Постанова

Іменем України

1 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 631/2066/15-ц

провадження № 61-2468 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Харківгаз», в особі Нововодолазької дільниці Зміївського управління експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства «Харківгаз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Харківської області у складі суддів: Сащенко І. С., Бехдітко В. М., Пономаренко Ю. А. від 28 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Харківгаз», в особі Нововодолазької дільниці Зміївського управління експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (далі - ПАТ «Харківгаз») про перерахунок заборгованості, підключення домоволодіння до газопостачання та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно здійснив перерахунок нарахування за використаний газ у 2014 - 2015 роках, виходячи з обсягу спожитого газу понад 600 м. куб., оскільки фактичний обсяг спожитого газу не перевищував 2 500 м. куб. природного газу за рік, тому нарахування повинні були проводитись за іншим тарифом, а також неправомірно відключив домоволодіння від газопостачання.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просила: визнати дії ПАТ «Харківгаз» по зміні цінової категорії за спожитий газ, нарахуванню суми боргу за період з 4 лютого 2014 року по 31 березня 2015 року та відключенню домоволодіння від системи газопостачання неправомірними; зобов'язати ПАТ «Харківгаз» здійснити перерахунок вартості спожитого природного газу ОСОБА_3 з 4 лютого 2014 року по 1 травня 2014 року за ціною 0, 7254 грн за 1 м. куб. газу та з 1 травня 2014 по 31 березня 2015 року за ціною 1, 089 грн за 1 м. куб. газу відповідно до квитанцій про сплату за спожитий природний газ, виходячи з показань лічильника спожитого у 2014 році природного газу в об'ємі, що не перевищує 2500 м. куб. газу; зобов'язати ПАТ «Харківгаз» відновити газопостачання її домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за власний рахунок негайно; стягнути з ПАТ «Харківгаз» на її користь витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 2 тис. грн та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 червня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано дії ПАТ «Харківгаз» по зміні цінової категорії за спожитий газ, нарахуванню суми боргу за період з 4 лютого 2014 року по 31 березня 2015 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 та відключенню домоволодіння ОСОБА_3 від системи газопостачання неправомірними. Зобов'язано ПАТ «Харківгаз» здійснити перерахунок вартості спожитого природного газу ОСОБА_3 особовий рахунок № НОМЕР_1 з 4 лютого 2014 року по 1 травня 2014 року за ціною 0, 7254 грн за 1 м. куб. газу та з 1 травня 2014 року по 31 березня 2015 року за ціною 1, 089 грн за 1 м. куб. газу відповідно до квитанцій про сплату за спожитий природний газ, виходячи з показань лічильника спожитого у 2014 році природного газу в об'ємі, що не перевищує 2500 м. куб. газу. Зобов'язано ПАТ «Харківгаз» відновити газопостачання домоволодіння ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 за власний рахунок негайно; стягнуто з ПАТ «Харківгаз» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 50 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нарахування відповідачем за використаний природний газ станом на 1 січня 2015 року не відповідає фактичним даним про споживання природного газу позивачем та підтверджується відповідними рахунками за 2014 рік, які сформовані відповідачем, що порушує право позивача на визначення ціни газу в межах споживання, що не перевищує 2 500 куб. м.

Крім того, при відключенні домоволодіння позивача від газопостачання, відповідачем були порушені Правила надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246 (зі змінами), якими передбачено, що газопостачальне підприємство має право відключити споживача від газопостачання в разі несплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження, а відповідачем не надано доказів про наявність заборгованості у позивача за спожитий газ.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки оскарження дій ПАТ «Харківгаз» щодо нарахування плати за використаний природний газ не передбачено діючим законодавством.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, безпідставно дійшов висновку, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права не передбачений статтею 16 ЦК України. Крім того, судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, стосовно порушення прав позивача ОСОБА_3, як споживача послуг, а саме, що підставою звернення в суд з позовом було безпідставне, неправомірне відключення споживача від газопостачання.

24 листопада 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У січні 2017 року ПАТ «Харківгаз» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Харківгаз» про перерахунок заборгованості, підключення домоволодіння до газопостачання та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачем, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_2, який належить їй на праві власності.

4 лютого 2014 року між ПАТ «Харківгаз» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання населенню послуг з газопостачання № НОМЕР_1.

26 серпня 2015 року будинок АДРЕСА_1, який належить позивачу, було відключено від газопостачання, у зв'язку із заборгованістю.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач просив: визнати неправомірними дії ПАТ «Харківгаз» щодо нарахування плати за використаний природний газ та відключення домоволодіння від системи газопостачання; зобов'язати ПАТ «Харківгаз» здійснити перерахунок вартості спожитого природного газу та зобов'язати ПАТ «Харківгаз» відновити газопостачання домоволодіння за власний рахунок, а також відшкодувати моральну шкоду.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України, у редакції, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 11 ЦПК України, у редакції, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст. 16 ЦК України.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4, 9 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною першою статті 304 ЦПК України, у редакції, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення, передбачено, що справа розглядається апеляційним судом за правилами встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими главою 1 «Апеляційне провадження» розділу V ЦПК України.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12 роз'яснено, що перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. При перегляді судових рішень необхідно виходити з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 307 ЦПК, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 308-311 ЦПК. При цьому апеляційний суд керується статтею 307 ЦПК (відповідним пунктом) та нормою ЦПК, що визначає підстави перегляду судового рішення в такому разі, і відповідно до неї та наданих суду апеляційної інстанції повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що оскарження дій ПАТ «Харківгаз» щодо нарахування плати за використаний природний газ не є належним способом захисту, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивач, звертаючись до суду з указаним позовом за захистом своїх порушених прав, просив визнати незаконними дії відповідача щодо відключення її домоволодіння від газопостачання, так як вважав, що відповідач неправомірно здійснював нарахування плати за використаний газ, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, а також просив відшкодувати моральну шкоду, що є, відповідно до статті 16 ЦК України, належним способом захисту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, на порушення вимог статей 212-214, 316 ЦПК України, у редакції яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення, не звернув уваги на те, що позивачем оскаржувались дії не лише щодо нарахування плати за використаний газ, а й дії щодо відключення домоволодіння від газопостачання, зобов'язання ПАТ «Харківгаз» здійснити перерахунок вартості спожитого природного газу, відновити газопостачання домоволодіння за власний рахунок, а також відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим не мотивував з яких підстав він дійшов висновку щодо вирішення вищевказаних позовних вимог.

Тому, з наведених вище підстав оскаржуване рішення апеляційного суду не можна визнати законними й обґрунтованими.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що апеляційним судом не встановлено всіх фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, оскільки фактично апеляційний суд не перевірив законність та обґрунтованість рішення місцевого суду відповідно заявлених позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик