄСПЛ VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, 06 грудня 2007 року).

79. З урахуванням буквального формулювання правової норми (пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України), а також її системного тлумачення у сукупності з іншими нормами права, зокрема вказаними нормами КПК України, беручи до уваги закріплене у цій нормі загальне правило для усіх видів судочинства, у більшості з яких відсутня обов`язкова досудова стадія провадження, з огляду на основні засади судочинства та мету впровадження механізму зупинення провадження, передбачуваність строків такого зупинення, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що правовою підставою для зупинення провадження у цивільній справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України є саме судовий розгляд іншої справи (судове провадження).

80. Здійснення відповідним органом досудового розслідування окремої стадії кримінального провадження - досудового розслідування, не може виступати підставою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦП України.

81. Зазначене відповідає сформованій судові практиці при застосуванні пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України (постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року у справі

№ 369/2750/21 (провадження № 61-1336св24), від 22 січня 2025 року у справі

№ 643/3012/20 (провадження № 61-1336св24), постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду 08 жовтня 2024 рокуу справі № 922/4356/23, від 23 квітня 2025 року у справі № 922/2714/23 (752/11425/22).

82. Інше тлумачення зазначеної норми може призвести до невиправданого затягування строків розгляду цивільної справи, неможливості ефективного захисту прав людини, за яким вона звернулася до суду, та порушення принципу правової визначеності.

Висновки про застосування норм права

83. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що відсутні правові підстави для зупинення провадження у цивільній справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, яке перебуває на стадії досудового розслідування.

84. Положення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України закріплюють обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається іншим судом, зокрема у порядку кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

85. Правовою підставою для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України є наявність іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства та перебуває на розгляді у компетентному суді.

Щодо відступлення від висновків Верховного Суду

86. Консультативна рада Європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

87. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.

88. З урахуванням правових висновків, висловлених у цій постанові, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові

від 30 квітня 2024 року у справі № 201/2197/23 (провадження № 61-2512св24), про те, що «іншу справу, що розглядається в порядку кримінального судочинства» у розумінні пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України необхідно тлумачити і як судовий розгляд кримінальної справи, так і стадію досудового розслідування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі до прийняття рішення у кримінальному провадженні № 42024142210000025, яке перебуває на стадії досудового розслідування.

90. Згідно з частинами першою, третьою-четвертою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

91. Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

92. Оскільки порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду.

93. З огляду на те, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат, згідно з ЦПК України та усталеною судовою практикою, має бути здійснений тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц.

Керуючись статтями 402 406 409 411 412 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити.

2. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Синельников

Судді: А. І. Грушицький

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська